З «Надією» у майбутнє

05 December, Розділ Агрополітика / Співпраця, переглядів 4 635

Боже, і де той 1920-й!? Практично на всій території нашої держави триває Громадянська війна, на Харківщині активно розпочинається козацько-селянський рух (за право селян володіти землями), польські війська займають Київ... І саме у цей рік на півночі Сумщини утворюється господарство, яке згодом стає дослідним Української академії аграрних наук.

На землях кількох сіл Роменського району розташована агрофірма «Надія», працівники якої трепетно плекають врожаї сільгоспкультур і доглядають худобу. А збіжжя тут непросте. Насіннєве. І худоба – племінна.

Багато десятиліть тут вирощують оригінальне, елітне насіння перспективних і районованих сортів зернових культур, багаторічних трав, кукурудзи, соняшнику. У тваринництві займаються виробництвом молока і м’яса, мають кілька невеличких переробних цехів, смачно готують страви у власній столовій, пропонуючи бажаючим сніданки і обіди. Допомагають продуктами школам і дитсадкам.

- Але, знаєте, - каже директор підприємства Петро Черненко, - часи змінилися, змінилися вимоги, змінився й ринок. Сьогодні, не змінюючи спеціалізації, ми стали справжнім інформаційним полігоном і для Національної академії аграрних наук, і для агровиробників області. Побудували готель науковцям, бо їм тут доводиться проводити багатенько часу, адже щороку ми за різними параметрами досліджуємо і перевіряємо нові сорти агрокультур, які пройшли реєстрацію в Україні. І що мені особисто дуже приємно, майже 90% - це вітчизняні сорти. Ми їм віддаємо перевагу, не захоплюючись зарубіжними. Якось спробували, а вони абсолютно не адаптовані до наших умов».

Щороку в «Надії» виробляють до 1500 тонн елітного насіння для господарств усієї України. Особливим попитом користується насіння гречки Сумського інституту АПВ - Сумчанка, Крупинка, Іванна. Останній, до речі, один із найпродуктивніших. Абсолютний максимум його врожайності - 36,7 ц/га. В агрофірмі цим пишаються.

- Відверто кажучи, наше насіння користується попитом, - продовжує розповідь Петро Олексійович. - Ми активно співпрацюємо з аграріями багатьох областей (Полтавської, Чернігівської, Харківської), особливо сусідніх, щороку проводимо дні поля. Саме під час таких зустрічей спеціалісти і керівники можуть поставити нам і науковцям усі запитання, на які хотіли б отримати відповіді. Та спочатку на наших ділянках ми показуємо сорти, які вирощуємо, розповідаємо про їхні переваги, а головне, особливості агротехнології. Адже для кожної культури може бути своя технологія, або ж вона загальна. Просто треба вибрати те, що більш раціональне.

- Кажуть, що державне підприємство завжди слабкіше, ніж приватне. Звідки ви берете кошти?

- Це проблема. Та у нас немає інвесторів. Як це не парадоксально. Кредит у банку ми не можемо взяти, бо у нас немає предмету застави (земля – державна, пригадуєте?). І жоден банк не йде назустріч. Тож самі заробляємо кошти, реалізуючі насіння, молочну продукцію, продукцію переробки. Ви ж розумієте, що краще продавати не зерно, а крупу, борошно, хліб.

Ми маємо млин харківського виробництва. З борошна печемо хліб на власній пекарні. Є лінія з виробництва круп - пшеничної, ячної, горохової, кукурудзяної. Гречану не виробляємо, щоправда, робимо це тільки на давальницьких умовах. Також виготовляємо варені й копчені ковбасу і копчені вироби.

Надіївців саме життя підштовхнуло виробляти готову продукцію. Тож відкрили три власні магазини в усіх населених пунктах, на землях яких господарюють, і ларьок на ринку в Ромнах. Продукцію агрофірми розкуповують залюбки. Адже вона вироблена з натуральної сировини без добавок і консервантів. Для зручності селян у віддалені села виїжджає два виїзних магазини. А от молоко здають переробникам на смачні українські сири.

- Який економічний ефект маєте від переробки?

- Близько 50%, - заглядаючи у цифри, констатує Петро Олексійович. - Та основне - це зайнятість населення, робочі місця. У нас нині працює 200 осіб, адже маємо в обробітку 3600 гектарів ріллі, до 2 тис. ВРХ, з яких 615 корів, до 1000 свиней. Але цифри по тваринництву досить динамічні, ви ж самі розумієте.

На трьох наших молочнотоварних фермах кожна корова дає до 4 тис. л молока на рік. Маємо молокопроводи, доїльну залу вітчизняного виробництва, якою дуже задоволені. Хіба що сервіс трішки «шкутильгає», та це біда всіх наших виробників обладнання. Втім, уже призвичаїлися, наперед прогнозуємо заміну тієї чи іншої деталі. А доглядаємо лебединську, або буру східну, червонорябу українську і симентальську породи. Найкраще молоко дає червоноряба. Тож кардинально змінювати стадо не плануємо. Запровадили нову однотипну систему відгодівлі. Це технологія, розроблена вченими НААН. Ми її вдосконалюємо, ретельно відстежуючи якість кормів. Нині маємо їх півторарічний запас.

А ще у нас працює чимало студентів і випускників Сумського НАУ: майбутні інженери, біологи, економісти, бухгалтери. Це їм, молодим, продовжувати справу, яку свого часу нам доручили наші вчителі. А буде молодь у селі, буде й надія на майбутнє.

Додам лише: у кожного селянина буде надія, якщо славна історія місцевих державних (!) підприємств продовжуватиметься. А ними керуватимуть мудрі, чесні й порядні господарі. Такі, як Петро Черненко, ось уже 29 років незмінний директор ДП ДГ «Агрофірма «Надія».

агрофірма «Надія»