- Мінагрополітики планує збільшити імпортозаміщення сільгосптехніки до 60%
- Інвестиційні проекти розвитку вітчизняного машинобудування готують до державної реєстрації
- Мінагрополітики та виробники сільгосптехніки обговорили інвестиційні проекти у сільгоспмашинобудуванні
- Фахівці почали розробляти проект Державної програми розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу
- Законодавчі зміни виведуть вітчизняне сільгоспмашинобудування на якісно новий рівень
Машинобудування перед поданням
Трохи більше місяця залишилося до подання на розгляд уряду проекту постанови «Про затвердження Державної програми розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу». Відомо, що над цим питанням активно працює робоча група за участю фахівців Мінагрополітики, Мінекономрозвитку, Державного космічного агентства України, наукових установ, лізингових компаній та громадських організацій.
На які ж преференції розраховувати вітчизняним аграріям, що обирають українську сільгосптехніку? Чи відкриється у наших машинобудівників друге дихання, щоби випускати доступні й конкурентні сільгоспмашини, аби розвиватися й відвойовувати внутрішній ринок? Про це ми говорили з головою робочої групи, директором Департаменту інженерно-технічного забезпечення та сільськогосподарського машинобудування Мінагрополітики Олександром Григоровичем.
- Олександре Івановичу, на якій же стадії сьогодні ті проекти, що над ними працює очолювана Вами група?
- Завершується юридичний аналіз та узгодження деяких нюансів між сторонами. Словом, ми вже чітко бачимо саму конструкцію проектів й заходи щодо реалізації.
- Буквально двома словами: у які терміни й чого очікувати?
- Враховуючи складність здійснення бажаного, зокрема, можливості держави, сьогоднішній стан вітчизняного машинобудування та тенденції на світовому ринку, ми усвідомлювали, що протягом одного року не вдасться досягнути кінцевої мети. Отже реально підрахували, що під силу здійснити заплановане за 8 років. І в два етапи. Зокрема, на першому (до 2016 р.) забезпечити виробництво в Україні пріоритетних технічних засобів, у тому числі створення спільних підприємств з виготовлення сучасної елементної бази. А на другому (до 2020 р.) - перевести галузь на експортоорієнтовану модель розвитку та забезпечити нарощування її експортного потенціалу.
- Обнадійливо звучить. А що скажете про механізми для реалізації цілей?
- Серед них, наприклад, державна підтримка та регулювання ринку сільськогосподарської техніки через стимулювання оновлення технічного парку за рахунок удосконалення фінансового лізингу, здешевлення середньо- та довгострокових кредитів, удосконалення процедур введення техніки в експлуатацію. Передбачені й заходи з просування продукції машинобудування на внутрішньому і зовнішньому ринках за рахунок маркетингової політики, державної підтримки та залучення підприємств сільгоспмашинобудування до міжнародної діяльності, захисту внутрішнього ринку агротехніки і обладнання, введення державного реєстру. Не на останньому місці - система технічного сервісу та підготовка кадрів.
- Якими ж конкретно методами й засобами плануєте заохочувати покупців сільгосптехніки «купувати українське»?
- Передбачаємо надавати сільгосппідприємствам та суб’єктам господарювання АПК компенсації відсоткової ставки за залученими середньо- та довгостроковими кредитами. Плануємо компенсувати лізингові платежі за техніку, що визначена переліком Мінагрополітики (сягатимуть 40% вартості предмета лізингу вітчизняного виробництва).
- Лізингодавцям буде вигідна така «доброчинність»?
- Для них передбачена комісійна винагорода за користування предметом лізингу в розмірі 1,5 облікової ставки Національного банку.
- Цікаво, а за якими критеріями визначатимуться фінустанови, що надаватимуть аграріям вигідні кредити?
- Підприємства агросектору мають і матимуть можливість отримувати кредити в будь-якому зручному для них банку, де є необхідні кредитні ресурси. Ці питання вирішуватимуться банками самостійно на договірній основі з позичальником, виходячи з наявних ресурсів та кредитоспроможності позичальника.
Але тут і залишається питання відкритим: як заохотити банки розщедритися на доступні для аграріїв позики? Фінансисти, однозначно, не працюватимуть собі на збиток. Та й ті високі відсотки, під які вони залучають депозити, мають «працювати» швидко, з відповідною віддачею. Аграрне виробництво – справа ризикована, бо багато в чім залежить від милостей небесної канцелярії. Банкіри ж не звикли чекати біля моря погоди, тому без чітко забезпечених державних гарантій особливо не перейматимуться технічним переозброєнням вітчизняних агровиробників та розвитком їх безпосередніх партнерів – українських машинобудівників.
Схожої думки й наші наступні співрозмовники.
Володимир Кульгавий, генеральний виконавчий директор Української асоціації аграрних інженерів:
- Представники нашої асоціації теж активно працюють в робочій групі з питань розробки проектів Концепції та Державної програми розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу. І до нашої думки прислуховуються. А ми, передусім, наголошуємо, що в означену програму має бути чітко закладене фінансування. Інакше вона перетвориться лише на гарну декларацію. Так, у державному бюджеті мають бути передбачені кошти на сільгоспмашинобудування в розмірі 1% від ВВП. Будуть ці гроші – зрушиться на краще й справа. Ще ми пропонуємо, щоби машинобудування для АПК передали безпосередньо у ведення Мінагрополітики, бо в інших відомствах до техзабезпечення вітчизняного аграрія, як правило, руки не доходять.
Підготував Володимир ВІЛЬОВИЧ
