Щорічно, починаючи з 2002 року, за ініціативою конфедерації вільних профспілок трудящих, яку підтримала Міжнародна організація праці (МОП), понад 50 країн світу відзначають Всесвітній день охорони праці.
В Україні, аби привернути увагу суспільства до питань охорони праці й запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, указом Президента України від 18 серпня 2006 року №685/2006 «Про День охорони праці» встановлено День охорони праці. Його відзначають щорічно 28 квітня – у Всесвітній день охорони праці.
Міністерство аграрної політики та продовольства України довело звернення Оргкомітету та відповідний план заходів до своїх регіональних управлінь та підприємств галузі з нагоди Дня охорони праці в Україні, щоб вони активно долучилися до його відзначення.
АПК є важливою галуззю економіки України, однією з головних підвалин системи національної безпеки. Разом із тим, виробничі процеси та відносини, що склалися нині в агросекторі, характеризуються великою різноплановістю, багатогранністю та взаємовпливом різноманітних елементів, основними з яких є людина, предмети і засоби (знаряддя) праці та природне довкілля. Застосування високопродуктивних технічних засобів і технологій в АПК, з одного боку, вимагають від працівників села інтелектуальних здібностей, високої кваліфікації, морально-професійних якостей, фізичної та психічної витривалості, дотримання культури праці тощо. А з іншого – становлять потенційну загрозу їхньому життю і здоров’ю.
На жаль, АПК був і є нині однією з найбільш травмонебезпечних галузей економіки України (після вугільної), що не може не турбувати і керівництво галузі, і керівництво самих агропідприємств.
Незважаючи на неухильне скорочення кількості зайнятих у сільгоспвиробництві працівників, частка смертельно травмованих залишається достатньо високою. Так, у 2007-2011 рр. травми, несумісні з життям, отримали 629 працівників АПК.
Серед професій аграрного профілю найбільш травмонебезпечною залишається професія тракториста-машиніста (механізатора). Велика кількість небезпечних ситуацій, що призводять до травмування різного ступеню важкості, виникає саме під час виконання численних механізованих робіт з використанням різноманітних машинно-тракторних агрегатів, складених на базі тракторів, а також під час експлуатації самохідних сільгоспмашин і комбайнів. Зокрема, за згаданий п’ятирічний період під час виконання механізованих процесів у рослинницькій та тваринницькій галузях АПК загинуло 107 трактористів-машиністів.
Звертаючи увагу на тенденцію зниження кількості виробничих нещасних випадків серед працівників агросектору протягом останніх 5-ти років, необхідно зазначити, що загальна тенденція зниження рівня як загального, так і смертельного виробничого травматизму відповідає зменшенню чисельності працівників, зайнятих у сільському господарстві. Отже, ризик отримання травм різного ступеню важкості залишається стабільно високим.
За зведеними статистичними даними, серед причин нещасних випадків, що сталися за участю агротехніки, основними є причини організаційного характеру (75-80%). Решта - причини технічні та психофізіологічні.
Тому зусилля фахівців, які здійснюють працеохоронну діяльність в АПК України, потрібно спрямувати на пошук ефективних і дієвих шляхів зниження професійного ризику працівників на механізованих процесах агровиробництва, а отже й кількості виробничих нещасних випадків та аварій.
В основі працеохоронної діяльності на селі повинна бути профілактика причин виробничого травматизму. Для цього їх потрібно ґрунтовно вивчити і проаналізувати, удосконалити розроблені методи і заходи для зниження ризику настання нещасних випадків, враховуючи особливості агропромислового виробництва.
Незважаючи на певні удосконалення конструкції тракторів, самохідних сільгоспмашин і комбайнів для безпеки механізаторів, експлуатація мобільної агротехніки характеризується численними небезпечними та несприятливими чинниками виробничого довкілля, особливо якщо агрегати мають різноманітні сільськогосподарські знаряддя.
Серед вкрай небезпечних виробничих чинників потрібно вказати: недосконалість, відсутність чи несправність блокувального пристрою запуску двигуна трактора у разі увімкнення передачі; відсутність захисного огородження рухомих (обертових) приводів машин та механізмів; високий ступінь зношення ґрунтозачепів шин тракторів та сільгоспмашин; несправність систем гальмування та сигналізацій, гідросистем тощо. Окрім цього, рівні шуму і вібрації під час роботи цих агрегатів не відповідають чинним працеохоронним нормативам.
Потрібно не забувати і про вплив людського фактора на рівень виробничого травматизму на селі, що пов’язано насамперед із незадовільним функціонуванням служб охорони праці на підприємствах та установах галузі, відсутністю кваліфікованих фахівців з питань охорони праці, а також низьким рівнем культури праці, зокрема, виконавчої дисципліни безпосередніх виконавців агроробіт.
Оскільки рівень безпеки та гігієни праці на робочих місцях залежить як від роботодавців, так і від працівників, можна стверджувати: лише їхніми спільними зусиллями і наполегливою роботою, спрямованою на створення безпечних й нешкідливих умов праці, можна поліпшити стан охорони праці у галузі, суттєво знизити ризик виробничого травматизму в АПК України. Для цього потрібно задіяти також всіх науковців і фахівців аграрної галузі.
Микола ТЯГАЙ,
зав. сектором охорони праці та пожежної безпеки
Мінагрополітики України