ЕКСКУРС У СПИРТОВУ ГАЛУЗЬ

15 March, Розділ Аналітика, переглядів 8 095

Монополія. Держава зберігала за собою монопольне право на виробництво спиртів і горілок, відколи почалося їх промислове виготовлення – за царювання Петра І. В незалежній Україні виробництво горілок стало справою приватною. А от контроль над спиртовими заводами держава поки що залишила за собою.

Своєю чергою, спиртові заводи є самостійними суб'єктами господарювання, які закуповують сировину, виробляють продукцію і реалізують її на внутрішньому та зовнішньому ринках.
За радянських часів спиртові заводи розбудовували і відновлювали переважно на території України і частково Білорусі через сировинні зони, адже основним продуктом для харчового спирту слугувала крохмалевмісна картопля, для технічного – меляса. Запроваджувати виробництво більш якісних і технологічних спиртів із просапних зернових почали наприкінці 60-х – початку 70-х років минулого століття. На час розпаду СРСР в Україні вироблялося майже 80% загальнодержавного спирту. Після 1991 року на пострадянському просторі почалося створення власних виробництв. Росія перестала споживати наш спирт і всіляко намагалася завадити його постачанню до країн Середньої Азії.
Нині кількість вітчизняних спиртових заводів становить 84 об'єкти, 82 мають ліцензії на виготовлення спирту. З них 74 входять до Державного концерну «Укрспирт», решта підпорядковані відповідним державним установам.
Зрозуміло, спиртовиробництво – галузь стратегічна. В усьому світі зброя, наркотики, торгівля людьми, алкоголь і хімія становлять основу найкорумпованіших ринків. Залишивши за собою монополію на виробництво спиртів, держава робить наш лікеро-горілчаний ринок більш-менш контрольованим.
У цьому матеріалі йтиметься про підприємства. які входять до складу Державного концерну. Щороку від діяльності спиртової галузі бюджет отримує близько 120 млн. грн. надходжень. Дохід від експорту сягає 30 млн. дол. США. Плюс розвиток сільської місцевості (адже спиртові підприємства переважно розташовані саме там), робочі місця, вирішення соціальних потреб тощо. В разі вступу України до СОТ тільки за рахунок країн Центральної Європи (Угорщина, Польща, Болгарія, Словаччина, Чехія) експортний виторг може бути збільшений принаймні у 2,5 рази.
До того ж, вітчизняні спиртовики є помітними гравцями на зерновому ринку. Основною продукцією спиртозаводів є спирт етиловий ректифікований класів «екстра» і «люкс», який виробляється саме з пшениці, жита, тритікале, кукурудзи. Висококласна українська горілка з добре знаними в усьому світі брендами походить саме з них. Спирт мелясний за своїми органолептичними якостями поступається зерновому, тому використовується тільки для виробництва кріплених вин і технічної продукції та низькосортних горілок. Окрім спиртів на заводах також виробляються дріжджі хлібопекарські та сухі кормові, ферментні препарати, діоксид вуглецю, концентрат квасного сусла, концентровані соки, пивоварний солод, лікарські засоби та інша продукція.
Незважаючи на те, що коефіцієнт використання потужностей порівняно з 2005 роком збільшився з 39 до 55%, незавантаженість підприємств суттєво впливає на їхній фінансовий стан.
З огляду на це надзвичайно важливим для галузі є перепрофілювання частини заводів на виробництво іншої продукції, технологічно пов'язаної з біотехнологіями. Йдеться, зокрема, про біоетанол та біодизель. Під них навіть розроблено державні програми. І зовсім примарними виглядають такі продукти, як БІО100 і БІО80 (повна альтернатива А95-А98 і А80). Але оскільки вони існують, то мають бути включені до загальної групи альтернативного біопалива.
Для визначення подальшого плану дій 17 лютого 2007 року в Державному концерні «Укрспирт» було проведено нараду за участю генеральних директорів об'єднань та підприємств, яким виділяються бюджетні кошти для перепрофілювання на випуск біоетанолу.
Найближчим часом в концерні узагальнять звіти підприємств за 2006 рік. Планується спільно з підприємствами провести глибокий аналіз стану справ та заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва і поглиблення агропромислової кооперації.
Детальну інформацію про стан галузі та її переспективи читайте у наступних номерах «Аграрний тиждень.ua».
Олена АРТЕМОВА