Нове партнерство з Ганновера

27 November, Розділ Агрополітика / Співпраця, переглядів 4 272

Результат традиційної Міжнародної виставки «Agritechnika» у Ганновері – нові орієнтири і нові партнери.

- Організатори постійно запрошують нас до участі у цьому престижному професійному зібранні, яке відбувається кожні два роки ось уже втринадцяте, – каже перший заступник Голови правління Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» Євген Ціп. – А куди ж іще їхати, щоби подивитися, за якими тенденціями рухається світова промисловість?

– То які ж найяскравіші «маячки» показала виставка?

- Головний орієнтир – на впровадження ресурсозберігаючих технологій, відновлювальних, нетрадиційних джерел енергії. У цьому - незаперечна перспектива. Хто її дотримується, той зараз у лідерах. Власне, настанову саме на таку стратегію ми отримали і від нашого Уряду. Ми й поїхали домовлятися з лідерами бурякової галузі щодо реалізації спільних інвестиційних проектів під егідою Кабінету Міністрів України. Мова, у першу чергу, про переговори з провідними світовими виробниками сучасної техніки для буряківництва – компаніями „Ropa” і „Holmer” (бурякозбиральна техніка і буряконавантажувачі). Під державні гарантії укладатимуться вигідні угоди на закупівлю найсучаснішої техніки. Її передаватимемо господарствам у лізинг.

- Яке ставлення до України з боку зарубіжних колег?

- Інтерес до України величезний. Бо наш ринок для виробників сільгосптехніки – необмежений. Візьмімо буряківництво. Прем’єр поставила завдання удвічі збільшити виробництво цукрового буряка. А його треба чимось збирати, ми ж практично не виробляємо бурякозбиральні комплекси. От і реальна перспектива присутності виробників спеціальної техніки на ринку України.

- Ми можемо налагодити випуск власної бурякозбиральної техніки?

- Ця техніка дуже складна. Наприклад, бурякозбиральний комбайн „Ropa” сміливо можна alt назвати міні-заводом на колесах. Тому налагодити в сучасних умовах власне або спільне виробництво такої техніки – надзвичайно важко. Та й чи є у цьому сенс? Нині в Україні є близько 6 тисяч бурякозбиральних комбайнів, в т.ч. - тисяча імпортних, ще 5 тисяч – вітчизняного виробництва, застарілі. Якщо ці старі агрегати поміняти, скажімо, на „Ropa” та „Holmer”, то машин треба буде разів у 3-4 менше.

- Як плануєте задіяти механізм лізингу?

- Ми підготували, за дорученням Юлії Тимошенко, проект відповідної постанови Кабінету Міністрів. Згідно з ним ми зможемо майже на 40 млн. євро з виплатами впродовж 7-10 років закупити сучасної бурякозбиральної техніки. І забезпечити якісне та швидке збирання площ, які є зараз. Провели переговори з банками Німеччини, щоб отримати кредит. Земельний банк Баварії готовий дати під гарантії Уряду України 40 млн. євро.

- Не здивувались згоді?

- Банки не бояться з нами співпрацювати, бо дається суверенна гарантія держави. Згода Земельного банку Баварії – зрозуміла: і „Ropa”, і „Holmer” – розташовані саме у Баварії. Підприємства зацікавлені продати свою техніку. Мабуть, підштовхують свої місцеві банки до співпраці з «Украгролізингом», бо переговори були досить конструктивними.

- З ким нам вигідніше працювати?

- З обома виробниками техніки. „Ropa” – більш продуктивний агрегат, хоча й дорожчий, ніж „Holmer”, і буде використовуватися в крупних господарствах, вертикально інтегрованих структурах з вирощування цукрового буряка. „Holmer” – машина нижчого класу і дешевша - для менших господарств.

– А що обирають аграрії інших країн?

– Виставка «Agritechnika-2009” у Німеччині фактично переорієнтувалася на споживачів із СНД. Внутрішній німецький, та й європейський ринок настільки заповнений, розподілений, що особливо німцям вже й не до придбань та виставок. Хоча ми там бачили багатьох місцевих фермерів. Що нам особливо запам’яталося: більшість – дуже молоді люди. Правда є й старші, досвідчені господарі. Відсотків 60-70 відвідувачів на виставці – російськомовні. Навіть буклети і стендова інформація дублювалася російською. Стендовики спілкуються російською, бо чітко знають, хто приїздить подивитися і хто є реальним потенційним партнером, покупцем.

- Які ще враження привезли з Ганновера?

- Ми побачили, що з’явилося дуже багато нових фірм, яких раніше взагалі не було. Свої технічні розробки показали абсолютно нові країни-виробники, наприклад, Аргентина і Бразилія. В Аргентині зараз є 10 фірм, які виготовляють сівалки, там практично 90% землі обробляється за новою технологією – No-till. Для нас це дуже актуально: така технологія, а з нею і техніка, активно приживається й в Україні.

- Нові виробники не бояться конкуренції з відомими марками?

- Їхня техніка за класом і за отримуваним результатом у принципі не відрізняється від знаних брендів. Зате набагато дешевша. Проблема відомих брендів - у високій ціні. Під час кризи помітно падає їхнє виробництво. Один власник польської фірми похвалився: «Для відомих фірм надто дороге задоволення тримати машини на складах. У мене в 2-3 рази менша ціна, та сама якість і техніка є в наявності завжди - на складах обладнання на 10 млн. євро – хоч сьогодні забирай!» Тож оптимальне на сьогодні співвідношення ціни й якості дозволяє таким фірмам вийти на євроринок.

В Україні теж уже проявляється подібна тенденція. Якщо взяти, наприклад, трактор класу 1,4 т., то у нас є продукт вітчизняного виробника ПМЗ. Хоча у нього якість, скажемо так, поганенька. Проте, працює дві фірми, які складають МТЗ – трактор такого ж класу, але кращої якості. За ціною, правда, МТЗ трохи дорожчий, але користується попитом.

Друга помітна тенденція: сьогодні у ґрунтообробці пропонується повернення до класичних технологій, навіть з передплужником. Це мене дуже вразило. 70-80% плугів представлені з передплужниками. Раніше такого не було. Думаю, це свідчить про тенденцію зменшення валового виробництва на гектарі, бо всі спрощення призводять до цього. Або до здорожчання, наприклад, за рахунок застосування більшої кількості хімічних засобів. Нині ми бачимо тенденцію до відновлення гумусу, повертається класика у ставленні до ґрунтів. Цілком зрозумілий процес: у Європі землі за своєю природою набагато бідніші, ніж наші.

До речі, еталон чорнозему, що зберігається в Луврі, у Міжнародному бюро мір і ваги, взятий саме з України: це кубічний метр чорнозему з Дніпропетровщини. Українська земля найбагатша чорноземами. Інша річ, що останніми роками вона сильно виснажена через занепад у сільському господарстві. Вкладання коштів в обробіток не відповідає потребам ринку, неспівмірні вартість продукції та витрати на її вироблення. Тваринництво у занепаді, немає можливостей забезпечити належну кількість органічних добрив. А що таке органіка? Це і є підвищення гумусу. Хімією ми гумусу не піднімемо. Тож він у нас і падає катастрофічно, мусимо відновлювати.

Третя тенденція, помічена мною на виставці - багато фірм-виробників іде на подальше удосконалення високопродуктивних машин. Скажімо, тих же кормозбиральних комбайнів. Ми бачили, наприклад, вмонтований на кормозбиральному комбайні електронний пристрій, який рівномірно розподіляє зібрану масу по причепу. Це, звичайно, дуже добре, але, як на мене, завелика розкіш на сьогодні. Бо в тій же машині комбайнер ставить агрегат на автопілот, а сам – вільний і може стежити, куди висипає масу. Навіщо дублювати дорогим пристроєм? Тож ми багато подискутували, розпитували. І розумємо: «Agritechnika» в Ганновері для інженерів - надзвичайно корисна.

Розпитувала Ірина САДОВА