- Тріумф наших вареників
- У Берліні представили український павільйон на агровиставці «Зелений тиждень»
- Україна – один із лідерів світового аграрного ринку, з яким треба звикати рахуватися.
- ВІДБУДЕТЬСЯ ВИСТАВКА-ЯРМАРОК СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ «УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО ЗАПРОШУЄ»
- АГРО-2007
НАЙДОВШИЙ ТИЖДЕНЬ У НІМЕЧЧИНІ
З 18 по 27 січня у ФРН працювала всесвітньо відома виставка-ярмарок «Міжнародний Зелений Тиждень Берлін - 2008».
Цей тиждень, як жартують організатори щорічної виставки фірма «Мессе Берлін», та й самі її відвідувачі, є найдовшим у році. Бо триває не 7, а 10 днів. Цього року виставковий захід відбувся вже в 73-й раз. Перший «Зелений тиждень» було проведено у 1926 році, коли берлінські торгівці, у повній відповідності до прислів’я «готуй санчата влітку, а віз узимку», вирішили організувати продаж сільгосптоварів до початку весняно-польових робіт, саме в січні. Відтоді «Зелений тиждень» розпочинається в один із січневих четвергів, а закінчується в неділю наступного тижня, тому й триває 10 днів без перерви.
Під час «Зеленого тижня» в Берліні завжди особлива атмосфера. В урочистому відкритті виставки беруть участь не тільки профільний міністр Уряду ФРН Хорст Зеехофер (це його, так би мовити, професійний обов’язок), але й правлячий бургомістр міста Берлін Клаус Воверайт, інші офіційні особи. На вулицях міста обов’язково встановлюють вказівники: як дістатися території ярмарку. Навіть у громадському транспорті німецькою і англійською мовами оголошують: «Гості «Зеленого Тижня-2008», виходьте тут», «Гості «Зеленого Тижня-2008», ваша пересадка тут». На станціях метро і міської залізниці, на зупинках автобусів, що знаходяться поблизу території ярмарку, а також біля кас щодня вирує натовп. За попередніми розрахунками, цього року виставку відвідало близько 425 тисяч осіб.
Чому ж економні німці, не вагаючись, витрачають досить істотні кошти на вхідний квиток, ціна якого, в залежності від категорії відвідувачів, коливається в межах 10 євро? На цю суму можна дві пляшки непоганого шнапсу або кілограм сиру і ковбаси купити у звичайному берлінському супермаркеті. Може, щоб скуштувати якісь «шпеціалітети», скажімо, кенгурятини на австралійському стенді, готові викласти грошики німці? І так, і ні. Справа в тім, що виставка-ярмарок у Берліні ґрунтується на зовсім інших, ніж у нас, принципах. А саме: «Руками – торкатися! По газонах – ходити! Квіти – рвати!».
Всім відома нудьга наших численних музеїв і виставок, де відвідувач має лише одне право: благоговійно дивитися на експонати, які, звісно, являють собою велику історичну чи технічну або культурну цінність, але не мають жодного відношення до вашого особистого життя. Колись автор цих рядків ледь умовив себе відвідати Deutsches Museum в Мюнхені, мовляв, знов шаровари і вишиванки, тільки баварські. Добре, що пішов! Виявилося, це живий музей. Якщо оглядаєш експозицію музичних інструментів, обов’язково потрапиш на концерт, де досвідчені музиканти на цих інструментах гратимуть. В залізничній експозиції – діючі моделі залізничної техніки і майбутні потяги, які запускаються будь-ким з бажаючих. Не протовпишся крізь море дітлахів! В авіаційній секції – навпаки, тиша, бо з кабіни одного з літаків хтось розповідає казку Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц»…
Так само і на «Зеленому тижні». Тутешні експонати працюють – можна їздити комбайном або трактором, можна пиляти дерево бензопилою, водночас отримуючи задоволення від роботи і вивчаючи технічні властивості нових моделей. Можна навіть побачити, як у величному ескорті мотоциклістів в окулярах і шоломах велично просувається…звичайна корова Ельза.
Особливість, «шпеціалітет» «Зеленого тижня» - павільон квітів, Блюменхалле. В цьому величезному приміщенні квіти поєднуються в цілісну композицію, яка символізує собою неповторне явище з сучасного або минулого людського життя. Наприклад, весілля. Композиції з квітів являють собою нареченого й наречену, батьків, гостей, церкву, вінчання, весільний обід. Або театр: сцена, оркестрова яма, партер, ложі, яруси. І люди, люди, люди – все зроблено з квітів. Концепція композиції змінюється щороку (цього разу Бюлменхалле демонструвала культуру східного садівництва). Німці кажуть, що є люди, які приїздять навіть з віддалених міст Німеччини (а подорожі там недешеві), аби лише побачити цьогорічну Блюменхалле. Недарма ж садівництво (або, скажімо точніше, садобудівництво – Gartenbau) є сьогодні однією з найпопулярніших професій Німеччини і конкурси на садобудівничі факультети аграрних вузів дорівнюють хіба що конкурсу до нашої Дипломатичної академії.
Тож, не дивно, що «Зелений тиждень» уже давно перетворився на світовий ярмарок. Пунктуальні німці підрахували, що з 1926 року в ньому взяли участь близько 72000 експонентів з 116 країн світу, загальна ж кількість відвідувачів дорівнює 29 мільйонам осіб.
«Зелений тиждень - 2008» - це 115 тис. квадратних метрів виставкової площі, на якій пропонують свої товари більше 1600 експонентів (з них понад 500 закордонних) з 52 країн світу. Достойний масштаб. Напевно, саме це дозволяє президентові Німецької селянської асоціації Герду Зоннляйтнеру говорити: «Досить писати нас словами «стара економіка». Сьогодні видно, що ми є цілком «нова економіка», економіка майбутнього. Знову визнаною стає перспектива бути фермером, селянином. Цілком очевидна впевненість в цьому насамперед юнацтва, оскільки кількість студентів, які навчаються в аграрних учбових закладах, неухильно зростає».
Зростає і присутність України на «Зеленому тижні». Багато хто пам’ятає часи, коли українська експозиція розгорталася в ізраїльському павільйоні і являла собою прямокутник з портретом тодішнього Президента країни, пляшками горілки й шампанського.
По кутах прямокутника сиділи суворі охоронці, не дозволяючи ані пити горілку, ані їсти ковбаси. Нині, кілька років поспіль, українська експозиція розташовується в повноцінному самостійному павільйоні. Продукцію нашого агропромислового комплексу, яку можна купити або покуштувати у кафе, представляють понад 20 експонентів. На розважальному майданчику лунають українські пісні. Звичайно, ще не можна проїхатися українським трактором або подоїти українську племінну корову. Та сподіваємося, це попереду. Як кажуть німці: «Gut Ding muss Weile haben» – хороша справа швидко не робиться.
Юрій Крот
Берлін
