- №4 (259)
- №2 (257)
- №42 (254)
- №35 (247
- Молока стало меньше
Посухи. Як їм заподіяти
Початок теми – «Аграрний тиждень. Україна» №1.
Одним із найважливіших і потужних засобів знешкодження та зменшення негативного впливу посух є впровадження зрошуваного землеробства, штучне зрошення, регулярні поливи рослин. У посушливих районах без зрошення практично неможливо одержати високий врожай навіть при додержанні агротехніки. В. Фальц-Фейн ще у 1929 році, згадуючи історію створення заповідника Асканія-Нова (Херсонщина), писав: «… дефіцит води зв’язував людей по рукам і ногам. Без води в достатній кількості не можна було розраховувати на успіх при закладанні садів і насаджень».
У період посухи зрошення вимагає більшість агрокультур, багаторічні насадження, спортивні та декоративні газони, квітники і присадибні ділянки. При цьому рослини втрачають вологи значно більше, ніж у вологі роки. В населених пунктах і дачах для порятунку врожаю місцеві «кулібіни» створили величезний арсенал малої дощувальної техніки – від стаціонарних систем до мобільної бочки на тракторі. У Донецькій області, скажімо, багато дач оснащені вугільними вагонетками, які слугують ємностями для води.
Про доцільність і можливість регулярного, тривалого і безпечного зрошення свідчать тисячолітня історія древнього зрошення, сучасний світовий досвід зрошення на площі близько 300 млн. га у 110 країнах, набутий позитивний власний досвід 120-річного аричного (за допомогою канавок і боріздок) зрошення лісонасаджень на садибі Фальц-Фейна в Асканія-Нова, 40-50-ти річний досвід зрошення і дренажу на Півдні України.
Водночас останнім часом звучать необґрунтовані заклики зменшити площу зрошення полів до нібито екологічно припустимих рівнів (6-8% від загальних обсягів сільгоспугідь), поступово закрити найнебезпечніші щодо фільтрації води гідротехнічні споруди (магістральні і зрошувальні канали, наливні ставки, греблі на малих річках), спустити Каховське водосховище тощо.
В Україні, відповідно ареалу поширення та сили прояву посух, орієнтовні площі земельних угідь, які вимагають зрошення, сягають близько 27 млн. га, з них у Степу – 23, Лісостепу – 4, на Поліссі – 0,1. Розвиток зрошення у таких масштабах обмежений через брак коштів, води і проектів. Тому в цих регіонах зрошувальні системи різних конструкцій створено лише на площі 2,6 млн. га, з них у Степу – 2,1, Лісостепу – 0,36, на Поліссі –0,011. Природно, що в нинішніх складних соціально-економічних умовах реальні площі їх використання менші.
Для забезпечення продовольчої та економічної безпеки в посушливих і напівпосушливих районах України необхідно всіма способами вжити заходів для подальшого розвитку зрошуваного землеробства, відновлення і модернізації зрошувальних систем на основі сучасних дощувальних машин та систем краплинного зрошення вітчизняного і зарубіжного виробництва.
На перших порах заслуговує уваги застосування дощувальної машини ДДА- 100 М, яка базується на тракторі ДТ-75 та дощувальних фермах-крилах з розмахом понад 100 метрів. Застосування цієї машини дозволяє за кілька днів розгорнути зрошення на полях 200-300 га і більше. Важливо, що трактор може випускатись на заводах сільгосптехніки у Харкові, а ферма – у Херсоні.
Доцільно задіяти всі наявні ресурси і джерела води (водосховища, канали, річки, ставки, стічні води, джерела, дощові і підземні води тощо). У перспективі виникне необхідність використання водних ресурсів р. Дунай, особливо на Одещині. Необхідно створити стабілізуючий фонд зрошуваних земель. За даними академіків НААН України С.А. Балюка, М.І. Ромащенка та ін., мінімально необхідна площа зрошуваних земель в Україні має становити 1,5-1,7 млн. гектарів. Очевидно частина зрошуваних земель повинна одержати статус державного значення і стати гарантом продовольчої безпеки і експорту у посушливі періоди.
Надзвичайно важливо зібрати і зберегти колишні меліоративні проекти, перевести в електронний вигляд креслення, звіти про інженерно-геологічні та земле-ґрунтові вишукування, звести їх в єдиному державному архіві. Ця важлива робота дасть змогу використати колишні надбання та зберегти щонайменше 1-2 млрд. гривень.
Організаційно-господарські заходи включають грошову компенсацію агровиробникам, які істотно потерпіли від посухи (розмір компенсацій встановлюється відповідними законопроектами), звільнення від сільськогосподарського податку у зв’язку з неврожаєм, підвищення закупівельних цін на сільгосппродукцію, страхування ризиків, виплату страхових збитків, створення державних агентств зі страхування сільськогосподарських ризиків, активізацію дорадчих служб, лізингових компаній, залучення інвестицій та розробку інвестиційних проектів, складання прогнозів врожайності і валового збору зернових, моніторинг посух, розроблення та прийняття державної програми захисту агрокультур від посухи, наукове забезпечення та супровід її реалізації тощо.
Необхідно відновити поглиблене вивчення посух. Інформація про них набуває цінності у зв’язку з необхідністю відстежувати поширення й інтенсивність процесів опустелювання, що вимагає приєднання України до Конвенції ООН з опустелювання. У цьому контексті важливу роль відіграють Постанова Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 р. №998 «Про затвердження Порядку збирання, використання, поширення інформації про опустелювання та деградацію земель» та положення Указу Президента України від 3 березня 2006 року №187 «Про заходи щодо розвитку зрошуваного землеробства в Україні» про відновлення спостережень над збиранням врожаю на меліорованих землях. Слід організувати спеціальний моніторинг посух, картування охоплених посухами територій на основі космічних спостережень ГІС-технологій.
Бо унаслідок періодичних посух агросектор України зазнає значних збитків. У сухі роки в зоні ризикованого землеробства південного і південно-східного регіонів загальне виробництво зернових і овочевих культур зменшується в 2-3 рази. Для забезпечення продовольчої і економічної безпеки держави необхідно виробництво зерна щонайменше подвоїти, а овочів і фруктів збирати майже на порядок більше. Для цього слід широко впроваджувати комплекс заходів захисту від посух, серед яких однин з найважливіших - розвиток зрошуваного землеробства.
Нова аграрна стратегія вселяє надію, що найближчим часом у засушливих регіонах, де панують посухи і гуляють суховії, поллються рятівні краплини і побільшає степових райдуг.
Дмитро САВЧУК,
завідувач лабораторії шкідливої дії вод, кандидат технічних наук
Інститут водних проблем і меліорації НААН
