Є серед смороду автошляхів Києва оаза, де можна забути про гуркіт та бруд цивілізації, поринувши в природну первозданність. Це – Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича НААН.
Тут, в охайному доглянутому парку, серед моря зелених насаджень жваво гудуть бджоли, продукуючи мед як в новітніх сучасних вуликах, так і в прадавніх, виготовлених із пнів та стовбурів дерев, за «проектами» наших прадідів. І хоч українська степова порода вважається агресивною, на відміну від карпатської, я впритул підходив до сотів, де працювали тисячі «степовиків», клацаючи фотоапаратом. І жодна крилата трудівниця не перешкодила моїй «журналістській діяльності».
- Бджоли відчувають характер людини, - роз’яснює досвідчений пасічник з Вінниччини Ігор Бойко, який привіз продукти своїх крилатих трударів на Фестиваль меду, що відбувався біля Інституту Прокоповича. - Якщо ж ви до них із добром – вони добром і віддячать. У моєму медовому господарстві 100 бджолосімей. Але помиляється той, хто думає, що мед дається задарма. Бджоли вимагають копіткого догляду. Пасіку треба обов’язково вивозити туди, де квітнуть медоносії. Сьогодні я привіз яблучний, черешневий, абрикосовий, кульбабовий мед урожаю 2012 року. Як бачите, покупці не дають відпочивати.
- Як би ж ще фермери не зловживали хімією, - вступає в розмову бджолярТетяна Окладко з Кіровоградщини, - Інколи вони взагалі діють потайки, не попереджуючи про обробку засобами захисту, бджоли гинуть, ми зазнаємо збитків, але реальних важелів впливу на «хіміків» не маємо.
- А ми знаходимо спільну мову з сільгоспвиробниками, - стверджує пасічник з Ізмаїльського району Павло Щука. - Жодних несподіваних сюрпризів аграрії нам не підкидають. Навпаки, завжди детально інформують про час проведення обробки і внесені речовини. Інша проблема, - це навала китайського меду за демпінговими цінами. Як він долає кордон і як сплачуються митні збори - залишається хіба що здогадуватися. Хочеться, щоби деякі «патріоти» від держави любили й захищали вітчизняного виробника високоякісного меду «до глибини своєї кишені». Краще б створити умови, щоб українці завалили Піднебесну своїм медом, а не навпаки...
Ще буквально наживаються на пасічниках перекупники, а називаючи речі своїми іменами – спекулянти. Бо далеко не в кожного бджоляра є змога вивозити свій продукт на ринок з віддалених районів. Спритні ділки ж цим користуються, скуповуючи цілющий мед по 15 грн. за кілограм. Але завдяки фестивалям меду саме виробники отримують чудову змогу – захиститися, отримавши гідну ціну за свій продукт і заявивши про себе на всю Україну. До речі, у кожного учасника фестивалю є свої шанувальники, які не обминають цей захід, аби придбати свій «ексклюзив».
Олександр Щербина, менеджер з продажу ТОВ «Завод-фірма «Ось»:
- Наш завод, що в Кіровограді, - одне з наймолодших машинобудівних підприємств України. Компанія була заснована в 1992 році.
І за цей незначний проміжок часу з невеликої виробничої дільниці з виготовлення медогонок і автопричепів ми виросли в сучасне технічно оснащене підприємство.
ТОВ «Завод-фірма «Ось» є єдиним в Україні підприємством, що випускає повний комплект обладнання для бджолярів. А серед десятків найменувань нашої продукції можна знайти практично все, що потрібно пасічнику. Зокрема, це і медогонки, і віскотопки, і сушарки пилку, і вулики, і інвентар, і устаткування механізації, і спецодяг, і багато-багато іншого. Інвентар від «Осі» експортується до Литви, Естонії, Латвії, Білорусі, Молдови. І на Фестиваль меду ми багато новітнього устаткування привезли, щоби пасічники переконалися, що завдяки нашим технічним виробам вони можуть зітхнути з полегшенням, поставивши виробництво меду на ефективний потік.
Володимир ВІЛЬОВИЧ