Тваринництво – основа сільського агровиробництва

21 December, Розділ Агрополітика / Досвід, переглядів 7 115

Він добре знає ціну сільської праці. Тому і досі дбає про пенсіонерів, які все життя натхненно трудились у рідному господарстві. Рідко звільняє людей, розуміючи, що у Верхнячці вони іншої роботи не знайдуть. Обіди для працюючих у місцевому СТОВ коштують справжні копійки...

Багато гарних справ зробив для односельців Григорій Грушовенко. Бо коли розпочалося паювання земель колишнього спецгоспу, не залишився осторонь господарських проблем. Щоправда, й розвивати великогалузеве господарство не було потреби, бо у Верхнячці спеціалізувалися на відгодівлі бичків. Тож рішення прийшло саме: потрібно «ставити» на промислове тваринництво. Так і зробив, коли люди попросили стати на чолі нової справи і довірили свої земельні паї.

- А як можна без виробництва в селі? – дивується Григорій Петрович. – Тут і діти живуть, і дорослі. Куди ж їх подіти? Я народився у Верхнячці, батьки мої тут народилися. Пригадую, ще школярем на канікулах їздив на поле силос «розправляти»...

Ці юнацькі спогади потім і вплинули на вибір професії: по закінченні 8-річки вступив до радгоспа-технікуму Мліївської дослідної станції ім. Семиренка, отримавши спеціальність агронома. Та довго не пропрацював - призвали до армії. Відслуживши, Григорій замислився: що робити далі? Тоді головою спецгоспу «Росія» був Герой соціалістичної праці Федір Григорович Береговий. Він і наполіг: мовляв, «агрономів зараз нам не потрібно, а потрібні зоотехніки та ветлікарі». І, не давши Григорію направлення на стаціонарне навчання, поставив хлопця завідувати... тваринництвом у спецгоспі. Бо вже тоді відчув: хлопець має організаторські здібності та хист до керування людьми, не боїться важкої роботи, а головне, не збирається залишати рідне село. І досвідчений Береговий не помилився.

Свої «університети» Грушовенко проходив на фермі, встаючи досвіта, працюючи разом із доярками і скотарями, щодня досконало вивчаючи всі тонкощі роботи з тваринами. Паралельно заочно навчався. Зараз він – дока у своїй справі.

В Верхнячні вирощують українську червоно-рябу породу ВРХ молочного напрямку. Тварини добре адаптовані до місцевих умов. Торік від кожної надоїли по 5 тис. кг молока, цьогоріч буде майже 5,5 тис. кілограмів. Щодоби столичний молокозавод «Галактон» забирає з господарства більше 5 тонн свіжого якісного молока.

А ще від 100 корів отримують в середньому 95 теляток. Бичків відгодовують до великовагових кондицій (400-480 кг) і здають на м’ясокомбінат. А от телички поповнюють існуюче дійне стадо.

- Сіна запасли майже 500 тонн, сінажу - більше 1000 тонн, – радіє Григорій Петрович. – Кукурудзу заготовили: подрібнили, додали природний

alt консервант, страмбували. Закрили щільно. До першої травички вистачить худобі кормів із головою!

Сьогодні ні Грушовенка, ні працюючих у господарстві переконувати у тому, що тваринництво – вигідний агробізнес, не потрібно. Адже щоосені ціна на рослинницьку продукцію падає, а на тваринницьку залишається досить стабільною. Якщо ж розумно господарювати, як в СТОВ «Верхнячка-Агро», то більшу частину вирощеного зерна потрібно використовувати для відгодівлі тварин. Тоді й економіка у господарства буде рентабельною, і люди матимуть роботу круглий рік. Та й працююче сільське підприємство завжди зможе надати посильну допомогу селу, на території якого господарює...

- Молочним скотарством займатися вигідно, - підтверджує Григорій Петрович. – По-перше, у будь-який час є копійка. Щоправда, молокозаводи всі кошти, які винні, одразу не перераховують. Думаю, «тримають нас на мотузочку», щоб ми іншим переробникам молоко не здавали. Зараз вони нам винні триста тисяч гривень. А ці гроші нам дуже потрібні: добудовуємо нову доїльну залу, треба обладнання купити, вже домовились з ВАТ «Брацлав». Так що тваринництво – це основа агровиробництва у селі. По-друге, маємо органіку. Використовувати мінеральні добрива чи органічні, на мою думку, це велика різниця. Ми свідомо вносимо органіку і поліпшуємо родючість землі. Отже, не витрачаємо гроші на міндобрива.

Сьогодні «Верхнячка-Агро» здає молоко по 2,90 грн./кілограм. Зрозуміло, виробники хотіли би отримувати вищу ціну, та завод мотивує її власними високими затратами на виробництво молочнї продукції: то, кажуть, тара дорога, імпортна, то

alt логістика і торговельні надбавки... Тому хоч і розраховуються з виробниками щотижня, проте й борговий «зазор тисяч з двісті тримають».

Що вже й казати про відомий диспаритет між цінами на сільськогосподарську продукцію та цінами на ресурси для її виробництва?! Через цю давно існуючу проблему навіть такі успішні господарства як «Верхнячка-Агро» не можуть системно планувати свій бізнес і думати над активним розвитком чи розширенням.

Утім, лише за останні роки Григорію Грушовенку вдалося кардинально розбудувати господарство. Повністю відремонтовано всі приміщення молочної ферми, торік відкрили першу доїльну залу на 400 корів, днями у нове сучасне родильне приміщення перевели корів, які ось-ось отеляться. Планують наступного року реконструювати й добудувати окреме приміщення для безприв’язного утримання 200 корів і 300 теличок. Тож плани на перспективу є, а значить - є вдумливе, послідовне і професійне ставлення до аграрного виробництва.

- Сьогодні ми свідомо годуємо працівників господарства дешевими обідами (25 коп. – авт.), - каже Григорій Петрович. - Від цього відступати не можна. Скільки часу пройде, поки тваринник сходить додому перекусити чи комбайнер пообідати? Господарство витрачає на харчування своїх працівників більше 100 тис. грн. на рік. Частина продуктів - своя (молок, м’ясо, олія). Картоплю за пшеницю виміняли, помідори влітку закупили, капусти наквасили...

Зустрічаючись з такими керівниками, як Григорій Грушовенко, не перестаю дивуватися: звідки стільки натхнення,

alt бажання працювати, дбати про інших? А може таку долю цим людям посилає сам Господь? Щоб насправді, а не на словах, дбали про землю, на якій виросли. Щоб власним прикладом доводили іншим: не можна опускати рук ні за яких обставин. Щоби кожного дня робити кроки вперед для розвитку господарства, яке було і повинне залишатися успішним острівцем сільськогосподарського виробництва у колись процвітаючій Верхнячці.