ЩО ПОСІЄШ, ТЕ Й ПОЖНЕШ

10 April, Розділ Аналітика, переглядів 5 935

У овочівників – городників, дачників, фермерських господарств та виробників товарної овочевої продукції – нині найвідповідальніший момент. Адже майбутній врожай залежить від того, яке насіння овочевих культур вони придбали. Бо, як відомо, насіння має посівні та сортові властивості.

Нині десятки фірм, «фірмочок» та СП отримують офіційні дозволи – ліцензії на право оптової торгівлі насінням; тисячі приватних підприємців ведуть роздрібну торгівлю насінням овочевих, баштанних та квіткових культур. Звичайно, за такого числа продавців, а точніше, хаосу на насіннєвому ринку України, виробникові городини, а особливо овочівникам-аматорам, дуже важко зробити правильний вибір.
Тим паче, що сортові якості насіння, на превеликий жаль, можна визначити тільки після отримання врожаю. І дуже прикро, коли замість очікуваного врожаю, овочівники отримують продукцію далеко не тієї якості, на яку вони розраховували.
Протягом десятиліть вирощуванням і реалізацією насіння в Україні займалася одна організація – державне підприємство «Укрсортнасіннєовоч». В її господарствах та насіннєвих заводах дотримувався суворий контроль з усіх необхідних вимог з вирощування та реалізації насіння. Адже процес виробництва сортового насіння овочевих культур, доведення його до посівних кондицій досить розтягнутий в часі, а отже, є справою кропіткою.
Щоб отримати право на вирощування насіння, сільськогосподарське підприємство, фермер чи приватна особа повинні пройти атестацію та отримати паспорт-патент. Вирощування проводиться за ліцензійною угодою з науково-дослідною установою, що дає право вирощувати їх сорти та використовувати оригінальне насіння.
Але, на жаль, так буває не завжди. Сьогодні значна частина насіння овочевих культур в Україні вирощується безконтрольно. «Горе-насіннєводи» не мають відповідних документів, знають, що в їхніх підприємствах насіннєва інспекція не зможе провести апробацію, не зробить відповідних аналізів й не видасть документів, які б засвідчували посівні та сортові якості. Тому фактично працюють на «чорний ринок» насіння: воно за низькими цінами продається приватним підприємцям за готівку. Ті в свою чергу пакетують некондиційний «мотлох» в сучасні яскраві пакетики й через роздрібну торгівлю реалізують, як правило, населенню. Мистецтво друку кольорових пакетів нині є надзвичайно розвиненим бізнесом, до того ж надприбутковим. Тому така продукція вільно розходиться мільйонними тиражами.
Ще один приклад. Багато насіння моркви і капусти білоголової вирощується на півдні Одеської області та в Криму без пересадки коренеплодів, що значно здешевлює виробництво насіння. Та, на жаль, часто його вирощують, порушуючи схему розмноження. На посів використовують не еліту, а послідуючі репродукції. В технології не дотримано просторових ізоляцій. Як результат, з'являється «біла морква» і капуста невідомих строків дозрівання, відбувається перезапилення столових сортів буряків з кормовими.
Крім того, багато сортів редиски, завезені з Європи, які мають популярність в Україні, також розмножують без відповідного контролю. Таке насіння не лише втрачає свої сортові якості, а й певним чином компрометує постачальників якісного насіння.
Поширеною практикою, на жаль, стало пакетування одного-двох сортотипів овочевих культур в пакети двох-трьох десятків сортів. Наприклад, деякі торговці насінням, маючи лише два сорти моркви Нантська та Шантане розфасовують їх в пакети з назвами неіснуючих сортів. Аналогічна ситуація і по сортовому складу огірків. На ринках можна побачити пакети з назвами сортів, яких не існує ні в Україні, ні в Росії, хоча назви використано суто російські.
В Україну потрапляє й багато насіння цибулі сумнівної сортової якості з Узбекистану та Молдови. Хоча ми маємо чітко виписане законодавство, а також відповідні служби, в т.ч. Насіннєву інспекцію та асоціацію «Укрсортнасіннєовоч», заслін неякісній продукції ніхто поставити не може. Й ринок насіння існує і розвивається хаотично.
За традицією, великі господарства, які серйозно займаються товарним овочівництвом, купують насіння у відомих зарубіжних та вітчизняних фірм, яким довіряють. А от дрібним покупцям складніше зробити правильно вибір.
Тому, купуючи насіння, звертайте увагу на назву фірми, вказану на пакетах, її телефони, адресу та термін придатності насіння.
Втім, вирішити проблему виробництва та реалізації неякісного насіння овоче-баштанних культур можна лише спільними зусиллями і виробників, і споживачів, і Насіннєвої інспекції України та її підрозділів на місцях.
Цю справу потрібно робити хоча б для того, щоб захистити мільйони покупців насіння від маси фірм-одноденок, які переслідують лише свій власний комерційний інтерес.
І тут як ніколи доречне: «Що посієш, те й пожнеш».

В.РОЄНКО,
головний агроном ТОВ «Агрофірма-Елітсортнасіння»