Аграрний тиждень. Україна
» » » Хай завжди буде сонце!
» » » Хай завжди буде сонце!

    Хай завжди буде сонце!


    Мільярди років обертаючись довкола небесного світила, наша голуба планета Земля постійно намагалась отримувати певні з того «бонуси». Відтак є ми, земляни, є багатогранний тваринний світ, пишна зелень довкілля, щедра на урожаї земля і навіть пік всенародного зігрівання та засмагання - літо.

     

    Навздогін за Європою, але не галопом        

    Не відкидаючи романтику, ми все ж частіше стали позирати на Сонце як на об’єкт для бізнесу, вирішення багатьох екологічних проблем, а в цілому - все для того ж: і надалі існувати, бути на нашій планеті. Це підтвердив і проведений нещодавно у столиці прес-клуб «Сонячна енергетика для агропромислового комплексу України. Перші кроки». До речі, він став останнім із заходів у цьому році, який провела кампанія Європейські Дні Сонця в Україні у рамках Європейського тижня сталої енергетики.

    Прес-клуб мав за мету довести до широкого загалу інформацію та популяризувати проект «Підвищення енергоефективності та стимулювання використання відновлюваної енергії в агро-харчових та інших малих та середніх підприємствах (МСП) України», який триватиме до травня 2016 року. Він виконується Агентством ООН з питань промислового розвитку (ЮНІДО) за підтримки Глобального Екологічного Фонду (ГЕФ) у співпраці з ТОВ «КПМГ-Україна» та МБО ІЦ «Зелене досьє».

    Дискусія про сам проект і довкола нього тим була цінна, що тут наводились не лише позитивні приклади вже проведеної в Україні роботи по застосуванню сонячної енергії, а й називались проблеми і шляхи їх вирішення, в т.ч. на рівні держави. Звучали і застороги «не перегнути в цьому палку», аби не нашкодити довкіллю. Адже є вже сумний досвід із застосування енергії води, коли на швидкоплинних прикарпатських і карпатських річках надто густо (чи не через 1 км) стали встановлювати малі гідроелектростанції. І ріки, не витримуючи людської жадібності до дешевої енергії, стали міліти, окремі могли цілком зникнути. Де у цей час були усілякі перевіряючі органи, природолюби? Чому наші закони не виступили проти цього знахабнілого до довкілля свавілля? Ось де і по цей час відкрите питання...

    А гігантські вітряки, встановлені на шляхах міграції перелітних птахів, зменшують їх кількість...

    Щодо зведення електростанцій на сонячній енергії – тут інша проблема: під них треба виділяти не менше 2-2,5 га землі. Чи варто так щедро «розбазарювати» землю? І яку, адже на сільгоспугіддя у нас мораторій, вони мають слугувати людям за своїм призначенням – родити урожаями. На це була репліка: краще на багатогектарних неугіддях зводити сонячні електростанції, отримуючи в енергетичну кризу дешеву та безпечну для довкілля електроенергію, аніж думати-гадати, як не повторити жах Чорнобиля і де подіти радіаційні відходи...

    Багато країн не дарма відмовляється від атомної енергії. Є, погодьтесь, над чим задуматись. А дехто навіть висловив думку, що людству давно вже варто було б стати у стрій вегетаріаців, відмовившись від споживання м’яса. Бо відходи тваринництва, які «газують» у довкілля метаном, також надто шкідливі для нашої планети.

    Що ж, «казка хоча і брехня, але ж у ній є натяк»...

    А в цілому чи не всі учасники прес-клубу зійшлись на тому, що Україні давно вже час більш активно поспішати навздогін за Європою, цивілізованими країнами світу, від яких ми відстали чи не на 20 літ у використанні альтернативних енергоджерел, у т.ч. сонячної енергії. Бо запаси природного газу та вугілля не вічні, ціни на них зростають, то треба вже зараз думати, як бути далі, аби не залишитись біля розбитого «енергокорита».

     

    Кроки на перспективу

    На рівні держави нині чимало говориться не лише про продовольчу, але й енергетичну безпеку країни. Як світ – так і ми. Координатор вищеназваного проекту Ігор Кирильчук, презентуючи його учасникам прес-клубу, зазначив, що зовсім невипадково сучасна енергетична політика розвинутих країн світу базується на розумінні кінцевості запасів традиційних паливно-енергетичних ресурсів, необхідності зберження навколишнього середовища та запобіганні глобальним змінам клімату. Саме тому у світі велика увага приділяється питанням енергозбереження, енергоефективності й поширенню використання відновлюваних джерел енергії. Україна прагне зайняти гідне місце серед найбільш розвинених економік світу. Практичним підкріпленням державної політики у цьому напрямку і є даний проект. Провідною установою для його реалізації обрано Інститут відновлюваної енергетики НАН України. Вигодонабувачами з боку держави є Міністерство аграрної політики і продовольства України та Державне агентство енергоефективності і енергозбереження.

    Завдання проекту: розвиток ринкових умов для підвищення енергоефективності та розширення використання технологій відновлюваних джерел енергії для заміни палива в енергоємних виробничих малих і середніх підприємствах України, що підвищить їх конкурентоспроможність, а заразом знизить викиди вуглекислого газу і поліпшить стан довкілля. Аби це реалізувати масштабно, у проекті визначені такі чотири основних напрямки діяльності: формування правового поля, сприятливого для запровадження енергоефективних технологій та використання відновлюваних джерел енергії; практичне впровадження технологій використання відновлюваних джерел енергії та підвищення енергоефективності виробництва; поширення практики застосування таких джерел енергії; інформування та навчальні програми.

    Отже, далі має бути. Тим більше, що вже є до кого їхати, аби повчитись того, як Сонцю давати роботу. 

     

    До фермера – за прогресивним досвідом

    Краще один раз побачити…Тому у рамках проекту вже з цього літа плануються ознайомчі поїздки до тих об’єктів, де енергія Сонця працює на людей. Хороша тут адреса – село Іванівка Новоукраїнського району Кіровоградської області. У прес-клубі, поряд з іншими, взяла участь голова цього села Тамара Дорошенко, яка досить детально розповіла про те, як у них в Іванівці минулого року з’явилась єдина поки що на область сільська промислова сонячна електростанція. Не міні, а настільки потужна, що їй по силах весь район забезпечити електроенергією. Зведена така будова завдяки місцевому фермеру Сергію Омельяненку – людині слова і діла, великому працелюбу, патріоту рідного краю і шанувальнику всього прогресивного. «У нас не лише у районі, а й в області, - підкреслила Тамара Борисівна, - у великій повазі Сергій Борисович Омельяненко. Саме на таких людях українські села тримаються, відроджуються. Нині у фермера в оренді близько 5 тис. га землі, яким уміло дає раду, вирощуючи високі урожаї зернових. Не менш успішно займається тваринництвом. Діє у нього і переробний комплекс. Проте на досягнутому ніколи не зупиняється. Тож, побувавши у багатьох закордонних країнах і вивчаючи там досвід ефективного використання альтернативних видів енергоджерел, вирішив, що і нам це буде не зайвим. Тим більше, що село не газифіковане і кожен кіловат традиційної електрики як у побуті, так і на виробництві на рахунку».

    Проблеми з тим, де розмістити сонячну електростанцію, не виникло. Як далі розповіла сільський голова – у них за селом ще за радянських часів була тракторна бригада. Потім колгоспу не стало, територія бригади перетворилась на несанкціоноване стихійне сміттєзвалище. Воно і було розчищене під унікальну вже новобудову: сонячні електростанції в Україні, як правило, зводять потужні компанії, а тут звичайне фермерське господарство звело собі промислову (здатна виробляти 1,3331 МВт електроенергії) електростанцію, залучивши до цього ТОВ «Рентехно» (м. Київ), яке має досвід у цій роботі й проектує сонячні електростанції, що важливо, під «зелений тариф». Цими тарифами, загальновідомо, держава підтримує і стимулює зведення таких станцій.

    За площею сільська фотоелектрична сонячна наземна електростанція «Іванівка» займає 2,7 га, вона огороджена, не шкідлива для довкілля. Траву біля неї пощипують фермерські гуси, що теж раціонально для використання даних площ. Складається станція з-понад 5 тис. полікристалічних сонячних модулів, по 250 Вт кожен. Вони розташовані на металоконструкціях (на «столах») і підключені до 40 інверторів. Догляд за станцією простий – хіба раз у рік «витерти пил», наглядати за тим, як витримує проливні дощі, сніговії. У Європі догляд за такими станціями проводять 2-3 спеціалісти.

    Чим вигідна станція? Ії власник, продаючи вироблений із сонячної енергії струм у загальнодержавну електромережу по «зеленому тарифу», зможе за 4-5 років повернути кошти, витрачені на будову (в Іванівці сума вкладених у будівництво інвестицій перевищила 25 млн. грн.), а далі мати з того, як мовиться, чисті прибутки. Варто тут мати на увазі те, що «зелений тариф» у нас найвищий у Європі й діє до 2030 року. До 1 січня цього року держава по «зеленому тарифу» платила 5,05 грн. за 1 КВт/год, а з квітня 2013-го в межах 3,50-3,58 гривень. Зароблені таким чином кошти власник станції може використовувати на розширення своїх виробничих підрозділів, здешевлення собівартості продукції, що вигідно у ринкових умовах. У випадку з Іванівкою, як про те розповіла сільський голова, відкрились ширші перспективи для благоустрою села, в т.ч. для освітлення його вулиць сонячними установками. Сільрада спільно з фермером нині працює над тим, аби сільські вулиці без зовнішнього освітлення оснастити ліхтарями з автономними сонячними модулями, які вдень заряджатимуть акумулятори, а ті вночі віддаватимуть енергію ліхтарю.

     

    Вітчизняне непогане і дешевше

    Хоча перспективи альтернативної енергетики, як бачимо на прикладі тієї ж Іванівки, досить привабливі й для бізнесу, і для розвитку сільської соціальної інфраструктури, і для довкілля, але недостатньо одного бажання стати на цей шлях – тут треба мати ще й багатомільйонні кошти. Держава за свої не будує, а кредити брати дорого. Залишається одне: заробити власні гроші чи шукати багатих інвесторів. Бо імпортне обладнання, яке нині переважно в ходу по Україні, коштує недешево. Але не було б біди...Тому сучасні «Кулібіни» нині активно працюють над виготовленням вітчизняного обладнання. До речі, на сонячній електростанції в Іванівці використано близько 30% матеріалів і обладнання саме місцевого виробництва. Є хороші ідеї й у кандидата технічних наук, експерта державних та громадських організацій з питань енергозаощадження (м. Львів, ГО «Надія») Юрія Дудикевича. У прес-клубі він розповів, що і як можна зробити власноруч та у десятки разів дешевше іноземного, аби «ловити» Сонце і використовувати його енергію у побуті. Його пропозиція: сонячний колектор, який взимку можна використовувати для часткового обігріву домівки (додаткове опалення, зрозуміло, обов’язкове), а влітку - для сушіння сільгосппродукції (ягоди, яблука, груші тощо), лікарських трав, деревини.  

    А в цілому, як була акцентована увага, агросектор України нині дійсно став все більше придивлятись до альтернативних джерел опалення і потихеньку (дороговизна обладнання стримує) запроваджувати це у практику. Тож на дахах окремих молочнотоварних ферм вже розмістились потужні геліосистеми, які забезпечують виробництво гарячою водою і досить відчутно економлять витрати на традиційні газ, електрику. Вистачає «дармової» сонячної енергії на пастеризацію молока, промивання апаратів доїння, дезінфекцію приміщень, навіть для нагрівання води для душових на фермах. Для тепличних господарств сонячні акумулятори – це комфортне, надійне і здешевлене по собівартості вирощування овочів. Незайві вони на елеваторах - зрештою, всюди, де сільскі виробники поки що усіляко намагаються економити дорогі у використанні природний газ, традиційну електрику.

    Тож віриться, що презентований проект до вже діючого на рівні держави «зеленого тарифу» додасть інші важливі стимули, аби даровані нам небесами сонце, вітер, вода активніше «запрацювали» на виробництво, побут, в цілому на наше суспільство. Хай завжди буде прихильним до нас Сонце, а ми у ставленні до нього – мудрими.

                                                                                         Валентина ПИСЬМЕННА

     

     

    Фото із села Іванівка (важливе - із людьми), де перша в області сільська сонячна промислова електростанція.

    Домовлено, що сільрада передплатить журнал, а за це нам треба їм вислати три журнали із даною публікацією. Телефонувати сільському голові - Тамарі Борисівні Дорошенко, моб. 050 48 70 552; факс 05251 -43-318

     

    Адреса: 27130, вул. Центральна, 55, село Іванівка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область. 

     

     

    Ймовірні врізи (можна вибрати ті, що найцікавіші):

     

    Середня відстань від Землі до Сонця – 149597870 кілометрів.

    Тропічний рік – період обертання Землі навколо Сонця – 365,25 діб.

    Площа поверхні Землі – 510,1 млн. км2.

     

    Сонце – тільки одна із 200 мільярдів зірок у нашій галактиці «Чумацький шлях».

    Сонце – тільки одна із 6000 зірок, які видно неозброєним оком із Землі.

    Енергія Сонця становить 386 мільярди мільярдів МВт.

     

    Земля отримує 94000000000 мегават енергії від Сонця. Це в 40 000 разів більше річної потреби Сполучених Штатів Америки.

    Реакція, що протікає на Сонці, є ядерним синтезом.

    Тиск у ядрі Сонця у 340 мільярдів вище атмосферного тиску Землі.

     

    Діаметр Сонця еквівалентний 109 діаметрам Землі.

    Якби Сонце було розміром з м’яч для футболу, Юпітер був би розміром, як м’яч для гольфу, а Земля була б розміром з горошину.

    На відміну від Землі Сонце абсолютно газоподдібне, там немає твердої поверхні.

     

    Світло від Сонця досягає Землі за 8,3 хвилини.

    Яскравість Сонця еквівалентна яскравості 4 трильйонам трильйонів лампочок потужністю 100 Вт.

    Кількість енергії, що досягає поверхні Землі, у 6000 разів більша потреби в енергії людей всього світу.

    Вік Сонця становить 4,57 млрд. років. Вчені прогнозують, що воно буде існувати ще близько 5 млрд. років.

     

     





    Схожі новини
  • №33-34 (274)
  • Що зупинить сільське господарство
  • Зернові, які аграрії зберуть у цьому році, значно перевищують внутрішні потреби
  • Створення кооперативних елеваторів забезпечить стабільну позицію одноосібника на ринку зерна
  • Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Хай завжди буде сонце!


Мільярди років обертаючись довкола небесного світила, наша голуба планета Земля постійно намагалась отримувати певні з того «бонуси». Відтак є ми, земляни, є багатогранний тваринний світ, пишна зелень довкілля, щедра на урожаї земля і навіть пік всенародного зігрівання та засмагання - літо.

 

Навздогін за Європою, але не галопом        

Не відкидаючи романтику, ми все ж частіше стали позирати на Сонце як на об’єкт для бізнесу, вирішення багатьох екологічних проблем, а в цілому - все для того ж: і надалі існувати, бути на нашій планеті. Це підтвердив і проведений нещодавно у столиці прес-клуб «Сонячна енергетика для агропромислового комплексу України. Перші кроки». До речі, він став останнім із заходів у цьому році, який провела кампанія Європейські Дні Сонця в Україні у рамках Європейського тижня сталої енергетики.

Прес-клуб мав за мету довести до широкого загалу інформацію та популяризувати проект «Підвищення енергоефективності та стимулювання використання відновлюваної енергії в агро-харчових та інших малих та середніх підприємствах (МСП) України», який триватиме до травня 2016 року. Він виконується Агентством ООН з питань промислового розвитку (ЮНІДО) за підтримки Глобального Екологічного Фонду (ГЕФ) у співпраці з ТОВ «КПМГ-Україна» та МБО ІЦ «Зелене досьє».

Дискусія про сам проект і довкола нього тим була цінна, що тут наводились не лише позитивні приклади вже проведеної в Україні роботи по застосуванню сонячної енергії, а й називались проблеми і шляхи їх вирішення, в т.ч. на рівні держави. Звучали і застороги «не перегнути в цьому палку», аби не нашкодити довкіллю. Адже є вже сумний досвід із застосування енергії води, коли на швидкоплинних прикарпатських і карпатських річках надто густо (чи не через 1 км) стали встановлювати малі гідроелектростанції. І ріки, не витримуючи людської жадібності до дешевої енергії, стали міліти, окремі могли цілком зникнути. Де у цей час були усілякі перевіряючі органи, природолюби? Чому наші закони не виступили проти цього знахабнілого до довкілля свавілля? Ось де і по цей час відкрите питання...

А гігантські вітряки, встановлені на шляхах міграції перелітних птахів, зменшують їх кількість...

Щодо зведення електростанцій на сонячній енергії – тут інша проблема: під них треба виділяти не менше 2-2,5 га землі. Чи варто так щедро «розбазарювати» землю? І яку, адже на сільгоспугіддя у нас мораторій, вони мають слугувати людям за своїм призначенням – родити урожаями. На це була репліка: краще на багатогектарних неугіддях зводити сонячні електростанції, отримуючи в енергетичну кризу дешеву та безпечну для довкілля електроенергію, аніж думати-гадати, як не повторити жах Чорнобиля і де подіти радіаційні відходи...

Багато країн не дарма відмовляється від атомної енергії. Є, погодьтесь, над чим задуматись. А дехто навіть висловив думку, що людству давно вже варто було б стати у стрій вегетаріаців, відмовившись від споживання м’яса. Бо відходи тваринництва, які «газують» у довкілля метаном, також надто шкідливі для нашої планети.

Що ж, «казка хоча і брехня, але ж у ній є натяк»...

А в цілому чи не всі учасники прес-клубу зійшлись на тому, що Україні давно вже час більш активно поспішати навздогін за Європою, цивілізованими країнами світу, від яких ми відстали чи не на 20 літ у використанні альтернативних енергоджерел, у т.ч. сонячної енергії. Бо запаси природного газу та вугілля не вічні, ціни на них зростають, то треба вже зараз думати, як бути далі, аби не залишитись біля розбитого «енергокорита».

 

Кроки на перспективу

На рівні держави нині чимало говориться не лише про продовольчу, але й енергетичну безпеку країни. Як світ – так і ми. Координатор вищеназваного проекту Ігор Кирильчук, презентуючи його учасникам прес-клубу, зазначив, що зовсім невипадково сучасна енергетична політика розвинутих країн світу базується на розумінні кінцевості запасів традиційних паливно-енергетичних ресурсів, необхідності зберження навколишнього середовища та запобіганні глобальним змінам клімату. Саме тому у світі велика увага приділяється питанням енергозбереження, енергоефективності й поширенню використання відновлюваних джерел енергії. Україна прагне зайняти гідне місце серед найбільш розвинених економік світу. Практичним підкріпленням державної політики у цьому напрямку і є даний проект. Провідною установою для його реалізації обрано Інститут відновлюваної енергетики НАН України. Вигодонабувачами з боку держави є Міністерство аграрної політики і продовольства України та Державне агентство енергоефективності і енергозбереження.

Завдання проекту: розвиток ринкових умов для підвищення енергоефективності та розширення використання технологій відновлюваних джерел енергії для заміни палива в енергоємних виробничих малих і середніх підприємствах України, що підвищить їх конкурентоспроможність, а заразом знизить викиди вуглекислого газу і поліпшить стан довкілля. Аби це реалізувати масштабно, у проекті визначені такі чотири основних напрямки діяльності: формування правового поля, сприятливого для запровадження енергоефективних технологій та використання відновлюваних джерел енергії; практичне впровадження технологій використання відновлюваних джерел енергії та підвищення енергоефективності виробництва; поширення практики застосування таких джерел енергії; інформування та навчальні програми.

Отже, далі має бути. Тим більше, що вже є до кого їхати, аби повчитись того, як Сонцю давати роботу. 

 

До фермера – за прогресивним досвідом

Краще один раз побачити…Тому у рамках проекту вже з цього літа плануються ознайомчі поїздки до тих об’єктів, де енергія Сонця працює на людей. Хороша тут адреса – село Іванівка Новоукраїнського району Кіровоградської області. У прес-клубі, поряд з іншими, взяла участь голова цього села Тамара Дорошенко, яка досить детально розповіла про те, як у них в Іванівці минулого року з’явилась єдина поки що на область сільська промислова сонячна електростанція. Не міні, а настільки потужна, що їй по силах весь район забезпечити електроенергією. Зведена така будова завдяки місцевому фермеру Сергію Омельяненку – людині слова і діла, великому працелюбу, патріоту рідного краю і шанувальнику всього прогресивного. «У нас не лише у районі, а й в області, - підкреслила Тамара Борисівна, - у великій повазі Сергій Борисович Омельяненко. Саме на таких людях українські села тримаються, відроджуються. Нині у фермера в оренді близько 5 тис. га землі, яким уміло дає раду, вирощуючи високі урожаї зернових. Не менш успішно займається тваринництвом. Діє у нього і переробний комплекс. Проте на досягнутому ніколи не зупиняється. Тож, побувавши у багатьох закордонних країнах і вивчаючи там досвід ефективного використання альтернативних видів енергоджерел, вирішив, що і нам це буде не зайвим. Тим більше, що село не газифіковане і кожен кіловат традиційної електрики як у побуті, так і на виробництві на рахунку».

Проблеми з тим, де розмістити сонячну електростанцію, не виникло. Як далі розповіла сільський голова – у них за селом ще за радянських часів була тракторна бригада. Потім колгоспу не стало, територія бригади перетворилась на несанкціоноване стихійне сміттєзвалище. Воно і було розчищене під унікальну вже новобудову: сонячні електростанції в Україні, як правило, зводять потужні компанії, а тут звичайне фермерське господарство звело собі промислову (здатна виробляти 1,3331 МВт електроенергії) електростанцію, залучивши до цього ТОВ «Рентехно» (м. Київ), яке має досвід у цій роботі й проектує сонячні електростанції, що важливо, під «зелений тариф». Цими тарифами, загальновідомо, держава підтримує і стимулює зведення таких станцій.

За площею сільська фотоелектрична сонячна наземна електростанція «Іванівка» займає 2,7 га, вона огороджена, не шкідлива для довкілля. Траву біля неї пощипують фермерські гуси, що теж раціонально для використання даних площ. Складається станція з-понад 5 тис. полікристалічних сонячних модулів, по 250 Вт кожен. Вони розташовані на металоконструкціях (на «столах») і підключені до 40 інверторів. Догляд за станцією простий – хіба раз у рік «витерти пил», наглядати за тим, як витримує проливні дощі, сніговії. У Європі догляд за такими станціями проводять 2-3 спеціалісти.

Чим вигідна станція? Ії власник, продаючи вироблений із сонячної енергії струм у загальнодержавну електромережу по «зеленому тарифу», зможе за 4-5 років повернути кошти, витрачені на будову (в Іванівці сума вкладених у будівництво інвестицій перевищила 25 млн. грн.), а далі мати з того, як мовиться, чисті прибутки. Варто тут мати на увазі те, що «зелений тариф» у нас найвищий у Європі й діє до 2030 року. До 1 січня цього року держава по «зеленому тарифу» платила 5,05 грн. за 1 КВт/год, а з квітня 2013-го в межах 3,50-3,58 гривень. Зароблені таким чином кошти власник станції може використовувати на розширення своїх виробничих підрозділів, здешевлення собівартості продукції, що вигідно у ринкових умовах. У випадку з Іванівкою, як про те розповіла сільський голова, відкрились ширші перспективи для благоустрою села, в т.ч. для освітлення його вулиць сонячними установками. Сільрада спільно з фермером нині працює над тим, аби сільські вулиці без зовнішнього освітлення оснастити ліхтарями з автономними сонячними модулями, які вдень заряджатимуть акумулятори, а ті вночі віддаватимуть енергію ліхтарю.

 

Вітчизняне непогане і дешевше

Хоча перспективи альтернативної енергетики, як бачимо на прикладі тієї ж Іванівки, досить привабливі й для бізнесу, і для розвитку сільської соціальної інфраструктури, і для довкілля, але недостатньо одного бажання стати на цей шлях – тут треба мати ще й багатомільйонні кошти. Держава за свої не будує, а кредити брати дорого. Залишається одне: заробити власні гроші чи шукати багатих інвесторів. Бо імпортне обладнання, яке нині переважно в ходу по Україні, коштує недешево. Але не було б біди...Тому сучасні «Кулібіни» нині активно працюють над виготовленням вітчизняного обладнання. До речі, на сонячній електростанції в Іванівці використано близько 30% матеріалів і обладнання саме місцевого виробництва. Є хороші ідеї й у кандидата технічних наук, експерта державних та громадських організацій з питань енергозаощадження (м. Львів, ГО «Надія») Юрія Дудикевича. У прес-клубі він розповів, що і як можна зробити власноруч та у десятки разів дешевше іноземного, аби «ловити» Сонце і використовувати його енергію у побуті. Його пропозиція: сонячний колектор, який взимку можна використовувати для часткового обігріву домівки (додаткове опалення, зрозуміло, обов’язкове), а влітку - для сушіння сільгосппродукції (ягоди, яблука, груші тощо), лікарських трав, деревини.  

А в цілому, як була акцентована увага, агросектор України нині дійсно став все більше придивлятись до альтернативних джерел опалення і потихеньку (дороговизна обладнання стримує) запроваджувати це у практику. Тож на дахах окремих молочнотоварних ферм вже розмістились потужні геліосистеми, які забезпечують виробництво гарячою водою і досить відчутно економлять витрати на традиційні газ, електрику. Вистачає «дармової» сонячної енергії на пастеризацію молока, промивання апаратів доїння, дезінфекцію приміщень, навіть для нагрівання води для душових на фермах. Для тепличних господарств сонячні акумулятори – це комфортне, надійне і здешевлене по собівартості вирощування овочів. Незайві вони на елеваторах - зрештою, всюди, де сільскі виробники поки що усіляко намагаються економити дорогі у використанні природний газ, традиційну електрику.

Тож віриться, що презентований проект до вже діючого на рівні держави «зеленого тарифу» додасть інші важливі стимули, аби даровані нам небесами сонце, вітер, вода активніше «запрацювали» на виробництво, побут, в цілому на наше суспільство. Хай завжди буде прихильним до нас Сонце, а ми у ставленні до нього – мудрими.

                                                                                     Валентина ПИСЬМЕННА

 

 

Фото із села Іванівка (важливе - із людьми), де перша в області сільська сонячна промислова електростанція.

Домовлено, що сільрада передплатить журнал, а за це нам треба їм вислати три журнали із даною публікацією. Телефонувати сільському голові - Тамарі Борисівні Дорошенко, моб. 050 48 70 552; факс 05251 -43-318

 

Адреса: 27130, вул. Центральна, 55, село Іванівка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область. 

 

 

Ймовірні врізи (можна вибрати ті, що найцікавіші):

 

Середня відстань від Землі до Сонця – 149597870 кілометрів.

Тропічний рік – період обертання Землі навколо Сонця – 365,25 діб.

Площа поверхні Землі – 510,1 млн. км2.

 

Сонце – тільки одна із 200 мільярдів зірок у нашій галактиці «Чумацький шлях».

Сонце – тільки одна із 6000 зірок, які видно неозброєним оком із Землі.

Енергія Сонця становить 386 мільярди мільярдів МВт.

 

Земля отримує 94000000000 мегават енергії від Сонця. Це в 40 000 разів більше річної потреби Сполучених Штатів Америки.

Реакція, що протікає на Сонці, є ядерним синтезом.

Тиск у ядрі Сонця у 340 мільярдів вище атмосферного тиску Землі.

 

Діаметр Сонця еквівалентний 109 діаметрам Землі.

Якби Сонце було розміром з м’яч для футболу, Юпітер був би розміром, як м’яч для гольфу, а Земля була б розміром з горошину.

На відміну від Землі Сонце абсолютно газоподдібне, там немає твердої поверхні.

 

Світло від Сонця досягає Землі за 8,3 хвилини.

Яскравість Сонця еквівалентна яскравості 4 трильйонам трильйонів лампочок потужністю 100 Вт.

Кількість енергії, що досягає поверхні Землі, у 6000 разів більша потреби в енергії людей всього світу.

Вік Сонця становить 4,57 млрд. років. Вчені прогнозують, що воно буде існувати ще близько 5 млрд. років.

 

 





Схожі новини
  • №33-34 (274)
  • Що зупинить сільське господарство
  • Зернові, які аграрії зберуть у цьому році, значно перевищують внутрішні потреби
  • Створення кооперативних елеваторів забезпечить стабільну позицію одноосібника на ринку зерна
  • Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.