Напередодні нового 2011 року сільського голову Старого Лисця Тисменицького району, що на Івано-Франківщині, Анатолія Лущака відзначили високою нагородою – дипломом лауреата Загальнонаціонального проекту «Україна від краю до краю. Місцеве самоврядування» і нагородили громадською відзнакою «Кришталева булава».
А ще сторінка про Старолисецьку сільську раду презентаційна в одноіменному виданні проекту. Це третя безпрецедентна перемога колишнього «мєнта».
У селі «мєнта» признали
Анатолій Лущак очолив сільську громаду Старого Лисця у 2006-му. Відтоді населений пункт – не впізнати. Та і на досягнутому зупинятися війт не збирається, продовжуючи втілювати ідеї та задуми для покращення села.
Кар’єра теперішнього війта розпочалася зі спорту. Був чемпіоном України і призером різних турнірів з самбо, очолював кафедру фізичної підготовки і спорту Прикарпатського юридичного інституту Львівського держуніверситету внутрішніх справ, захистив кандидатську дисертацію, згодом став проректором навчального закладу.
Для багатьох було несподіваним рішення Анатолія балотуватися на сільського голову з поважної посади доцента, проректора. Втім, він переміг із відчутним відривом, хоч і «мєнт». На перших порах його так і називали.
Якийсь добровільний агітатор коло церкви сказав: «Це ж Романа Лущака син!» - Для мене це було найвищою рекомендацією на виборах, - згадує Анатолій. - Тато з трьома класами освіти, працював фірманом, але люди його дуже шанували. Він нас навчив головного: працювати і шанувати людей, які чесно заробляють свій хліб. Тато пишався тим, що мав семеро дітей і кожен змалку виконував якісь обов’язки по чималому господарству, і в сім’ї ніколи не виникало сварок.
Восени Анатолія Лущака односельці знову обрали своїм війтом. Це була його друга перемога у селі.
Моє село – Старий Лисець
Від центру Старого Лисця до Івано-Франківська - 10 кілометрів. Село велике, 4 тисячі мешканців. Розташоване у гарному місці: трохи збоку від траси, неподалік - ліс, річка. Найкраще оглядати село з Коханої гори, звідки добре видно береги річки Бистриці Солотвинської. Саме з очищення її берегів від сміття розпочав Анатолій Лущак головування. При виконкомі створили комунгосп. Щосуботи два трактори, починаючи з двох кутків села, збирають сміття. З двора за це платять 5 гривень.
Безплатно в кожний дім іде газета «Рідне село», видали вже 25 номерів. Замислювали як щоквартальну, а видають щомісяця. Пишуть про події з життя села, про цікавих людей, про рішення сесії, вітають односельців. Ігор Голинський, товариш Анатолія ще по юридичному університету, допомагає видавати часопис. Це своєрідний стимул і для голови сільської ради, і для громади, і для депутатів. Свого роду - літопис села.
Є в Старому Лисці і своя перукарня, і майстерня з ремонту взуття. Після реконструкції відкрили Будинок культури на 320 місць. Його сцена вважається найкращою в області. Ось-ось переїде у нове приміщення фельдшерсько-акушерський пункт. Готують свято до 50-річчя місцевої футбольної команди. Кращі учні школи, де вчиться майже півтисячі дітей, від сільради отримують стипендії. Сільський голова Анатолій Лущак вірить: його рідне село має гарні перспективи.
Незважаючи на економічну і фінансову нестабільність у країні, в Старому Лисці вдалося і втримати ситуацію, і додати в динаміці розвитку. Апарат сільської ради, її виконавчий комітет, депутати плідно попрацювали, й результати роботи очевидні.
- Найприємніша динаміка 2010-го – народжуваність, - каже Анатолій Лущак. –У селі народилося 54 дитинки, а померло 32 людей. Тобто є приріст населення, тому Старий Лисець має добру перспективу.
Гуртом - ми цивілізована громада
Восени в Старому Лисці здали в експлуатацію нову гідротехнічну споруду. Півтора десятки сільських ґаздів за два місяці власними силами й коштом (за підтримки самої лиш сільради) звели 650-метрову захисну дамбу вздовж потоку Нивочанка, облаштували 110 метрів дороги та три автомобільні переїзди. Й обійшлося це у 30 з хвостиком тисяч гривень.
Нивочанка - маленький потічок, що впадає в Бистрицю Солотвинську. Спокійний такий потічок. У суху пору, як-то кажуть, гусці по коліна. А от коли повінь...
- За останнє десятиліття Нивочанка тричі затоплювала вулицю Січових Стрільців, - згадує сільський голова. - Вода переливалася аж через дорогу. На жаль, регулювання русла і берегоукріплення Нивочанки не включено в програму протипаводкових заходів. Так виникла ініціатива спорудити дамбу власними силами.
- Нам виплатили компенсацію збитків від повені, - каже мешканець вулиці, він же й активний організатор будівництва дамби, Василь Говзан. - У мене в хаті, наприклад, води було десь 70 сантиметрів. Люди зробили ремонти, та де гарантія, що цього року не затопить? Тому й постановили зібрати гроші (хто скільки дасть), замовили техніку й укріпили берег.
Сторінка з учнівського зошита зі списком «учасників концесії» - то, по суті, єдиний документ будівництва. Фахівці запевняють: такі роботи з проектно-кошторисною документацією обійшлися б громаді у сотні тисяч гривень. Замовили потужний екскаватор, Василь надав для роботи власні КАМАЗи, на яких працювали його брати. Використали поруйновані водою бетонні плити з Бистриці, де на той час уже була прокладена дамба. Техніка проходила якусь дільницю, а потім на роботу виходили мешканці вулиці з сокирами і рискалями: вирубували хащі, прибирали сміття.
Анатолій Лущак каже з гордістю: це будівництво - блискучий приклад того, як громадою можна вирішувати серйозні проблеми. Не кивати на когось, не нарікати й не скаржитись, а робити.
На часі - відновлення кінозалу, створення музею.
В унісон із розробкою генплану сільська рада вирішує земельні питання (село - привабливе для інвесторів). Головне в ньому - ефективно використати земельні ресурси, вони повинні принести селу дивіденди. Зараз війт відстоює в судах інтереси громади (є певні нарахування на підприємців за оренду землі). Якщо вдасться виграти справи, то отримані кошти підуть на розвиток села.
- Питання, яке нам доведеться найближчим часом вирішувати, - каналізаційні мережі. Ще нині можемо пити воду, а через десять років такої змоги не матимемо: в селі інтенсивно споруджуються септики (підземні відстойники). Хоча це робота для майбутніх сільських голів, але вже нині варто вибудувати стратегію. Тож ми замовили документацію на виготовлення очисних споруд, - говорить Лущак.
Анатолій, як кажуть односельці, ніколи не ставить риторичних запитань, а завжди пропонує громаді приймати рішення, які зроблять рідне село комфортним і для роботи, і для життя. Перетворення Старого Лисця за останні 5 років красномовно свідчать: Анатолій Лущак – на вірному шляху.
Олександра ЛІСКОНОГ