FATA MORGANA УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА

15 March, Розділ Агрополітика / Гаряча тема, переглядів 5 367

Земля. Не хотілося би, щоб для українського селянина і в ХХІ столітті земля стала ніби та Fata morgana – як марево поманила і як марево зникла. А саме до цього можуть призвести процеси, що відбуваються на ринку землі.

Тема землі зараз особливо актуальна: її обговорюють селяни, фермери та законотворці. Байдужих до неї немає. Останні суперечки розгорнулися навколо питання ветування Президентом Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів». Міністерство аграрної політики України разом з Держкомземом та Українською академією аграрних наук провели круглий стіл на тему: «Подальше врегулювання земельних відносин та організація використання земель сільськогосподарського призначення». Дійшли висновку, що на сьогодні ані уряд, ані ВР, ані самі селяни не готові до купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення і не знають порядку та прозорого механізму її здійснення.
Для розв'язання цієї ситуації було вирішено здійснити низку заходів. А саме: Держкомзем має провести інвентаризацію земель для оцінки приватизаційного стану земельних ресурсів; розробити правові та організаційні заходи для продовження до 1 січня 2008 року мораторію на обіг земель сільгосппризначення шляхом ухвалення законів «Про ринок земель» та «Про державний земельний кадастр». Зі свого боку, Українська академія аграрних наук має забезпечити наукове та науково-методичний супровід розробки рекомендацій у процесі впровадження землеустрою. Завдання МінАП – опрацювання механізмів здійснення заходів для створення правових умов використання земель особистих селянських господарств. А також розробка методології щодо раціоналізації сільськогосподарського землекористування задля досягнення конкурентноздатного рівня тощо.
Проте бракує основного – рішучих дій та ухвалення необхідних законодавчих документів.
З цього ж приводу Асоціація фермерів та приватних землевласників України провела Всеукраїнські збори фермерів та приватних землевласників. У ході дискусії висловлено багато думок. Але в одному всі були одностайні: потрібно якнайшвидше створити прозору, чітку законодавчу базу, яка б поклала край беззаконню, свавіллю, тіньовому ринку землі; вжити рішучих заходів, щоб селянин не втратив землі.

ПРЯМА МОВА...
Микола ГАЙДАР, директор Департаменту врегулювання відносин власності та соціального розвитку села МінАП:
«Потрібно розмежувати поняття: мати право на продаж і продавати. Ми з вами тут розмовляємо, а продаж землі йде. Якщо проспимо ще 2007 рік, як 2006-й, то обкрадемо людей. Але ще гірше – якщо знімемо мораторій і допустимо хаотичний розпродаж землі.
Ви – фермери, селяни – повинні знати, яка ціна вашого володіння, мати право продати, але ж не обов'язково продавати. Ми нещодавно провели круглий стіл за участю Держкомзему, Мінагрополітики, аграрної науки. Сьогодні повинна бути законодавча база, прозора, зрозуміла кожному селянину. Щоб усе суспільство знало цей ланцюжок. Разом з тим, ніхто вас не змусить продавати землю. Ми повинні знати ціну нашому головному багатству, ми маємо крок за кроком йти до визначення законодавчої бази, ми повинні мати такі права, щоб знати, як захистити свою землю.
Тому закликаю: майте право, але не продавайте. У крайньому разі, якщо життя так підіпре, то можна буде піти в банк і закласти, щоб врятувати своє господарство.»

ПРЯМА МОВА...
Іван ТОМИЧ, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ):
«Сьогодні існують крайнощі: одні – заборона продажу землі на віки-вічні, й інші – дозволити сьогодні й одразу. Ті, хто говорив про приватизацію глобальну, не вирішили одного стратегічного питання – питання землі.
Ми опрацювали близько 40 законів, які стосуються землі. Ми знали, що якщо не проведемо закон про паї у ВР, то землю відберуть, і ця реальність настала. Тому давайте думати, як спільно витягувати наше дитя – майбутнє українського села, фермерство – з цієї прірви. А це можна зробити лише єдиним чином: якщо ми сформуємо перелік законів, які ВР повинна ухвалити. Проблеми немає, є небажання її вирішувати.
А нескінченні безрезультатні дискусії чи вдавання до крайнощів лише заведуть в глухий кут.»

ПРЯМА МОВА...
Валерій ПЕТРОВ, перший заступник президента АФЗУ:
«Фермери найперші, ще 15 років тому, були за продаж землі в Україні. Зараз ринкові відносини, земля має бути товаром. Потрібно, щоб були земельний банк, кадастрова оцінка землі, щоб її можна було ввести в обіг, отримувати кредити й працювати. На жаль, реформування агропромислового комплексу пішло так, що ця проблема не вирішена до кінця, тому коли сьогодні постало питання продажу землі, фермери занепокоїлися.
Можна сказати, що ставлення до продажу землі у них неоднозначне. Зрозуміло, фермери хочуть, щоб земля швидше була в обігу, щоб можна було працювати. З іншого боку, багато фермерів підтримують мораторій, щоб створити за цей рік реальні інститути управління цим процесом, тобто напрацювати законодавчу базу, забезпечити фермеру ринкові умови господарювання. Разом з тим, землею вже торгують, і роблять це за різними схемами.
Що найбільше хвилює фермерів: вони цю землю не куплять, не маючи обігових коштів. Тому якщо зараз на ринок «викинуть» землю особистих селянських господарств, пенсіонери та інші від неї відмовляться, то й фермери опиняться поза цим ринком. У деяких областях уже з'явилися ріелторські компанії, починають переконувати господарів продати землю. Таким чином знищуються великі господарства. Фермери ж хочуть нормальних правил гри, які існують в усьому світі.
Найкраще для фермерів ця ситуація може вирішитись ухваленням пакету законів, аби почав існувати реальний ринок землі. Тому фермери вимагають, щоб держава забезпечила законодавче поле.»

ПРЯМА МОВА...
Володимир ЧИШКО, голова ФГ «Ґрунтознавець» (Полтавщина):
«Уході таких реформувань ми можемо втратити українське село. Реформа починалася під дуже красивим гаслом: земля повинна належати тим, хто на ній працює. Але в результаті непродуманої політики, економічних негараздів багато власників наразі готові продати свої землі за мізерну ціну.
Останнім часом нав'язується думка, що причиною всіх негараздів є мораторій. Мовляв, після його скасування наступить рай. І ніхто не збагне, що насправді причина – диспаритет цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, нестабільність цін. Дайте нам спокійно попрацювати декілька років, ми самі заробимо гроші і обійдемося без жодних інвестицій.
Накидається висновок: потрібен новий ефективний власник-інвестор, а для цього треба відмінити мораторій, так би мовити, захистити права селян- власників. Те, що ми примусимо злидня продати землю за безцінь, хіба це захист конституційних прав?
Кому вигідна відміна мораторію? Селянам вона не вигідна, вони завтра залишаться і без землі, і без орендної плати. Місцевому самоврядуванню це також невигідно, тому що інвестор буде платити податки за місцем реєстрації, а не сільській громаді. Фермерові невигідно, тому що ніхто з нас не зібрав за ці роки стільки коштів, щоб купувати у своїх орендодавців землю. Вигідно лише невеликій групі українців, які мають достатню кількість грошей. Тому, хто прийде, буде байдуже, чи прокладені дороги в селі, чи є кошти у школи.
Після скасування мораторію наступить переділ землі. За рік-два, через поглиблення кризи, диспаритет цін ми, можливо, будемо вже й самі згодні, щоб хтось прийшов і забрав. Відміна мораторію щодо земель сільськогосподарського призначення – це для нас крах: фермерство зникне. На сьогодні єдиний вихід – оренда. Я б хотів, щоб мораторій не скасовували мінімум 20 років. Протягом цього терміну фермери зможуть накопичити кошти, щоб достойно конкурувати на ринку землі. Водночас, потрібно підводити законодавчу базу, щоб була досягнута мета: земля справді належала тим, хто на ній працює.»

ПРЯМА МОВА...
В'ячеслав БРАТКІВСЬКИЙ, фермер Сквирського району Київської області:
«Земля, як будь-яка нерухомість, має бути товаром, у неї повинна бути реальна ціна, вона має продаватись і купуватись. Інакше це буде порушення конституції, тобто права на приватну власність, адже кожна людина може розпоряджатися своєю приватною власністю на свій розсуд. Дали землю, є державний акт, але разом з тим кажуть: ти її не маєш права продати, заставити, обміняти, ти не маєш права ні на що. Яка ж це тоді приватна власність? З іншого боку, незважаючи ні на що, діє підпільний ринок землі. Існує дуже багато обхідних маневрів: застава під борг, оренда на дуже тривалий термін тощо. А якщо це робиться підпільно, то втрачає, перш за все, держава. Ціна на землю в десятки разів менша від реальної, бюджет державний з цього не має жодної копійки. Я за те, щоб легалізувати ринок землі. Земля, що є у приватній власності людей, повинна мати рух. У всьому світі земля – в приватній власності, вона продається і купується. Але в процесі купівлі-продажу – невеликий відсоток, натомість 64% перебуває під заставою в земельних банках, тобто люди, використовуючи землю як майно, беруть кредити тощо. Те, що Президент наклав вето на мораторій на продаж землі, вважаю принципово неправильним. Проте зараз відкрити ринок землі – буде повна анархія. Цю землю за рік розхапають за безцінь.»

ПРЯМА МОВА...
Микола СОБУЦЬКИЙ, голова Асоціації фермерів і приватних землевласників Волині:
«Ви, напевне, розумієте, що сьогодні це лише ширма, за якою відбуваються реальні процеси, і процеси ці не на нашу користь, не на користь сільгоспвиробників, селян. Разом з тим, фермерство в тій формі, в якій воно є на сьогодні, перспектив не має. Ринок землі дасть нам змогу змінити ситуацію, взяти кредити. Але це має здійснюватися не так, як було з заводами, фабриками. Тобто має бути напрацьована законодавча база. Приємно було почути, що це все вже готове, проекти лежать. Напевно, немає політичної волі, щоб зупинити те, що відбувається, і вивести на інший рівень – прозорий, публічний. Якщо це буде зроблено, то тоді немає чого боятися того продажу: це нормальний процес, який існує в усьому світі. Але, боронь Боже, щоб із землею сталося так, як з підприємствами.»

Надія ФІГОЛЬ