- №42 (254)
- Зернові, які аграрії зберуть у цьому році, значно перевищують внутрішні потреби
- Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
- Україна: в Полтавській області йде підготовка до збирання 503 тис. га ранніх зернових
- МінАП України буде здавати худобу в лізинг
Інновації для зерновиробництва
Початок матеріалу читайте, будь ласка, в №2 нашої газети.
Жвавий інтерес також викликав виступ секретаря Відділення аграрної економіки і продовольства НААН доктора економічних наук, члена-кореспондента НААН Валерія Жука. «В світі триває боротьба цінностей, в тому числі економік, - наголосив Валерій Миколайович. - Розвинуті держави пропонують не стільки сировину, а різні «ноу-хау». Тож у глобальному масштабі в України є один перспективний сегмент – нарощування виробництва зерна. І проект виробництва 80 млн. т не є новим в історичному вимірі. Відомі наші мислителі-філософи Сковорода, Вернадський, Руденко вважали, що місія України - виробляти навіть 100 млн. т зерна».
Результати досліджень, які навів науковець, свідчать, що ефективність програми «Зерно України – 80» досить висока (собівартість 1 т зернових у цінах 2011 р. складає 1173 грн., що є конкурентноздатним показником). А з перспективами збільшення виробництва зерна повинна реалізовуватися зовсім інша державна стратегія його виробництва і споживання: північні та центральні регіони – орієнтуються на внутрішнє споживання продукції рослинництва і тваринництва, південні – зовнішньо орієнтовані.
Валерій Жук відмітив, що нині гроші - не така вже велика цінність у порівнянні з хлібом. Динаміка змін цін на золото співпадає з динамікою росту цін на зерно. Завдання зерновиробників – дочекатися зручних (вигідних) цін, а отже - навчитися зберігати зерно до певного часу. Якщо наша держава хоче знайти своє місце в глобальному світі, то, на думку економіста, іншого шляху, як інвестиції в сільське господарство та нарощування обсягів виробництва зерна, не існує. Зерно – єдиний продукт, який дає реальний приріст багатства. Якщо мати запаси, то не в золоті, а в зерні. Саме тому перспективною виглядає ідея створення в нашій державі стратегічного світового запасу зерна ООН, яку ініціювала президія НААН.
Завідувач відділу ННЦ «ІМЕСГ», кандидат технічних наук Віктор Шейченко саме і обґрунтував параметри технічного забезпечення виробництва зерна в Україні на рівні 80 млн. тонн. Ця робота проведена в ННЦ «ІМЕСГ» з використанням розроблених в інституті нормативів забезпечення господарств технікою з урахуванням таких чинників: природно-кліматичні зони виробництва, середня по зоні врожайність, площа вирощування зернових культур, технології вирощування тощо. Як відомо, під зернові в Україні задіяно 15,6 млн. га, з яких під пшеницю та ячмінь (озимі та ярові) припадає близько 74% всієї площі. Виробництвом зерна займається 41906 господарств усіх природно-кліматичних зон. На підставі виконаних досліджень обґрунтовано параметри техніки (всього 53 найменування), формування її переліку здійснено на підставі аналізу технологічних регламентів, які впроваджено в господарствах країни. Загальна кількість зернозбиральних комбайнів, визначених за нормативним методом, складає 65 тис. шт. (з них із пропускною здатністю до 10кг/с – 39%, 10-12 кг/с – 46%, більше 12 кг/с – 15%).
Про основні проблеми в збиранні зернових культур, жодна з яких ще й досі не вирішена, розповів присутнім завідувач лабораторії проблем комбайнового збирання зернових та просапних культур ННЦ «ІМЕСГ», кандидат технічних наук Віктор Нєдовєсов. Він окреслив основні напрямки подальшого вирішення згаданих проблем, особливо економічності збирання хлібів.
Головними з цих напрямків він вважає: інтенсифікацію технологічних процесів обмолоту зерна; уніфікацію робочих органів (в комбайні, у виробника на підприємстві, в галузі машинобудування, у міждержавному виробництві і технологіях виробництва); універсалізацію призначення комбайнів для збирання різних культур і виконання робіт, не притаманних зернозбиральній машині; щадну дію на зерно, ґрунт, довкілля та людину (комбайнера); зручність експлуатації комбайнів; енергоємність збирання зерна та незернової частини врожаю; роботизацію процесу збирання хлібів; зменшення собівартості зернозбиральних комбайнів за рахунок спрощення конструкцій та інших інновацій; виготовлення на машинобудівних заводах як комбайнів, так і тракторів сільгосппризначення з використанням шасі зернозбиральних комбайнів або їх уніфікованих виробів (кабін, двигунів, елементів гідравліки, електро- та електроніки тощо).
На думку вченого, в Україні спеціалізації тракторних і комбайнобудівних заводів можливо уникнути. Виробництво зернозбиральних комбайнів доцільно здійснювати на базі самохідних молотарок з пропускною здатністю 1,5-3,0 кг/с; 3,0-6,0 кг/с; 6,0-15,0 кг/с; 15-25 кг/с. Основним базовим комбайном для України може слугувати комбайн з пропускною здатністю 6,0-15,0 кг/с. Дослідний зразок такого комбайна виготовлено з використанням розробок ННЦ «ІМЕСГ». Він підвищує економічність збирання хлібів на 30-40%.
Використання універсальних комплектуючих виробів на виробництві комбайнів та тракторів класів 20; 30; 50 та 100 кН в 2,0-2,5 рази підвищить економічність виробництва продукції рослинництва.
На переконання кандидата технічних наук, завідувача відділу вирощування просапних культур Михайла Білоткача, результати теоретичних і експериментальних досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних вчених підтверджують доцільність розміщення рослин в крузі, квадраті, шестиграннику. При цьому забезпечення рослин поживними речовинами, вологою і світлом наближається до оптимального.
В ННЦ «ІМЕСГ» проведено дослідження з вирощування кукурудзи з міжряддям 35,45,55,70 і 90 см та сої з міжряддям 30,45 і 70 сантиметрів. Встановлено, що урожайність кукурудзи на силос при міжрядді 45 см в порівнянні з традиційним міжряддям підвищується на 20-25%, а кукурудзи на зерно – на 10-12%. Аналогічні результати одержані і по сої. Урожайність при міжрядді 30 см в порівнянні з традиційним міжряддям 45 см збільшується також на 10-12%. Вчений вважає за доцільне розширити зону науково-виробничої перевірки вказаних технологічних процесів вирощування кукурудзи (міжряддя 45 см) і сої (міжряддя 30 см).
Про основні напрями вдосконалення технологій та технічних засобів для післязбиральної обробки зерна повідомив завідувач лабораторії післязбиральної обробки та зберігання зерна, кандидат технічних наук Сергій Степаненко. Він також обґрунтував необхідну кількість технічних засобів для очищення, сортування та сушіння зерна і зробив прогноз використання засобів для зберігання зерна, запропонувавши альтернативні варіанти вирішення цієї проблеми, а ще проаналізував стан технічного оснащення засобів для післязбиральної обробки зерна в господарствах і назвав напрямки їх модернізації.
Підбиваючи підсумки зустрічі, академік Адамчук підкреслив, що реалізація програми виробництва 80 млн. т зерна - непростий шлях. Але іншого варіанту в України на сьогодні не існує. І для цього потрібно здійснити техніко-технологічне оновлення як підприємств-виробників сільгосптехніки, так і безпосередньо господарств АПК. Звичайно, таке переоснащення потребує значних інвестицій. За розрахунками вчених ННЦ «ІМЕСГ», вартість (річна) придбання основних технологічних комплексів машин тільки для виробництва 80 млн. т зерна складає: тракторів - 14037,0 млн. грн.; ґрунтообробної і посівної техніки – 6429,1 млн. грн.; зернозбиральних комбайнів – 14872,0 млн. гривень.
Віктор ШЕЙЧЕНКО
