- Від початку року поголів’я ВРХ зросло на 3,2%, свиней − на 4,8%, птиці − на 7,9%
- У 2012 році поголів’я ВРХ зросло на 1,8%, а свиней – на 1,9%
- В Україні зросло поголів’я корів на 1,3%, свиней – на 2,7% та птиці – на 8,7%
- У 2012 році в Україні значно зросло поголів’я худоби та птиці
- Україна залишається без яловичини - експерт
Перспективи українського тваринництва
М’ясо птиці, яловичина та свинина – види м’яса, що відіграють найвагомішу роль у світовому виробництві та торгівлі м’ясом і м’ясними продуктами. США, Європейський Союз, Австралія, Канада, Бразилія та Аргентина – лідируючі експортери даної продукції, в освою чергу Росія, Японія, Китай, Мексика та США є основними імпортерами.
Яке ж місце відводиться Україні на світовому ринку виробництва м’яса? Яким ресурсним та виробничим потенціалом володіємо ми у даній галузі? Які перспективи забезпечення м’ясопереробної галузі сировиною українського виробництва і що ж, в решті решт, сприятиме привабливості українського тваринництва для інвестицій та нарощуванню поголів’я?
Так, основними факторами, що сприяють розвитку тваринництва та торгівлі м’ясом в окремих країнах є відмінності у забезпеченості ресурсами для галузі, перевагами у споживанні окремих видів м’яса, розміром та характером торгових бар’єрів і структурою промисловості.
Щодо ресурсного забезпечення, то по таким основним компонентам кормової бази для тваринництва як зернові та шрот олійних культур, Україна займає досить вигідні позиції у порівнянні з іншими країнами світу. Так, у 06/07 та 07/08 МР, за даними Міністерства сільського господарства США, по надлишку зернових Україна займала четверте місце в світі, тобто виробництво перевищувало загальне споживання. Випереджають нас в цьому хіба що США, Аргентина, Канада та Росія. Те ж стосується і шроту олійних культур, хіба що на передовій тут вже Аргентина, Бразилія, США та Індія. За площами пасовищ Україна у світі на 59 місці, відстаючи від Канади (19 позиція), Франції (4 позиція), що відбулося за рахунок суттєвих площ під пасовищами у країнах Африки.
Та не зважаючи на сприятливі умови, по поголів’ю ВРХ та свиней Україна посідала у світі на початку 2007 року 15 та 12 місця відповідно. За останні 2 роки ситуація не стала кращою, навпаки відбулося прискорення темпів зниження поголів’я, в першу чергу свиней, яке на початок березня становило 18% у порівнянні до відповідного місяця попереднього року; зниження поголів’я ВРХ тримається на рівні 9-11%. По ВРХ частка поголів’я на забій від загального наявного поголів’я становила торік 61% при тому, що у США, Аргентині, Бразилії та ЄС даний показник впродовж багатьох років тримається на рівні не вище 36%. При цьому середня вага туші була найнижчою у порівнянні до інших країн і становила близько 142 кг (в інших країнах – не менше 220 кг, у США досягає 342 кг).
Споживання м’яса в Україні у порівнянні до 1985 року знизилося більш ніж вдвічі, в першу чергу за рахунок суттєвого зниження споживання яловичини та свинини. Споживання м’яса птиці на душу населення майже відновилось до докризового рівня.
Слід зазначити, що у таких країнах як Китай, Індія споживання м’яса зросло, що пов’язано із зростаючою купівельною спроможністю населення даних країн і призводить до нарощування виробництва та імпорту м’ясопродуктів.
Оскільки по поголів’ю птиці й по виробництву м’яса птиці в Україні галузь характеризується стабільним нарощуванням виробництва, основним фактором невизначеності є ситуація в свинарстві та вирощуванні ВРХ. Які ж причини того, що українське тваринництво нині в складному стані й продукція галузі не витримує конкуренції зі сторони більш дешевого імпорту?
Щоб дати відповідь на це запитання, ми проаналізували ефективність тваринницьких господарств. Серед сільгосппідприємств, що мають більше 50 працюючих і більше 100 га в обробітку, було вибрано ті, частка доходу яких від реалізації ВРХ у загальному доході становить більше 30% та більше 20% по свинині. Для розрахунків використано модель Data Envelopment Analysis (DEA) і їх проведено за допомогою програми DEAP 2.1 австралійського вченого Тіма Коеллі. Мета аналізу – визначити частку підприємств, які найбільш оптимально та ефективно поєднують і використовують свої виробничі ресурси для виробництва продукції тваринництва, зокрема, було враховано кількість сільгоспугідь, кількість працюючих, амортизаційні відрахування на техніку по тваринництву, витрати на корми, поголів’я худоби й витрати на формування повної собівартості.
Таким чином, у відповідності до наших розрахунків, у 2006 році з 267 проаналізованих підприємств по свинарству лише 26, тобто 10%, працювали найбільш ефективно (100% та близька до неї ефективність). А середня ефективність по галузі свинарства становила 42%. Це означає, що більшість підприємств при тих же самих факторах виробництва можуть на 58-60% підвищити виробництво або, навпаки, більше ніж вдвічі знизити використання ресурсів.
Це ж стосується і вирощування ВРХ на забій. Тут загальна ефективність підприємств навіть ще нижча й становить близько 28% при тому, що з 431 підприємства у 2006 році лише 16, тобто 4%, працювали на 100% ефективно. Слід зауважити, що навіть 100% ефективні підприємства в українських умовах у порівнянні до своїх іноземних колег можуть мати суттєві резерви до вдосконалення своєї роботи.
Таблиця 1. Ефективність сільгосппідприємств по тваринництву
|
|
Свинарство |
ВРХ |
|
Кількість підприємств |
267 |
431 |
|
З них: |
|
|
|
100% ефективні |
26 |
16 |
|
Середня ефективність |
42% |
28% |
Джерело: дані Держкомстату України, власні розрахунки
Низькі показники ефективності тваринницьких господарств по вирощуванню ВРХ та свиней свідчать лише про високу потребу у залученні інвестицій, вдосконалення технологій годівлі та вирощування, технологічного переоснащення тваринницьких комплексів, підвищення кваліфікації працівників.
Стимулом для інвестиційної привабливості в українських умовах є, перш за все, співвідношення в цінах на корми і м'ясо, що головним чином визначає терміни окупності проектів. Дане співвідношення є визначальним у динаміці поголів’я із затримкою в 3-4 місяці, яки необхідні для того, щоб агровиробники відреагували на зміну умов господарювання (див. графік 1).
Графік 1. Залежність поголів’я свиней від цін на зернові та цін реалізації свиней живою вагою
Отже, окрім загальної низької ефективності підприємств по вирощуванню ВРХ та свиней, спостерігається пряма залежність між цінами на зернові, цінами реалізації худоби живою вагою та поголів’ям (ВРХ, свині). До початку 2007 року спостерігалася чітка тенденція до нарощування поголів’я свиней, чому сприяв той факт, що ціни реалізації свиней живою вагою дозволяли прибутково працювати при тодішніх цінах на сировину (суттєво перевищували ціни зернових в масштабі графіку 1). Але вже з початку 2007 року, у відповідності до даних Держкомстату, темпи приросту свиней на рівні 13% у порівнянні до відповідного періоду попереднього року обернулися щомісячним зниженням на декілька відсотків. Це ж стосується певною мірою і поголів’я ВРХ (графік 2).
Графік 2. Поголів’я ВРХ та ціни на зернові
Для визначення, яка ж частка підприємств у контексті вступу до СОТ, зниження митних тарифів на м’ясо та продукцію м’ясної промисловості потрапляє в групу ризику, ми проаналізували ті ж підприємства з кількістю працюючих більше 50 та площею сільгоспземель більше 100 га. Відранжувавши дані підприємства за прибутком на 1 кг реалізованих на забій свиней і ВРХ та припускаючи, що за несприятливих умов господарювання підприємства, що отримували 1 гривню і менше прибутків на кг реалізованої худоби, вірогідніше за все і надалі скорочуватимуть поголів’я (за високих цін на зернові ситуація буде сприятлива для інвестування у рослинництво), слід очікувати подальшого зниження поголів’я.
Таблиця 2. Підприємства по вирощуванню свиней,
що потрапляють у групу ризику
|
Прибуток/збиток, грн./кг |
|
4-5 |
2-3 |
0-1 |
<0 |
|
Частка в заг. обсязі реаліз. прод., % |
0,3 |
5 |
10 |
48 |
36 |
Джерело: дані Держкомстату України, власні розрахунки
Таблиця 2. Підприємства по вирощуванню свиней,
що потрапляють у групу ризику
|
Прибуток/збиток, грн./кг |
|
4-5 |
2-3 |
0-1 |
<0 |
|
Частка в заг. обсязі реаліз. прод., % |
0,05 |
0,2 |
3 |
7 |
90 |
Джерело: дані Держкомстату України, власні розрахунки
Таким чином, беручи до уваги все вищезазначене, приходимо до висновку:
1. низька ефективність сільгосппідприємств означає високу потребу в інвестиціях, оновленні технологічного оснащення виробництва;
2. в свою чергу тривалий термін окупності інвестицій у тваринництво на рівні 4-5 років для свинарства й птахівництва та 7-8 років для ВРХ (для порівняння, у рослинництво інвестиції окупаються за 2-3 роки) означає низьку інвестиційну привабливість галузі;
3. вступ України до СОТ, зниження держпідтримки, непрогнозоване на перспективу оподаткування сприятимуть подальшому зниженню поголів’я худоби та забезпеченості м’ясопереробної галузі сировиною вітчизняного походження.
Факторів зміни негативних технецій небагато, та вони є: це стабільна податкова система, достатня кількість державної підтримки та прозорість її розподілу.
Інна ІЛЬЄНКО,
експерт УКАБ
