Віра Найдьонова: «Болить душа за рідне село...»

09 March, Розділ Агрополітика / Досвід, переглядів 5 707

У середині лютого, як ви знаєте, найсвідоміші з аграріїв збирались у Києві. Нехай ніхто не ображається, та не всі з нас є такими. А селяни й поготів. І дарма. Бо саме ті, хто усвідомлюють, що роблять, а головне - можуть приймати правильні рішення та відповідати за інших людей, і є найбільш свідомими у суспільстві.

Саме ці наші співвітчизники здатні й на трудові досягнення та геройські вчинки. А отже, мають талан, подарований Долею.

Одна з них – Віра Опанасівна Найдьонова. Жінка, на яку покладають усі свої надії і працівники державного підприємства «Дослідне господарство "Асканійське" НААН, і жителі села с. Тавричанка, що на Херсонщині. Бо очоливши колись степовий радгосп, вона не змогла господарювати аби як і перетворила рідне господарство на зразкове. Про яке нині добре знають і по всій Таврії, і в Україні, і за її межами!

Сюди їдуть за елітним насінням, племінною худобою, молоком. Їдуть за наукою – прибутково працювати. І їдуть звідусіль, бо вже сама назва “Асканійське” – це знак Якості.

По трудах своїх отримала Віра Опанасівна і шану. Назвемо хоча б два ордени Княгині Ольги. Долучимо звання Заслуженого працівника сільського господарства України, почесного академіка НААН, почесного професора Херсонського державного університету, відмінника народної освіти України. І обов’язково додамо неофіційне її звання – Берегиня таврійського степу.

Саме тому не тільки Тавричанка – вся область довго очікувала, коли Вірі Опанасівні нарешті “дадуть Героя”. І діждалася! Відтепер Херсонщина має ще одного справжнього Героя України. Бо Віра Найдьонова заслужила це високе звання завдяки і власним високим якостям характера - працелюбству, порядності, добру і щирому служінню людям.

- Ви знаєте, зараз ми постійно живемо в напрузі, - зізнається Віра Опанасівна, - живемо від одних виборів до інших, живемо в хаосі, в якому перебуває вся наша держава. Так і хочеться нагадати слова видатного поета Рилєєва: «Как тошно жить в стране родной...».

Я багато років працюю керівником успішного сільгосппідприємства, але такої ситуації, коли вибори заполонили нашу свідомість, щоб ми жили від виборів до виборів, ще не було. Дві третини депутатів Верховної Ради – вихідці з села, вони весь час нам розказують, що саме там їхня пуповина зарита. Обіцяють, обіцяють... А як тільки проходять вибори, про все забувають.

А село залишається спаплюженим, розтоптаним, нікому не потрібним.

Як сьогодні поховати людину? Як можна мати електроенергію, коли підстанціям уже по 30-40 років, а лінії електропередач вкрай зношені? Страшно, коли діти не ходять до школи. Страшно, коли селяни соціально не захищені. В моєму рідному селі люди живуть сьогодні як бомжі. Село потопає у п’янстві: в Україні 25% населення - п’яниці і більша їх частина живе саме в селі... Пам’ятаю себе ще дитиною, коли випало так багато снігу, як в цьому році. Це милість божа, що стільки у нас випало осадків, тож озимі й технічні культури збереглися, незважаючи на сильний мороз. Та хоч раз було таке, що ні в одне село не можна заїхати?..

Я не шкодувала своїх сил, роками їздила, доводила всім у Херсонській області, що потрібно підтримувати єдину силу - Аграрну партію. Тепер і в районних, і сільських радах це добре розуміють. Не хочу, щоб ми повторювали помилки. Тому ми відновили роботу обласної партійної організації, зареєстрували в Мінюсті районні парторганізації (Бориславська і Білозерська - в стадії вирішення цього питання). Маємо дві міські - Сумську і Новокаховську партійні організації. В населених пунктах зареєстровано 200 первинних осередків. Ми потужно працюємо, доходимо до кожного селянина.

Але щоб професійно люди працювали в партії, потрібно спрямувати чимало зусиль. Водночас аграрії за своєю ініціативою, за рахунок власного часу йдуть до партії і плідно працюють. В усі сільські населені пункти ми повинні дійти з нашим статутом, з програмою партії. Люди мають знати і розуміти чого ми хочемо. А ми хочемо благополуччя селу.

В недалекому минулому як ніколи добре працювало Міністерство аграрної політики. Маю на увазі вимоги до селекції у сфері рослинництва і тваринництва. Саме ці вимоги призвели до того, що ми майже 7 тисяч літрів молока тепер надоюємо, зареєстрували нову породу в м’ясному скотарстві. Та водночас ми не знаємо цінової політики і повинні відстоювати ціни на вироблену продукцію. Якщо цін на зерно немає або вони надто низькі, то давайте це зерно направимо у свинарство, вівчарство, скотарство. Бо навіть соромно сказати: сьогодні ціна на велику рогату худобу 8-10 грн. за кілограм живої ваги. Хто буде вирощувати ВРХ, якщо воно збиткове?

В 2008 році ми отримали державної підтримки 670 тис. грн., а в минулому році – 130 тисяч. Ми не мали коштів на підтримку племінних заводів і молочне скотарство, не змогли взяти кредити в банках, не отримали страхові платежі. А найгірше, що ми торік таку сильну посуху пережили і навіть 10% коштів за електроенергію нам не повернули. Державна підтримка була всього на 40%, порівнюючи з позаминулим роком.

Господарство заплатило всі необхідні податки, платежі та збори (5 млн. грн.), в Пенсійний фонд перерахували 2 млн. 800 тисяч. Але сьогодні податок на прибуток підняли з 15 до 30%. І коли кажуть, що для нас 20% ПДВ - пільга, то наше господарство вже платить ці 20 відсотків. Хіба це пільги, скажіть мені, будь ласка?

Так, «Асканійське» може утримувати соціальну сферу. А скажіть, чи є багато таких сіл, які б могли це робити? У мене, як у людини, як у Героя України, болить душа за рідне село. І я бачу, наскільки воно страждає. Тому закликаю сьогодні всіх, хто вболіває за село, хто знає про його проблеми. Давайте дійдемо до кожної людини так, як ми це зробили в Каховському районі. Відшукаємо ініціативних, свідомих. Запросимо їх до лав нашої партії. По кожному населеному пункту знатимемо, хто буде головою осередка, а хто потім потенційно зможе стати депутатом усіх рівнів - сільських, селищних і районних рад. Тільки ми самі в змозі це зробити. Це повинні бути наші симпатики - люди, які сьогодні зможуть працювати і допомагати селу, партії. Бо вони свідомі того, що в майбутньому їм краще житиметься на селі.

Я всім бажаю витримки, здоров’я, мужності, благословення Божого і Божої милості! А нашій рідній Україні - мира і злагоди!