Аграрний тиждень. Україна
» » » І знову про землю
» » » І знову про землю

    І знову про землю


    Чи не основним питанням запровадження ринку землі є прийняття відповідного закону. Як відомо, ще 7 грудня 2011-го Верховна Рада прийняла в першому читанні доопрацьований законопроект (№ 9001-Д) «Про ринок земель». А 9 лютого 2012-го документ отримав зауваження Головного юридичного управління ВРУ і до другого читання буде значно доопрацьований.

    І сам закон, і ринок земель, який незабаром запрацює в країні, є предметом багатьох дискусій. «Вирішення проблеми ринку землі в Україні лежить у площині реформування сільгоспвиробництва і агросектору в цілому, тому повинно розглядатися як першочергове питання національного масштабу», - заявив у ході нещодавньої прес-конференції в УНІАН голова Ради підприємців при уряді, президент УАК Леонід Козаченко. На його думку, саме капіталізація землі повинна стати основним джерелом забезпечення АПК довготерміновими фінансовими ресурсами - це останній та єдиний ресурс для «українського аграрного стрибка», реалізації величезного потенціалу нашого сільського господарства.

    А ще один учасник - адвокат і експерт у сфері земельного права Віктор Кобилянський - наголосив, що змінилася концепція законопроекту, а саме: права власності на землі сільгосппризначення не зможуть отримати резиденти, іноземні юридичні особи, іноземці та особи без громадянства. Автори законопроекту позбавили всіх юридичних осіб можливості отримати землю у власність. Юридичні особи, які були в цьому зацікавлені, довгий час мовчали. Заговорили, лише коли в законопроект внесли поправку, яка обмежує їм навіть право на оренду. І зараз великі агрохолдинги та їхні юристи серйозно міркують над тим, на скільки частин потрібно буде розбити компанію, якщо цей законопроект приймуть в такому вигляді.

    Л. Козаченко додав, що існуюча редакція законопроекту не забезпечує вирішення згаданих проблем, а також створює загрозу зупинки діяльності великих підприємств (агрохолдингів) та, як результат, - неспроможність виконання ними узятих раніше фінансових зобов’язань, повернення кредитів міжнародним фінансовим інституціям. «Існує занепокоєння щодо можливого поглиблення соціальної кризи на селі через централізацію операцій із земельними ділянками та платежів у т.з. державному земельному банку, що спричинить втрату реальних ресурсів й так куцих сільських бюджетів», - підсумував він.

    За оцінками УАК, для наближення матеріально-технічної бази сільського господарства України до європейського рівня потрібно залучити понад 50 млрд. дол. США, не рахуючи потреби збільшення оборотних коштів. «У нас немає інших ефективних шляхів для залучення довгострокових кредитів, які б дали можливість радикально модернізувати матеріально-технічку базу сільськогосподарського виробництва», - сказав Л. Козаченко, додавши, що «зусиллями громадських об’єднань, низки політиків та експертів, а також міжнародних організацій, були висунуті ті аргументи, які вплинули на рішення Президента далі доопрацьовувати недосконалий «земельний» законопроект, і з’явилася надія, що це буде зроблено належним чином».

    Актуальним питанням є і договір оренди землі - найпоширеніший механізм отримання прав на землю агропідприємствами в Україні. При цьому дотримання законодавчих вимог до оренди землі - життєво необхідні для збереження прав на землю та безпеки агробізнесу. Договір оренди набуває чинності лише після його реєстрації. Численні зміни в процедурі реєстрації збільшили витрати на підготовку документації, а отже, терміни реєстрації оренди. При цьому вона знову буде змінена з 1 січня 2013 року. Тому агробізнесу необхідні не тільки знання сьогоднішньої процедури, а й розуміння кадастрово-реєстраційної процедури у майбутньому.

    Одним із нових механізмів організації землекористування сільгосппідприємств став договір користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітемзис). Нині його використання не поширене, проте складається позитивна практика, яка може допомогти агробізнесу по-новому поглянути на організацію взаємовідносин із власниками землі.

    Закони «Про державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначають нову кадастрово-реєстраційну систему, яка повинна зіграти істотну роль у формуванні ринку сільгоспземлі. У цілому такий ринок - необхідна умова стабільного розвитку АПК. Однак існує ряд умов і очікувань, реалізація яких дозволить розвивати сільське господарство.

    Довідково. З 15 березня 1991 року (згідно постанови ВРУ «Про земельну реформу») всі землі України проголошені об'єктом земельної реформи, завданням якої є перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну і колективну власність. У березні 1992-го парламент прийняв Земельний кодекс і постанову № 2200-XII «Про прискорення земельної реформи і приватизації землі». Це дозволило практично розпочати процеси паювання і приватизації землі в агропідприємствах.

    У січні 2001-го Верховна Рада прийняла Закон України «Про угоди про відчуження земельної частки». Цим законом, тимчасово, до прийняття Земельного кодексу, встановлювався мораторій на розпорядження земельними паями.

    У 2002-му вступив в силу Земельний кодекс, який знову встановлював мораторій, при цьому розширивши його дію також на землі для ведення сільського господарства та іншого товарного сільгосппризначення. І теж тимчасово - до 1 січня 2005 року.

    Нині формально Україна готова до старту ринку сільгоспземель: прийнято Закон України «Про державний земельний кадастр», а Держземагентство повідомляє про завершення кампанії по заміні сертифікатів на держакти (96,4% сертифікатів замінено, інші - в стадії переоформлення).

                                                                                                  Олексій ПАЩЕНКО

     





    Схожі новини
  • №7-8(261)
  • №4 (259)
  • №2 (257)
  • №42 (254)
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

І знову про землю


Чи не основним питанням запровадження ринку землі є прийняття відповідного закону. Як відомо, ще 7 грудня 2011-го Верховна Рада прийняла в першому читанні доопрацьований законопроект (№ 9001-Д) «Про ринок земель». А 9 лютого 2012-го документ отримав зауваження Головного юридичного управління ВРУ і до другого читання буде значно доопрацьований.

І сам закон, і ринок земель, який незабаром запрацює в країні, є предметом багатьох дискусій. «Вирішення проблеми ринку землі в Україні лежить у площині реформування сільгоспвиробництва і агросектору в цілому, тому повинно розглядатися як першочергове питання національного масштабу», - заявив у ході нещодавньої прес-конференції в УНІАН голова Ради підприємців при уряді, президент УАК Леонід Козаченко. На його думку, саме капіталізація землі повинна стати основним джерелом забезпечення АПК довготерміновими фінансовими ресурсами - це останній та єдиний ресурс для «українського аграрного стрибка», реалізації величезного потенціалу нашого сільського господарства.

А ще один учасник - адвокат і експерт у сфері земельного права Віктор Кобилянський - наголосив, що змінилася концепція законопроекту, а саме: права власності на землі сільгосппризначення не зможуть отримати резиденти, іноземні юридичні особи, іноземці та особи без громадянства. Автори законопроекту позбавили всіх юридичних осіб можливості отримати землю у власність. Юридичні особи, які були в цьому зацікавлені, довгий час мовчали. Заговорили, лише коли в законопроект внесли поправку, яка обмежує їм навіть право на оренду. І зараз великі агрохолдинги та їхні юристи серйозно міркують над тим, на скільки частин потрібно буде розбити компанію, якщо цей законопроект приймуть в такому вигляді.

Л. Козаченко додав, що існуюча редакція законопроекту не забезпечує вирішення згаданих проблем, а також створює загрозу зупинки діяльності великих підприємств (агрохолдингів) та, як результат, - неспроможність виконання ними узятих раніше фінансових зобов’язань, повернення кредитів міжнародним фінансовим інституціям. «Існує занепокоєння щодо можливого поглиблення соціальної кризи на селі через централізацію операцій із земельними ділянками та платежів у т.з. державному земельному банку, що спричинить втрату реальних ресурсів й так куцих сільських бюджетів», - підсумував він.

За оцінками УАК, для наближення матеріально-технічної бази сільського господарства України до європейського рівня потрібно залучити понад 50 млрд. дол. США, не рахуючи потреби збільшення оборотних коштів. «У нас немає інших ефективних шляхів для залучення довгострокових кредитів, які б дали можливість радикально модернізувати матеріально-технічку базу сільськогосподарського виробництва», - сказав Л. Козаченко, додавши, що «зусиллями громадських об’єднань, низки політиків та експертів, а також міжнародних організацій, були висунуті ті аргументи, які вплинули на рішення Президента далі доопрацьовувати недосконалий «земельний» законопроект, і з’явилася надія, що це буде зроблено належним чином».

Актуальним питанням є і договір оренди землі - найпоширеніший механізм отримання прав на землю агропідприємствами в Україні. При цьому дотримання законодавчих вимог до оренди землі - життєво необхідні для збереження прав на землю та безпеки агробізнесу. Договір оренди набуває чинності лише після його реєстрації. Численні зміни в процедурі реєстрації збільшили витрати на підготовку документації, а отже, терміни реєстрації оренди. При цьому вона знову буде змінена з 1 січня 2013 року. Тому агробізнесу необхідні не тільки знання сьогоднішньої процедури, а й розуміння кадастрово-реєстраційної процедури у майбутньому.

Одним із нових механізмів організації землекористування сільгосппідприємств став договір користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітемзис). Нині його використання не поширене, проте складається позитивна практика, яка може допомогти агробізнесу по-новому поглянути на організацію взаємовідносин із власниками землі.

Закони «Про державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначають нову кадастрово-реєстраційну систему, яка повинна зіграти істотну роль у формуванні ринку сільгоспземлі. У цілому такий ринок - необхідна умова стабільного розвитку АПК. Однак існує ряд умов і очікувань, реалізація яких дозволить розвивати сільське господарство.

Довідково. З 15 березня 1991 року (згідно постанови ВРУ «Про земельну реформу») всі землі України проголошені об'єктом земельної реформи, завданням якої є перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну і колективну власність. У березні 1992-го парламент прийняв Земельний кодекс і постанову № 2200-XII «Про прискорення земельної реформи і приватизації землі». Це дозволило практично розпочати процеси паювання і приватизації землі в агропідприємствах.

У січні 2001-го Верховна Рада прийняла Закон України «Про угоди про відчуження земельної частки». Цим законом, тимчасово, до прийняття Земельного кодексу, встановлювався мораторій на розпорядження земельними паями.

У 2002-му вступив в силу Земельний кодекс, який знову встановлював мораторій, при цьому розширивши його дію також на землі для ведення сільського господарства та іншого товарного сільгосппризначення. І теж тимчасово - до 1 січня 2005 року.

Нині формально Україна готова до старту ринку сільгоспземель: прийнято Закон України «Про державний земельний кадастр», а Держземагентство повідомляє про завершення кампанії по заміні сертифікатів на держакти (96,4% сертифікатів замінено, інші - в стадії переоформлення).

                                                                                              Олексій ПАЩЕНКО

 





Схожі новини
  • №7-8(261)
  • №4 (259)
  • №2 (257)
  • №42 (254)
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.