Авторитетний професіонал

09 August, Розділ Агрополітика / Досвід, переглядів 4 763

Сільськогосподарська галузь завжди шанувала і шанує своїх ветеранів. Нинішня нагода - 80-річний ювілей Миколи Петровича Момотенка.

Його пам’ятають як багаторічного керівника «Укрсільгосптехніки». З 1965 р. він був першим заступником голови цього республіканського об’єднання Ради Міністрів, а з 1979 – очолив його. У 1978-1981 рр. керував Держкомітетом УРСР з виробничо-технічного забезпечення сільського господарства, двічі обираючись і депутатом Верховної Ради країни.

Розпочинати ж свою трудову біографію Миколі довелося з 12 років. Вочевидь, дуже мудрою людиною був батько, Петро Євменович, бо змалку привчав сина до праці. Микола Петрович не раз згадував татові слова: «Сину, людину красить її праця – такий закон людського життя на землі. І ніхто не може його змінити чи переробити на свій лад, бо це Божий закон». Миколі на все життя ця батькова наука стала головною.

Народився Микола Момотенко 19 травня 1931 року у м. Сквира Київської області у сім’ї знаного сільського коваля. Кращої лопати, граблів, сапи ніхто не міг зробити в усій окрузі. Кожен знав: найкращі підкови на кінях - справа рук сквирського коваля. Батько дуже дорожив доброю славою земляків. Плату брав невелику як для небагатого сільського люду, а коли хтось зовсім малостатний звертався, то й задарма допомагав.

Згодом Петро Євменович без довгих роздумувань погодився трудитися у Сквирській МТС і все своє життя пропрацював там і ковалем, і слюсарем, і токарем, і ливарником. І сина свого Миколу взяв спочатку підручним, молотобійцем, а згодом вивчив і на комбайнера. Натоді це була велика рідкість, щоби 16-річний хлопчина керував комбайном.

Закінчивши семирічку, Микола вступив до Ніжинського технікуму механізації сільського господарства. Успішно закінчив його у 1952-му і, як відмінник, вступив на факультет механізації Київського сільгоспінституту (з часом - Українська сільгоспакадемія). Там Момотенко був взірцем для всього 15-тисячного студентського колективу, бо не тільки відмінно вчився, отримуючи почесну стипендію, а й три роки керував комсомольською організацією найбільшого в академії факультету - механізації сільського господарства. На 5-му курсі поступив у партію. У ті роки це було винятком.

Отримавши червоний диплом інженера-механіка, Микола замислився: йти у велику науку чи практичне виробництво? Вибрав друге і став інженером-механіком по комбайнах і сільгоспмашинах Чорнобильської (Горностайпільської) МТС Київської області. Працював із таким завзяттям, що через півроку його призначили головним інженером МТС, а ще через рік – директором Чорнобильської РТС. За півтора роки керівництва його РТС стала передовою із найкращими виробничими показниками в області.

У грудні 1960-го (лише за три роки після закінчення академії) Миколу Петровича висувають першим секретарем Бородянського райкому партії. У середині 1962 р. він стає начальником територіального колгоспно-радгоспного управління, а вже через 8 місяців – керівником обласного управління сільського господарства, першим заступником голови Київського облвиконкому. Невдовзі - першим заступником голови «Укрсільгосптехніки».

Шлях від рядового інженера МТС до першого заступника міністра Микола Момотенко пройшов за 8 років, не обминувши проміжних районних і обласних сходинок. За 5 років йому довіряють пост голови Українського республіканського об’єднання «Укрсільгосптехніка», а з 1978-го – голови Держкомітету УРСР з виробничо-технічного забезпечення сільського господарства.

Отже, Микола Петрович створював інженерну систему АПК, зміцнивши і розвинувши разом із колегами та однодумцями багатогалузеву систему «Сільгосптехніки». Так, у 1971 р. через холодну весну майже на половині площ цукрових буряків поширилася «цвітуха», тож існуючими гичкозбиральними машинами й комбайнами неможливо було збирати цукровий буряк через його деревоподібний стовбур. Микола Петрович оперативно разом із головним інженером УкрМВС Леонідом Погорілим і фахівцями НДІ цукрових буряків організував семінар, де всі отримали практичні термінові рекомендації по збиранню солодких коренів у нових умовах.

А перед збиранням льону (1971 р.) до Момотенка звернувся перший секретар Чернігівського райкому Компартії України Л.І. Палажченко із проханням допомогти впровадити в районі комбайнове збирання культури. На той час застосовувалося дуже багато ручної праці, а працюючих у селах бракувало. Микола Петрович вирішив питання мудро. Порадившись із начальником Управління нової техніки В.І. Портяніковим, направив на місяць у Чернігівський район групу спеціалістів від Львівської МТС, Українського інституту економіки сільського господарства, Управління нової техніки «Укрсільгосптехніки» і досвідченого комбайнера-льонаря з Житомирщини. Вони впродовж місяця на існуючих російських льонозбиральних комбайнах заводу «Бежецьксільмаш» навчили всіх комбайнерів району, організували семінар з механізованого збирання льону для керівників господарств.

Миколу Петровича знали й поважали в Україні, у Росії, Білорусії, в інших країнах СРСР. Це був великий організатор інженерної роботи в усіх ланках сільського господарства. Тож праця Момотенка високо оцінена державою: орденами Леніна, Жовтневої Революції, двома орденами Трудового Червоного Прапора і багатьма медалями СРСР.

На жаль, Микола Момотенко рано відійшов у інший світ – на 49-му році життя. Та він встиг залишити сотні учнів, соратників, а головне – добру славу і величезний досвід, яким аграрії користуються і нині.

Українська асоціація аграрних інженерів