- Державну підтримку садівництва гальмує недосконале законодавство
- Створення кооперативних елеваторів забезпечить стабільну позицію одноосібника на ринку зерна
- Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
- № 09 (178) 14.03-20.03.2011
- На Харківщині розроблять план відродження тваринництва
Михайло Вишиванюк: «Реформи – річ невдячна. Але коли вони запрацюють, ми будемо на коні»
Голова Івано-Франківської ОДА Михайло Васильович Вишиванюк - селянин з діда-прадіда. Народився і виріс у селі Іванівці Коломийського району, що на Прикарпатті. Він уже керував областю з 1997 по 2005 рік, у часи президентства Леоніда Кучми. Походить із касти колишніх голів колгоспів. У цій галузі був доволі успішним керівником. Його побоюються за вимогливість та водночас люблять і шанують за справедливість.
Для прикарпатського губернатора повернення на цю посаду є не справою бізнесу, а справою честі. Він – ґазда за групою крові. Й навести лад у великій домівці – Прикарпатті - його заповітна мрія і обов’язок.
Цілі та завдання своєї роботи і роботи команди Михайло Вишиванюк визначив рік тому, у перші дні губернаторства. Головне - підняти економіку області, відновити сільське господарство, провести благоустрій населених пунктів і відремонтувати шляхи. Саме це, на думку голови ОДА, і має стати його особистим внеском у реалізацію програми Віктора Януковича «Україна для людей».
- Михайле Васильовичу, тож пріоритет номер один - розвиток сільських населених пунктів області?
- Першочергове завдання, вважаю, - повернути довіру людей до влади. А це можливо, коли наш край стане писанковим. Дуже хочу, аби селяни нарешті вилізли з гумаків і зажили, як живуть люди у цивілізованому світі. Це завдання стане реальним, якщо ми разом із вами працюватимемо на розвиток кожного села, району, області й України в цілому. Кожен на своєму місці має працювати. Кожне прикарпатське село повинно мати свої очисні споруди, якісну питну воду, належне медичне обслуговування, дитячий садок, добротні дороги. Умови проживання у селі нічим не повинні відрізнятися від міських, окрім чистого повітря.
- Але ж це продовження колись вже розпочатих Вами перетворень?
- Це так. Під час моєї попередньої каденції у нас була програма реконструкції всіх районних центрів області, і ми цю програму виконали. Була програма максимальної газифікації населених пунктів: тоді за моєї роботи газопроводи були підведені більш як до 600 населених пунктів. За вісім років ми побудували 94 нові школи, кілька лікарень, не кажучи про сільради, клуби і так далі. Ми це системно робили.
Цього року ми реанімуємо згадувану програму і протягом десяти років завершимо реконструкцію всіх сіл Прикарпаття. Програма називатиметься «Івано-Франківщина – писанковий край». Я лише прошу Бога, аби був здоровий, аби годен це зробити для наших людей.
- Та ніде правди діти, нині у селі залишилися лише дідусі та бабусі. Працездатне населення давно на заробітках у Італії та Іспанії. А прикарпатські поля заростають бур’янами. Місцеві аграрії й фермери у роботі не зацікавлені, кажуть, нестабільний ринок збуту, нема фінансування тощо...
- Нема клепки у деяких керівників, а не грошей. Своєю бездіяльністю ми віддаємо наших селян у кріпацтво іноземцям, які масово скуповують землю, котра пустує. Такої землі у нас сотні тисяч гектарів. Тож потрібно поверх усього поставити створення нових робочих місць для селян. Треба зробити так, щоб люди знову захотіли працювати на землі.
Дуже відрадно, що наш Президент Віктор Янукович й Уряд розуміють ситуацію й визначили сільське господарство стратегічною галуззю. І цього року, як ніколи, передбачено підтримку розвитку АПК: майже 14 млрд. грн. на розвиток села по різних напрямках. Це рекордна цифра, яку за часів незалежності України виділяє Уряд. І завдяки цій підтримці село зможе отримати потужний поштовх для свого розвитку.
До 2014 року в Україні мають відбутися кардинальні зміни на селі, у тому числі й у земельних відносинах.
- Ви вже добрий десяток років - активний учасник реформування АПК. Маєте чимало наукових праць, нових ідей. Чому ж раніше не спрацювала, принаймні Ваша, дорадча рекомендація?
- Реформа – справа невдячна, хоча політики на ній заробляють дивіденди. Одні в реформах вбачають лише тільки темне, інші – лише світле. Цим і залякують людей. А життя - різнобарвне. Ми просто колись сказавши «а», не дотягнули до «я».
Я не хочу нікого засуджувати. Проте мушу зазначити: на початку 90-х народилася тенденція трощити, руйнувати все радянське. А потрібно було лише відкинути щось погане, а позитивне залишити. Хіба можна було, образно кажучи, розганяти колгоспи, не створивши нічого нового їм на заміну? Хто коли бачив, аби добрий ґазда валив стару хату, не збудувавши хоча би сіни нової?
Ми зупинилися на півдорозі. Нині мусимо починати все з початку. Коли ж нарешті реформи запрацюють, то підемо вперед і будемо на коні.
Тому торік на обласній колегії визначили стратегічні напрямки, які сприятимуть виходу АПК з кризового стану та прискореному розвитку сільських територій.
- Про що йдеться?
- Стратегія агропромислового комплексу передбачає розвиток в області крупнотоварних сільгосппідприємств, фермерства та сільськогосподарської дорадчої діяльності. Розроблено цей документ з метою створення сприятливих умов для комплексного розв’язання соціальних проблем села та розвитку сільських територій, зростання доходів сільського населення, створення високоефективного конкурентоспроможного агросектора, забезпечення продовольчої безпеки регіону.
Особливі акценти ми зробили на створенні умов для розвитку крупнотоварних аграрних формувань, інтегрованих вертикальних структур, здатних забезпечити сталий розвиток АПК області.
Так, передбачається впровадити систему ефективного використання земель сільгосппризначення у галузі рослинництва, відновити бурякоцукрову галузь, збільшити валове виробництво зерна, визначити спеціальні сировинні зони для вирощування екологічно чистої агропродукції, розвинути галузь садівництва, створити сучасну селекційну та насіннєву бази.
Зрозуміло, галузь тваринництва покликана стабілізувати нарощування чисельності всіх видів поголів’я тварин і птиці, розвивати молочне і м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство. У нас вже діє програма розвитку вівчарства у Верховинському районі. З обласного бюджету цього року на це піде 100 тис. гривень.
У Галицькому – стимулюють утримання ВРХ, зокрема, корів. Так, в рамках районної Програми розвитку АПК на 2011 рік, в яку буде вкладено 60 тис. грн., визначено заходи з державної підтримки сільгоспвиробників і стабілізації розвитку тваринницької галузі. Адже нині в районі - 8 тис. поголів’я ВРХ, у т.ч. 6 тис. корів. І зараз дуже важливо створити такі умови, щоби господарі були зацікавлені у збільшенні виробництва молока.
Відповідно до перепису, на 1 січня 2011 року в районі налічується 4651 господар, який утримує по одній корові, 479 громадян доглядають по дві корови, 14 – по три. І тільки є троє галицьких господарів, які утримують 4 і більше корови. Саме цим ґаздам РДА закупила й подарувала доїльні апарати.
- Михайле Васильовичу, попри усі вищезгадані проблеми нині найбільшою є – збут продукції.
- Відповідно до агростратегії, на Прикарпатті створюються інтегровані формування з поглибленням стосунків між виробниками сільгосппродукції, переробними підприємствами та торговельною мережею. Так, з дня на день у Коломиї запрацює місцевий оптовий ринок. Через місяць - другий аналогічний відкриємо у Івано-Франківську. Третій плануємо створити у Калуському районі. Це дасть можливість нашому виробнику реалізувати продукцію за ціною без посередника, а продавцеві - дешевше її придбати. Виграє й третя сторона – покупець.
У нас у Івано-Франківську вже другий місяць щосуботи у чотирьох мікрорайонах проводиться продаж продуктів харчування місцевих виробників. Приїздить по 40 машин на ринок. Продукція вдвічі дешевша, ніж у маркетах.
- Отож, вірно в народі кажуть: хто робить - голодним не ходить…
- Ні, трішки не так. Справа в тому, що світ за останні три десятиліття різко змінився. У 60-х роках на планеті проживало 4 мільярди людей, зараз – 6 з половиною. Через 20 років прогнозується збільшення населення до 8 мільярдів. Чисельність землян збільшується, землі зменшуються, змінюється клімат.
Масштабні стихії вже призвели до того, що за півроку вартість тонни пшениці зросла удвічі. І ще ряд об’єктивних і суб’єктивних причин призводять до росту цін на продукти харчування. Це ж, у свою чергу, викликає невдоволення у населення. А голодні люди вимушені йти на неординарні, непередбачувані вчинки. Маємо приклади: торік у світі відбулося 38 локальних бунтів, які в окремих країнах переросли у революції.
- Тож ми приречені зробити вітчизняне сільське виробництво прибутковим.
- Безумовно. І при цьому повністю поміняти агрополітику. Перш за все, необхідно підтримати власного виробника. А ми у попередні роки відкрили кордони для імпортних продуктів харчування й закидали ними свій ринок, зруйнувавши вітчизняне тваринництво. Скоро корову можна буде заносити у Червону книгу.
Тому потрібна підтримка з боку держави, про яку я вже говорив, і реальні результати у пошуках інвесторів. Варто у повній мірі запровадити і певні наші напрацювання. Наприклад, залучені у 2010 році вітчизняні та зарубіжні інвестиції сприяли розвитку свинарства та птахівництва. ТзОВ «Даноша» у с. Тустань Галицького району ввело в експлуатацію комплекс на 10 тис. голів свиней. Після реконструкції тваринницьких приміщень ТзОВ «Велес» у Долинському районі утримує 7,6 тис. голів індиків, а в племінному репродукторі ФГ «Сенюк», що у Снятинському районі, – 100 маточних голів овець гірськокарпатської породи.
- А які зміни плануєте у рослинництві?
- Тут пріоритетною у нашій державі є цукрова галузь, тож для нас було справою честі реанімувати цукрозавод у Городенці. Вартість цукру й надалі зростатиме, на жаль. Оскільки Аргентина й Бразилія прийняли рішення на 30% зменшити експорт тростини, розрахунки показують: вартість цукру з тростини буде на 30% вищою, ніж з буряку. Тому вирощувати цукровий буряк нині особливо вигідно.
Городенківський район має найродючіші землі на Прикарпатті. Спокон віків тут вирощували солодкі корені й переробляли на місцевому заводі. Він збудований ще у 1926 році, а припинив свою діяльність після виробничого сезону у 2007-му. Відтоді третину підприємства встигли порізати на металобрухт. Перші 10 млн. грн. інвестував у реконструкцію заводу відомий в Україні агрохолдинг «Мрія». Роботу тут отримали майже 350 місцевих жителів, більшість з яких і раніше, до занепаду підприємства 2007 року, працювали на «цукроварні».
Потужність Городенківського цукрозаводу - 2,5 тис. тонн солодких коренів на добу, цукровий сезон - до 100 робочих днів. На перспективу планується посіяти 7 тис. га цукрового буряку з подальшою переробкою на заводі 160-170 тис. тонн сировини. Цукор, вироблений на Городенківщині, піде на потреби закритих установ, інтервенції тощо. Потреба області в цукрі - 47 тис. тонн.
- Михайле Васильовичу, надворі - весна, незабаром початок посівної кампанії...
- Цього року Прикарпаття збільшить вдвічі, порівняно з минулим роком, посівні площі гречки, а також - поголів’я великої рогатої худоби в агропідприємствах. Є плани розширити посіви цукрових буряків у сільгосппідприємствах до загальної площі не менше 5000 гектарів. Ярим культурам віддамо 188,0 тис. га (у т.ч. зерновим і зернобобовим – 77,8 тис. га, або на 0,5 тис. га більше, ніж торік). Господарства регіону забезпечені кондиційним насінням зернових культур на 100%, а готовність техніки в сільгосппідприємствах складає 93 відсотків.
До речі, ми прийняли рішення зобов’язати господарів, які займаються рільництвом, вирощувати й худобу. Ми не дозволимо до останньої краплі виснажити землю в області. Скажу вам, що земля і люди - то є вічна тема. Не дарма говорять, що хліб усьому голова. Тому не потрібно робити з селянина дурня. Це є мудрі люди, які вміють думати, працювати і мріяти… про прийдешній щасливий світанок. І ми в обласній державній адміністрації будемо робити все від нас залежне, аби цей світанок настав якомога швидше.
Спілкувалася Олександра ЛІСКОНОГ
