Мобілізація у кооперації

26 October, Розділ Аналітика, переглядів 5 055

«Практично, професійно й без будь-якої політизації проаналізувати сьогоднішні труднощі, які заважають розкрити той потенціал, який має аграрний сектор нашої держави» закликав Іван Томич, голова Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України (ССОКУ), відкриваючи перші Всеукраїнські слухання.

Саме слухання, цебто діалог, в якому всі мають бути вислухані й почуті, присвятили становленню та розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації як рушійної сили всього АПК. Окрім, власне, «рушіїв» кооперативного прогресу, виявили зацікавленість у живому спілкуванні й представники Кабінету Міністрів України, й народні депутати, й знані науковці, й представники органів місцевої влади, громадських організацій агросектору, міжнародних організацій.

Учасники слухань обговорили різні аспекти функціонування сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в країні. Її представники акцентували увагу влади на тому, що світова практика вказує на неприбутковий характер діяльності таких кооперативів як економічну основу для об'єднання селян. І потрібно врегулювати цю проблему, зокрема у новому Податковому кодексі України відповідно до світової практики. До речі, в резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Кооперативи у процесі соціального розвитку», у якій йдеться про те, що сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи сприяють забезпеченню максимально широкої участі сільського населення в економічному і соціальному розвитку, викоріненню бідності, тому повинні стати одним із найважливіших факторів соціально-економічного розвитку села. Отже, і нашого також.

Учасники слухань прийняли звернення до Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, місцевих органів влади, в якому йдеться про потребу узгодити українське законодавство з вимогами Резолюції Генеральної Асамблеї ООН й проголосити 2012 рік роком кооперативів в Україні.

Кооперативи нині стурбовані найгострішою проблемою: засиллям перекупників-спекулянтів, які, нічого не виробляючи, alt часом не сплачуючи аніяких податків, «правлять бал» і ціни на продовольчому ринку. А держава виявляє безсилля (чи небажання) у боротьбі з цим паразитуючим прошарком. Залишається поставити питання: «Кому це вигідно?».

Іван Томич, голова Союзу учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України:

- Ми зібралися не задля того, щоби просто поставити галочку, що захід відбувся. Настав час мобілізуватися й визначити за головне принцип подолання бідності в суспільстві. І успішний розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації є однією з вирішальних умов здійснення цієї мети.

Микола Дем’яненко, заступник директора Інституту аграрної економіки:

- Кооперативний рух – саме той ланцюг, завдяки якому й можна вирішити переважну більшість проблем вітчизняного АПК. Начебто є й закони, є й відповідне науково-методичне забезпечення. То що нам заважає повною мірою реалізувати можливості обслуговуючих кооперативів? Першопричина - зацікавленість. Її бракувало саме в 90-ті роки, коли розпочалося реформування українського АПК. По-друге, закони є, та реально не всі вони діють і доходять безпосередньо до виробника. Велику роль має й державний захист кооперативу.

Вадим Костюченко, директор Департаменту розвитку сільських територій Мінагрополітики:

- Саме союз учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України протягом останніх років став найактивнішим партнером Мінагрополітики. Бо розвиток кооперативного руху нині є для України більш соціально значущим, ніж економічні питання. Ми це чудово розуміємо. В державі нараховується понад 4,5 млн. особистих селянських господарств і майже 42 тис. фермерських, що виробляють понад 90% картоплі, близько 80% овочів і молока, 75% фруктів та 50% м’яса. Та ці господарства поки що не мають постійно діючих каналів реалізації своєї продукції. Думаю, програма реформування АПК і створення мережі державних оптових ринків сільгосппризначення якнайкраще сприятимуть вирішенню цієї проблеми.

Іван Заєць, народний депутат України:

- На жаль, державна політика країни у сфері кооперативного руху несхожа на європейську й не відповідає умовам ринкової економіки. Вона ще несе печатку комуністичної ідеології й спрямована до монополізму й до крупного господарства. Кажуть, що агрохолдинг є представником товарного виробництва, а фермерське чи селянське господарство – нібито ні. Логічно поставити запитання: «У США, чи в Канаді, чи в Німеччині дрібний фермер теж не належить до товарного виробництва?» В цих країнах у середньому фермер розпоряджається близько 20 га землі й, завдяки розвиненій кооперації, виробляє левову частку продукції. Ми ж поняття «товарність» звели до крупності alt господарства. Це неправильно.

Сергій Соболєв, народний депутат України:

- Наголошу на одній з вад Податкового кодексу, нещодавно прийнятого у першому читанні. Так, у разі, якщо ваша юридична адреса співпадає з адресою фізичною, податкова інспекція матиме змогу без додаткових повідомлень обшукати вашу оселю. Ви можете уявити, який це стимул для свавілля інспекторів, стимул вимагати хабарі й тиснути на дрібного власника, в той час як на великих вони натиснути не можуть. І це далеко не єдиний факт «законодавчого сприяння» розвитку кооперації.

Валентин Луценко, голова кооперативу «Іванковецький світанок» (Кіровоградщина):

- Ми розпочинали з 30 нетелів, 15 свиноматок, 10 ярочок й 2 баранчиків. Далі, задля покращання селекції, створили пункт штучного осіменіння й задля збільшення доходів селян від здавання молока спорудили пункт приймання й охолодження молока. Сформувавши оптові партії молока, уклали прямий договір з молокозаводом. Таким чином удалося збільшити закупівельну вартість молока на 50%.

Та ціну продуктів тваринництва формує не виробник і навіть не переробник, а перекупник. Бо кооперативний рух ще не набув такого розмаху, щоби диктувати свої умови, захищаючи інтереси селян. Поки в нас не було засобів доставки молока, перекупники намагалися нас витіснити з ринку. Ми звернулися до районної ради по допомогу й нам виділили кошти на молоковоз. Відтепер наш кооператив поза конкуренцією. Обслуговуємо й суміжні господарства. Селяни-виробники виграли. Ми ж і робочі місця створюємо, й податки сплачуємо. А яка й кому вигода від перекупників?

Леонід Кириченко, голова Херсонської облорганізації Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України:

- Хто був за кордоном, знає, в яких умовах там працюють сільгоспкооперативи. Якщо їх прибрати, то й економіка обвалиться. І золотовалютні резерви не допоможуть. Люди би голодували й не мали роботи.

У нас фермер стикається з диким ринком, де правлять бал монополісти-переробники й перекупники, диктуючи ціни й умови праці для людей, які живуть на селі. Немає в нас законодавчої бази, яка би чітко захищала діяльність обслуговуючих кооперативів. Скільки разів влада мінялася, а перекупники-спекулянти як паразитували, так і паразитують на селянинові, як процвітали, так і процвітають на його невтомній праці.

Цей прошарок можна прибрати, образно кажучи, одним махом. Але ж руки у можновладців не доходять. А ще один вітчизняний славетний економіст договорився до того, що нам дешевше купити зерно в Канаді, ніж у себе вирощувати. А мільйони людей куди подіти, якщо втілити ідеї таких славословів?»

Слухав і записав Володимир ВІЛЬОВИЧ