- Що зупинить сільське господарство
- №4 (259)
- №42 (254)
- Лабораторії Держсільгоспінспекції мають міжнародну акредитацію та працюють у штатному режимі
- Молока стало меньше
Серед людей і для людей
На жаль, таких господарств як ПСП «Синюха», що в Новоархангельському районі на Кіровоградщині, в Україні ще не так багато. Щиро хочеться, щоби про кожного українського селянина так дбали, як це заведено в ПСП «Синюха», щоби й в інших селах і селищах нашої держави людям жилося й працювалося не гірше, ніж у Тимофіївці та Синюсі.
А тут є й робота, й вода у водопроводі, і дороги. І непогану зарплату вчасно платять, і за паї господарство розраховується в кілька разів щедріше, ніж заведено в інших сільгосппідприємствах. Завдяки успішній роботі ПСП «Синюха» без затримок і сумлінно до державного і місцевих бюджетів надходять сотні тисяч гривень податків та зборів.
Довідково. Основні напрями діяльності ПСП «Синюха»: вирощування зернових, технічних, овочевих, кормових культур та їх переробка і реалізація, насінництво (репродуктивне), утримання м’ясо-молочного скотарства, оптова торгівля продукцією власного виробництва. Господарство налічує понад 500 пайовиків і орендує майже 2000 га землі.
У центрі зайнятості Новоархангельського району нам розповіли, що керівництво ПСП «Синюха» насправді небайдуже ставиться до вирішення проблем працевлаштування в регіоні. Вже не перший рік підприємство плідно співпрацює з районним центром зайнятості. До процесу навчання безробітних залучаються майстри-наставники, ветерани праці, які діляться власним досвідом роботи з тими, хто прийшов на підприємство нещодавно, а такий підхід безумовно сприяє формуванню висококваліфікованих кадрів.
На базі господарства у співпраці зі службою зайнятості організовуються громадські роботи, по завершенні яких безробітним, які сумлінно працювали, пропонуються постійні робочі місця. Так, протягом минулого року за направленням центру зайнятості в ПСП «Синюха» працевлаштовано 32 безробітних. І сьогодні ці люди, які ще вчора бідкалися в пошуках роботи, із задоволенням працюють в господарстві. Серед них і механізатори, і водії, і представники інших професій.
А нещодавно в с. Синюха відкрив свої двері відбудований будинок культури.
- Ольго Пантелеймонівно, - звернулися ми до голови ПСП «Синюха», Заслуженого працівника сільського господарства України Ольги Голобородько, - як правило, про культуру на селі в нас згадують в останню чергу. А ви не забули про змістовне й корисне дозвілля селян та їхніх дітей. Не пошкодували часу й коштів на капітальний ремонт будинку культури, не відклали цю справу «на завтра»...
- Знаєте, правду кажуть, що там, де не піклуються про виховання і культуру, цю роботу за них виконують у виправних колоніях. Раніше в кожному селі був клуб, куди наші працьовиті й талановиті люди йшли у вихідні або після роботи, щоби подивитися кіно, поспівати в хорі, потанцювати, взятися за пензля, долучитися до підготовки якогось свята. Саме в сільських клубах «народжувалися» видатні співаки, артисти, митці, які потім підкорювали світ… На жаль, нині більшість сільських будинків культури – це руїни. І молодь губить свою енергію і час у генделиках. Ми ж прагнемо створити умови, щоби людина відкривала в собі таланти…
Пригадайте - які гарні традиції нам залишили у спадок наші пращури! Треба зберігати ці духовні скарби й дбати про них. Тоді й буде наше життя яскравим і благополучним. У нашому господарстві добра традиція - це свята урожаю, святкування Дня працівників сільського господарства, під час яких ми вшановуємо найкращих трударів. Тож люди живуть з вірою в краще. Вони радо йдуть на роботу, бо знають: їхня праця корисна, потрібна і належним чином вшанована. Вони спокійні за своїх дітей, бо малечу доглянуть у дитячому садочку господарства, а старші після школи проведуть вільний час у справі в гуртках. Ми гідно підтримуємо місцеву школу. Працівники ПСП отримують санаторно-курортні путівки та матеріальну допомогу в разі виникнення відповідної потреби.
- Пані Ольго, ви з селянської сім’ї. Батько, Пантелеймон Тихонович Затенко, знаний механізатор – майстер на всі руки. Люди кажуть, що й ви, і ваш чоловік Олександр Володимирович ніякої сільської роботи не цураєтеся. А чи вдалося прищепити любов до господарювання на землі дітям?
- Дочка Тетяна нещодавно закінчила університет за спеціальністю «правознавство». І рідну домівку не полишила: працює в нашому господарстві юристом. Допомагає порадами в правовій сфері й нашим селянам. На жаль, багато не всі трударі села знають свої права
йвміють їх захищати. Цією правовою безпомічністю справно користуються деякі зухвалі ділки і чиновники. Моя Тетяна в такому разі підказує людям, як боронитися буквою закону.
- Це правда, що ваш син працює на комбайні в рідному господарстві?
- Так. Ярослав сьогодні вчиться на економіста в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, а під час канікул без прохань сідає за кермо комбайну – і в поле… Ми з чоловіком ніколи не прагнули утримувати Ярослава в якихось рамках. А на дискотеку він встигає, і відпочиває із задоволенням. Після роботи… Просто наші діти перейняли найкраще в нас і в наших батьків. Усі ми чудово розуміємо й усвідомлюємо, що не варто чекати з неба золотих дощів. Добробут, людську повагу й любов не виграти в лотерею. Все можна й треба заробити власною працею й завзяттям. Тоді й мури високі не доведеться городити, й від людей очі ховати. Так і живемо - всією сім’єю серед людей і з людьми. А вони все бачать. І довіряють.
Наша розмова відбувалася під час Міжнародної виставки-ярмарку «Київська осінь-2009» у Чубинському. До павільйону, де була представлена експозиція ПСП «Синюха», завітав і народний депутат Юрій Литвин. Щиро привітався з Ольгою Пантелеймонівною і взявся розпитувати про справи господарства.
- Ви знайомі? – поцікавився в Юрія Олексійовича.
- Ще б пак. Я й сам із сім’ї хліборобів і, повірте, знаю, як нелегко бува досягаються хороші результати в аграрній справі. Тим паче, донедавна я очолював Головне управління агропромислового розвитку Кіровоградської обладміністрації. Тож хіба міг би я не знати заслуженого працівника, що очолює одне з найуспішніших аграрних підприємств області?
- Ми з Юрієм Олексійовичем говоримо спільною мовою і чудово розуміємося в справах, про
які говоримо, - підключилась до розмови Ольга Пантелеймонівна. - Я завжди мала підтримку в його особі і коли він головував в обласному управлінні агропромислового розвитку, і коли став народним депутатом, і коли очолив обласний осередок Народної партії.Якби усі державні діячі так дбали про розвиток аграрного сектора як Юрій Литвин, Україна би давно була головною годувальницею світу…
А що передусім потрібно від держави, аби таких господарств як ПСП «Синюха» стало більше, і щоб розвивалися вони успішніше? Перш за все, послабити податковий тиск. По-друге, подбати про належну організацію просування вітчизняного товару на зовнішні ринки. І, безумовно, мають чітко працювати вже прийняті закони.
Підготував Василь ШАЛЕНКО
