- У 2012 році на 6,4% зросли прямі іноземні інвестиції у сільське господарство України
- Інвестиції в аграрну галузь України допоможуть забезпечити світову продбезпеку
- Cергій Арбузов: Аграрний сектор цього року може стати лідером за обсягами інвестицій
- Українські аграрії уже готуються до активної співпраці із німцями
- Українсько-Німецький агробізнес форум
КАМЕНІ СПОТИКАННЯ НА УКРАЇНСЬКОМУ ПОЛІ
Україна може й повинна стати конкурентоспроможним та ефективним виробником сільськогосподарської продукції на світовому ринку.
Так вважають організатори україно-німецького форуму «Бізнес-клімат в Україні» - Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу», АТ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», Асоціація виробників сільськогосподарської техніки VDMA та Інститут економічних досліджень і політичних консультацій – Німецько-Український аграрний діалог.
Підтримали проведення форуму Міністерство аграрної політики України та Федеральне міністерство харчування, сільського господарства та захисту прав споживачів Німеччини.
Як відомо, агропромисловий комплекс України за роки перехідної економіки зазнав значних руйнацій. Внаслідок загальної економічної кризи у країні протягом багатьох років АПК виявився надто чутливим до соціально-економічних змін. Не останню роль у важкому становленні сільського господарства та супутніх йому галузей зіграло й загострення світових проблем – порушення балансу між зростанням споживання та виробництвом продуктів харчування, збільшення світової популярності біопалива, різкі зміни клімату. Не зважаючи на всі ці вітчизняні й загальносвітові проблеми, вперті українські аграрії вкладають сили, кошти й роки життя у підняття АПК України з кризового стану.
БАЛАНС НА ГРАНІ ВИЖИВАННЯ
Експертна група Українського клубу аграрного бізнесу провела дослідження, з яких чітко видно: сільське господарство України повільно, але впевнено стає на ноги, балансуючи між збільшенням одних показників та компенсуючи їх іншими – збільшилась зовнішня торгівля, валовий показник за останні 5-6 років досить сталий (принаймні не має тенденції до зниження). Збільшилась кількість орних земель, що оброблюються. Щоправда, зменшилась кількість малих фермерських господарств, зате виросла середня кількість землі, підпорядкованої великим агрохолдингам. Зменшилось поголів’я великої рогатої худоби, але ферми у середньому стали більшими. Зросла кількість господарств, які займаються вирощуванням птиці, але знизилось виробництво молока й виросла ціна на нього – знову ж, залежно від кількості поголів я.
Чітко помітна цікава тенденція – в умовах нинішньої ринкової ситуації виживати та нарощувати свої виробничі потужності краще вдається великим агропідприємствам. Фермерські господарства, які обробляють менше 1000 га орної землі, вирощуючи пшеницю, зазнають збитків. І навпаки – рентабельність підприємства збільшується пропорціонально кількості орних земель, що обробляються ним. Стосовно галузі тваринництва відбувається те ж саме – більш життєздатні й рентабельні великі ферми.
Агрохолдинги України стають дедалі потужнішими. Близько 25 з них контролюють вже 2,5-3 млн га землі.
Але з доповідей українських і німецьких експертів на форумі «Бізнес-клімат в Україні» стає зрозуміло – наша країна не використовує навіть половини того потенціалу, який має.
ІНВЕСТИЦІЇ – ЗАПОРУКА ПРОРИВУ
АПК є стабільною складовою економіки України, повністю забезпечуючи її внутрішні потреби. Але ж цього мало! Світова спільнота чекає від українського сільського господарства прориву, який забезпечить зовнішньоекономічні ринки сировиною й продуктами. Звісно, цього неможливо досягти, користуючись дідівськими технологіями й технікою, яка лишилась нам ще з радянських часів.
Агросектор України потребує постійних й чималих грошових вкладів, які допоможуть закупати техніку, що відповідає усім вимогам сучасного сільського господарства, ноу-хау, технологій, випробуваних на європейських, аргентинських, американських, канадських полях і фермах.
Мінагрополітики вважає, що сільському господарству України потрібно як мінімум 128, 2 млрд гривень! Очікується, що частина цих коштів буде надана державою, 50 млрд. гривень чекають від інвесторів. Інвестиції в АПК нашої країни зростають. Лише у листопаді-грудні минулого року їх кількість становила 405 млн. доларів. А за 16 років незалежності кошти, вкладені іноземними інвесторами у сільське господарство України зросли в 100 разів.
Зрозуміло, що це – лише початок. Українські землі та ферми – вигідна точка прикладання для інвесторів. Інвестиційні кошти вигідні й для АПК України. Але при всьому цьому інвестиції є набагато нижчими, ніж необхідно для розвитку нашого сільського господарства та харчового сектору.
ПОПЕРЕДУ... З КІНЦЯ
Низький рівень інвестицій залежить від впливу багатьох причин. Найголовніше, що лякає інвесторів – нестабільна політична ситуація в Україні, вузькоспеціальні заходи урядів, які змінюються надто часто. Держава просто не встигає виробити стабільну поступальну політику розвитку агросектору. Чутки про реприватизацію теж стримують інвесторів. Нестабільна мінлива податкова політика не спонукає їх також, та й вітчизняному виробнику заважає. Інституційні механізми, включаючи Агенцію зі сприяння Інвестиціям, створену у 2005 році для покращення інвестиційного клімату та для заохочення вітчизняних та закордонних інвестицій, лишаються слабкими.
Заважає розвитку АПК і надмірне регулювання. Уряд робить спроби по спрощенню регулятивних механізмів, але Україна все ж відстає у цьому питанні від інших країн, займаючи 110-ту позицію з 155. Зате з корупцією, яка теж не сприяє потоку капіталу у нашу країну – ми попереду! Не зважаючи на всі анти-корупційні програми, заявлені Урядом, зрушень у цьому болючому для України питанні не відбулось.
Щодо кредитів – банки віддають нині, як і раніше, перевагу несільськогосподарським інвестиціям. Фермери бояться високих процентних ставок. Громіздке регулювання завищує витрати позичання та оцінки ризиків.
Зрозуміло, що питання купівлі-продажу землі теж стримує інвестиції. Поки ми не вирішимо, продається наша земля, чи ні, потік коштів у АПК буде лишатись тільки в наших мріях.
Нарешті, є ще одна причина затримки інвестицій. Та й розквіт виробництва сільгосппродуктів без неї неможливий. Це когорта висококваліфікованої молоді, яку поки що сільське господарство України теж бачить лише в мріях. «Система освіти нині просто не здатна сформувати майбутню еліту для того, щоб стати впливовим гравцем на світових ринках харчової продукції», - слушно констатується у доповіді Інституту економічних досліджень та політичних консультацій України, розробленій спеціально для форуму українсько-німецьких аграріїв.
КОМУ БОЛИТЬ АПК
Експерти бачать прості й швидкі шляхи усунення каменів спотикання з українського поля. У списку порад читаємо між рядків попередження про заходи з підвищення поваги до власності (острах реприватизації), запобігання тенденційним політичним заходам (досить гратись у політику – займімось нарешті економікою!), прискорення розвитку земельних ринків (бо все одно землі ж продаються у «тіньовому режимі») тощо…
Ми теж прагнемо усунути ці причини-гальма на шляху входження принаймні в СОТ (а ми не відмовляємось й від мрії про ЄС!). Але від вступу України до СОТ сільському господарству України, виявляється, буде ще важче.
Міністр агрополітики Юрій Мельник, зокрема, відзначив, що згідно умовам, прописаним в угоді по вступу до СОТ, Україні доведеться скоротити обсяги внутрішньої підтримки сільського господарства, що фінансувалася до нині (609 млн. грн.) – так звані заходи «жовтої скриньки». І Міністерство аграрної політики України вишукує можливості підтримати вітчизняного виробника. «Я впевнений, ми знайдемо баланс і компроміс, наскільки це реально зробити. Треба просто переорієнтовувати напрями підтримки. З 2009 року, я думаю, ми будемо це пропонувати і робити», - зазначив міністр.
Євдокія Сальніченко
