- №42 (254)
- Створення кооперативних елеваторів забезпечить стабільну позицію одноосібника на ринку зерна
- Лабораторії Держсільгоспінспекції мають міжнародну акредитацію та працюють у штатному режимі
- Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
- Spiraflex A/S (Дания) інженерно-проектна компанія
Сьогодні – експериментуємо, завтра – гріємось
Чимало країн світу нині успішно використовують біопаливо, здобувши цим певну енергетичну незалежність за теперішньої газонафтової кризи. Україна також прагне до цього як на законодавчому, так і на науковому та виробничому рівнях.
Недавній візит Президента України Віктора Януковича у Бразилію, де, поряд із іншим, розглядалась співпраця у біоенергетичній галузі, став ще одним тому підтвердженням. Адже це країна, у якої є чому повчитись, понад 10 років тому першою у світі повністю перейшла на використання біологічних видів палива на основі відновлюваної сировини, зарекомендувавши успішність справи як на внутрішньому, так і на світовому ринках.
На жаль, ми поки що в цьому – «піонери»: експериментуємо, проводимо досліди, робимо перші кроки у застосуванні біопалива. Але є впевненість, що шлях до успіху подолаємо. Тим паче, що чимало старань до цього вже зроблено вітчизняною наукою. Це підтвердила й недавня І Міжнародна науково-практична конференція «Біоенергетика: вирощування біоенергетичних культур, виробництво та використання біопалива», яка пройшла у стінах «альма-матері вітчизняного біопалива» - Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України. А участь узяли світила вітчизняної науки та близького і далекого зарубіжжя, представники відомих у світі виробників біопалива та відповідного технічного обладнання. Організатором також виступив Вінницький національний аграрний університет, а спонсорами - провідні компанії у галузі біоенергетики «Екотех», «PlazmaKraft», «Herz».
Варто зазначити, що учасники конференції перед її початком з цікавістю ознайомились із експонатами виставки, де були представлені зразки пелетів та іншої біоенергетичної продукції, пропонованої українськими вченими. У ході ж безпосередньої конференції пленарне засідання суттєво доповнила робота науковців за секціями. Тобто, було що послухати, а також 
почерпнути практичного. Бо, як прозвучало не в одному виступі, час одних лише суто наукових колегій, засідань, конференцій вже минув. Україні на всіх рівнях треба братись до конкретних справ у галузі біопалива, масштабно реалізовуючи це на практиці.
Що ж зроблено і вже пропонується?
Григорій Калетнік, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НААН України, ректор Вінницького НАУ, голова комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин:
- Нинішня конференція – ще один крок України в цілому, її науки, аграрного сектору економіки до енергетичної незалежності. Крок до використання новітніх технологій задля необхідного виробництва, використання та формування ринку вітчизняного біопалива. Але якщо у багатьох країнах світу, в тих же США, у Німеччині, Австрії, Бразилії таке виробництво поставлено на промислову основу, то у нас воно поки що на рівні аматорського.
Біоетанол (біодизель) виробляють і використовують ентузіасти на рівні фермерських господарств, аби зменшити використання тієї ж солярки, необхідної для роботи тракторів, комбайнів. А з ініціативи окремих районних чи міських органів влади віддається перевага пелетам: аби не витрачати кошти на дорогий газ і взимку надійно й за меншими цінами опалювати соціально-культурні заклади (школи, дитсадки тощо), встановлюються котли на пелетах. Тепла вистачає.
Водночас ми поки що дискутуємо, як нам краще бути: біосировину продавати за кордон (і її там охоче беруть), а у себе використовувати бензин і дизпаливо? І добре, що є науковці, які чимало роблять для розвитку біоенергетичної галузі країни. Тут великої поваги заслуговує й інститут, у якому нині проходить ця конференція. Та науці, виробникам, аби розвивати нову галузь, потрібна, ми всі це розуміємо, конструктивна підтримка держави, відповідна державна програма.
Сьогодні ми таку програму готуємо у нашому комітеті. Ми проводимо завершальне обговорення і готуємося винести на пленарне засідання для голосування базовий закон про
виробництво і споживання в Україні біопалива. Закон дозволить гармонізувати українське законодавство зі світовим, європейським. У його проекті, зокрема, такі аспекти. Скажімо, у статті 4 зазначається, що виробниками біопалива в Україні визнаються абсолютно всі форми власності. Стаття 8 (пункт 7) визначає, що в країні необхідно відмовитись від використання метилтритбутилового ефіру, який є досить шкідливим, і ми маємо перейти на етилтритбутиловий ефір. У статті 6 йдеться про те, що у великих містах, де проживає понад 500 тис. жителів, потрібно перейти лише на екологічно чисте паливо, в т.ч. використовуючи його у відповідній пропорції на комунальному транспорті, аби зменшити шкідливі викиди у повітря, поліпшити екологічну ситуацію. У проекті закону також говориться про обов’язкове домішування до бензину чи то дизпалива екологічно чистих біоетанолу і біодизелю. Для виробництва останніх у нас, повинен наголосити, є чимало можливостей.
Микола Роїк, академік, директор Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України:
- Колись наші прадіди використовували по хатах у грубках дрова, солому, ті ж відходи тваринництва (були такі гарні «кльоцики», правда пахло не дуже приємно, бо не знали, що можна відбирати біогаз). Нині зовсім інші часи, ми повертаємось до біопалива, але відповідним чином модернізуючи його виробництво і застосування. Зупинюсь на окремих біологічних культурах, які з точки зору фахівців нашого інституту мають перспективу для виробництва біопалива в Україні.
Цукрові буряки – одна із найефективніших біоенергетичних культур. Немає іншої сировини, яка б могла настільки бути дешевою для виробництва біоетанолу, аніж меляса, що отримується у процесі переробки цукрових буряків на цукор.
Хочу звернути увагу і на цукрове сорго. Виростаючи не менше, як до 3,5 м у висоту, ця рослина накопичує у своїх стеблах до 16% цукру, а окремі її сорти вітчизняних селекціонерів - і
всі 18%. Тому при урожайності 90 т/га під час переробки дає високий вихід сиропу, який є прекрасною сировиною для виробництва біоетанолу. А от стебла, з яких вичавили сік, є хорошою сировиною для виробництва пелетів.
Для виробництва твердого палива (пелетів) рекомендував
би вирощувати самікс (інша назва - енергетична верба). Невибаглива до ґрунтів, росте швидко, її однорічні пагони сягають до 3-х метрів. Це надійна для України біосировина.
Міскантус або слонова трава надто перспективна як біоенергетична рослина для тих територій, де є надмірна вологість ґрунту.
Світчграс, у свою чергу, невибаглива до опадів культура. Тому рекомендуємо її висаджувати на більш засушливих землях для подальшого виробництва з неї пелетів. У нас на території дослідного господарства «9 січня» є свій невеличкий міні-завод по виготовленню пелет. Це не важке виробництво, де головним є гранулятор. Уже третій рік, відмовившись від природного газу, виготовляємо на цьому заводі пелети, використовуючи їх в осінньо-зимовий період для опалення адміністративних корпусів інституту. Економія фінансів при цьому досить суттєва. Ще й маємо наукові спостереження: найнижча собівартість - при виробництві біопалива із світчгарсу, міскантусу та цукрового сорго під час комплексної їх переробки, дещо вища у цукрових буряків. Мабуть, багатьом також буде цікаво дізнатись, що собівартість 1 Гкал (однієї гігакалорії) тепла, отриманої із природного газу, складає 37,8 євро, а із світчгарсу – 11 євро. Тобто, майже у чотири рази дешевше використовувати біопаливо, аніж газ. Ось чому маємо розвивати для України біоенергетичну галузь, всіляко це підтримуючи.
Дімітар Дімітров, експорт-менеджер по Східній Європі, «HERZ Energietechnik GmbH» (Австрія):
- Наша компанія – єдиний австрійський та один із відомих європейських інтернаціональних виробників продукції для опалення та відповідної монтажної галузі. На підприємствах
застосовуються ультрасучасні технології виробництва та діє дослідна лабораторія, у якій розробляються нові інноваційні продукти. Завдяки цій лабораторії є можливість більш інтенсивно співпрацювати з науково-дослідними та освітніми установами. При тому протягом багатьох років HERZ позиціонує себе як спеціалізована компанія в галузі опалення приміщень біомасою. Наші автоматичні котли на пелетах користуються попитом, зокрема, на ринках Німеччини, Болгарії, Росії.
Зростає до них інтерес і в Україні, де ми почали їх реалізовувати два роки тому. Ними одразу зацікавились власники котеджів, а зараз котли вже знаходять призначення на соціально-культурних об’єктах. Скажімо, два наші котли (кожен потужністю по 500 кіловат) у цю зиму обігріватимуть приміщення однієї із Полтавських лікарень.
Котли, хочу наголосити, досить зручні у користуванні (автоматизовані), із високим ККД, автоматизованим самоочищенням системи, займають не більше місця, аніж ті, що на газу. Але вони, звісно, у більшій кількості продаватимуться, коли Україна активніше займатиметься біоенергетикою. Поки що ви - на початку шляху розвитку біоенергетичної галузі, і одна із ознак цього – тут непросто придбати пелети. У тій же Австрії, Болгарії, Німеччині, та й Чехії зайди у будь-який магазин, де продаються будівельні матеріали, і тобі запропонують пелети на вибір і у будь-якій кількості. Тому хочу побажати Україні хороших перспектив у розвитку біоенергетики.
Андрій Станєв, доктор-інженер (Німеччина):
- Німеччина, як це відомо, в перших рядах у світі, де досить потужно використовується біоенергетика. Для виготовлення пелетів використовується, зокрема, вже згадана верба. Її вигідно вирощувати, як показала практика, на бідних ґрунтах комбінованим способом – полосами насаджувати вербу, і такими ж полосами біля неї - інші біоенергетичні рослини.
Щодо цукрового буряку, то у нас діє проект «Енергетичний буряк», мета якого - виростити такі сорти коренеплодів, із яких можна було б виробляти по максимуму біогаз. При тому за програмою «Ні – цукор» вже були експерименти використання жому у котлах для вироблення біогазу. Але він дає доволі попелу і створює цим певні проблеми для виробництва. Отже, є висновки: краще звернутись до інших, більш ефективних у плані виробництва біогазу, культур.
Василь Васильченко, радник NEFCO в Україні:
- Аби впроваджувати біоенергетичні технології у життя, потрібні, всі мене зрозуміють, кошти. Для цього є чимало міжнародних фінансових організацій, і одна з них – NEFCO. Одна з її переваг – до офісу її в Україні можна звертатись напряму, якщо до багатьох інших міжнародних фінансових організацій звертаються через уряд, парламент і довго чекають на погодження видачі коштів, що не всіх влаштовує. У нас неприбутковий тип діяльності. Кредитні
ставки по запозиченнях складають від 3 до 6 відсотків. Гроші скеровуються на утримання певного штату, компенсують інфляцію. Кошти, які повертаються за кредитом, знову інвестують відповідні проекти по різних країнах світу. Як правило, увагу скеровуємо на малі й середні проекти, бо їх швидко можна втілити у життя на поліпшення екологічного стану в тій чи іншій місцевості. Тож пропонуємо ряд напрямків саме для України, в т.ч. «Чисте виробництво», «Програма енергозбереження». Тобто готові підтримати тих, хто працює на біоенергетику.
Валентина ПИСЬМЕННА
