Аграрний тиждень. Україна
» » Без мене – мене женили?..
» » Без мене – мене женили?..

    Без мене – мене женили?..


    Маємо те, що маємо: 17 жовтня ц.р. Кабмін України своїм розпорядженням схвалив до дії «Стратегію розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року». «Пішовши» у народ, вона викликала як позитивні, так і неоднозначні відгуки, а також гостру критику. Байдужих немає, бо на основі даної стратегії готуватиметься відповідна державна програма. Та якщо начинка викликає сумніви, то чи буде якісним пиріг?

    Парадокс у тім, що про підготовку стратегії знали далеко не всі, хто безпосередньо причетний до агропромислової галузі та зміг би внести свої конкретні й важливі для країни пропозиції у цей документ. Його схвалення стало несподіванкою, зокрема, для Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України і Асоціації фермерів та приватних землевласників України. А ці структури, як не як, а представляють понад 40 тисяч (!!!) фермерських господарств і кооперативних об’єднань та мають власне бачення розвитку АПК й відродження села в цілому. То що «без мене – мене женили»? 
    Погортавши сторінки стратегічного документу, очільники фермерського руху забили тривогу: не все так, як треба. І терміново скликали у столиці круглий стіл із темою «Стратегія розвитку аграрного сектору економіки України на період до 2020 року – план дій чи декларації?». 

    Фрагменти виступів.
    Іван Томич, президент Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України:
    - Викликало занепокоєння серед виробників те, що це практично перша аграрна програма на теренах незалежної України, яка не обговорювалась громадськими і професійними організаціями агросектору, місцевими громадами, у рамках Громадської ради при Мінагрополітики та в інших інституціях. І фактично без їхньої участі прийнята урядом. 
    Коли її після схвалення оприлюднили, то постало питання: а як же її реалізовувати? І що брати з неї те цінне, що чекає нині на селянина – безпосереднього сільгоспвиробника, який у дуже складній економічній ситуації знаходиться? Нині багато розмов про запровадження європейських цінностей, у тому числі в агросектор – країна на порозі підписання угоди про асоціаційне членство з ЄС. Скажу чесно: я прочитав дуже уважно новоприйнятий стратегічний документ і не знайшов у ньому ні стратегії, ні того спільного, що чекає нині значна частина українського селянства. Тому і ми вирішили на широкий загал винести обговорення даної стратегії, аби виробити спільну позицію та визначитись: як нам діяти у даній ситуації, аби реально сприяти оздоровленню економіки, розвитку українського села і фермерства.  
    Іван Заєць, народний депутат України, голова президії Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України:
    - Я вважаю, що наш захід є актуальним. Мова йде про документ, який торкається мільйонів людей... Я очікував, що у ньому буде вирішене, врешті-решт, питання про тип сільського господарства. Тобто, про базову виробничу структуру: яке господарство має бути основою аграрного устрою України. Це те питання, від якого влада уже 20 років утікає. Але кожна держава це питання вирішувала. Більше того - деякі вирішують це вже на рівні Конституції. Візьмімо Польщу: у ст. 23-й Конституції Польської Республіки записано, що основою аграрного устрою в державі є сімейне господарство. Тобто, сімейна ферма. І все, що робитиметься у Польщі, буде направлено на те, аби забезпечити гідне існування цього фермерського господарства. Там не буде таких агрохолдингів, як у нас, бо є конституційні обмеження... 
    Наша стратегія ні за своєю структурою, ні за своїм змістом не є документом стратегічного характеру. Він приймався без участі громадськості, по суті, у закритому режимі, що є недопустимим для демократичної держави. Цей документ не базується на національних інтересах, а відображає логіку діяльності агрохолдингів. Він виходить із дуже спрощеного призначення сільгоспземель та агросектору, а тому за рамками цієї стратегії опинилися питання сталого розвитку сільського укладу, духовного відродження нації, життя селян, збереження та освоєння природного багатства. Аграрний сектор розглядається у цьому документі переважно як виробнича система. У такому вигляді ця стратегія не дає нічого позитивного. Вона лише підштовхуватиме розвиток сільського господарства і села до подальшої деградації. 
    - Микола Миркевич, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України:
    - Якщо перечитати прийняту стратегію, то стає очевидним, до чого нас готують і куди ми йдемо... Не можна так далі нехтувати селом і робити те, що відбувається. З ціновою політикою сьогодні ситуація складна: нині фермери продають продукцію нижче собівартості. Багато з них знову стануть банкрутами… 
    Хочу навести коротенький приклад: нещодавно я побував у одній із провінцій Італії, де є гірська територія. Там люди живуть і працюють на маленьких клаптиках жовтої, неродючої землі й отримують задоволення від своєї праці, вирощуючи найкращий у країні виноград, найкращі яблука, найкращу овочеву продукцію, виробляючи найкращий сир – пармезан. Середнє фермерське господарство у них – 1,5 гектари. Праця успішна, бо мають надійну і довготривалу (а не на 7 років, як у нас) стратегію держави. Вона створила такі умови господарюваня, що діти, отримавши освіту, повертаються додому продовжувати справу батьків. 95% місцевого бюджету в Італії йде на розвиток сільських територій і фермерських господарств. Кожен фермер із державного бюджету отримує 300 євро дотацій на гектар у рік. У Польщі, до речі, це 500 євро на гектар. А до цього діють довгострокові кредити під 1-2% річних на придбання техніки. Ми ж наче наймудріші у світі, маємо найкращі чорноземи, а просто бідуємо... 
    Віталій Львов, керівник ФГ «Муравський шлях» (Харківська область):
     - Фермерство починалося у незалежній Україні, я так би сказав, як альтернатива колишнім колгоспам і радгоспам. І це був перший приклад вільного агробізнесу на селі, де фермери взяли на себе не тільки виробництво сільгосппродукції, а й багато того, що пов’язане із соціальними питаннями, робочими місцями. 
    Зараз у документі про стратегію розвитку агросектору країни я не зустрів слова «фермерство». Дивлюсь на цей документ, і у мене виникає двояке враження: начебто все є, а водночас - там нічого немає. Написані загальні речення: треба те, те і те зробити. 
    Дмитро Воронін, голова Партії відродження села:
    - Повністю згоден, що в Італії, Франції фермери живуть краще, ніж в Україні. А по-друге, нам дійсно треба визначити основну ланку на селі, форму господарювання, яка буде базовою для розвитку сільського господарства. Для мене зрозуміло - цією ланкою повинна бути та, де буде залучено максимальну кількість сільського населення, яке отримає роботу в усіх структурах аграрного виробництва.

    У підсумку, розмова за круглим столом звелась до пропозицій провести Всенародне селянське віче чи фермерський з’їзд, аби потужно прозвучав голос фермерів, селян, народу, і їхні конкретні пропозиції обов’язково були прийняті до уваги у підготовці державної програми розвитку агросектору економіки України. 
    Але де ті двері, які опісля віче відкриються для «ходаків» із народу? Ніхто їх на круглому столі не зміг назвати. Як і те, чи не пишеться вже, бува, згадана програма? Дивись, отак ще й вдруге «оженять»...
                                                                                                      Ірина ГРИЦАК





    Схожі новини
  • Що зупинить сільське господарство
  • №42 (254)
  • Лабораторії Держсільгоспінспекції мають міжнародну акредитацію та працюють у штатному режимі
  • На Харківщині розроблять план відродження тваринництва
  • МінАП України буде здавати худобу в лізинг

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Без мене – мене женили?..


Маємо те, що маємо: 17 жовтня ц.р. Кабмін України своїм розпорядженням схвалив до дії «Стратегію розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року». «Пішовши» у народ, вона викликала як позитивні, так і неоднозначні відгуки, а також гостру критику. Байдужих немає, бо на основі даної стратегії готуватиметься відповідна державна програма. Та якщо начинка викликає сумніви, то чи буде якісним пиріг?

Парадокс у тім, що про підготовку стратегії знали далеко не всі, хто безпосередньо причетний до агропромислової галузі та зміг би внести свої конкретні й важливі для країни пропозиції у цей документ. Його схвалення стало несподіванкою, зокрема, для Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України і Асоціації фермерів та приватних землевласників України. А ці структури, як не як, а представляють понад 40 тисяч (!!!) фермерських господарств і кооперативних об’єднань та мають власне бачення розвитку АПК й відродження села в цілому. То що «без мене – мене женили»? 
Погортавши сторінки стратегічного документу, очільники фермерського руху забили тривогу: не все так, як треба. І терміново скликали у столиці круглий стіл із темою «Стратегія розвитку аграрного сектору економіки України на період до 2020 року – план дій чи декларації?». 

Фрагменти виступів.
Іван Томич, президент Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України:
- Викликало занепокоєння серед виробників те, що це практично перша аграрна програма на теренах незалежної України, яка не обговорювалась громадськими і професійними організаціями агросектору, місцевими громадами, у рамках Громадської ради при Мінагрополітики та в інших інституціях. І фактично без їхньої участі прийнята урядом. 
Коли її після схвалення оприлюднили, то постало питання: а як же її реалізовувати? І що брати з неї те цінне, що чекає нині на селянина – безпосереднього сільгоспвиробника, який у дуже складній економічній ситуації знаходиться? Нині багато розмов про запровадження європейських цінностей, у тому числі в агросектор – країна на порозі підписання угоди про асоціаційне членство з ЄС. Скажу чесно: я прочитав дуже уважно новоприйнятий стратегічний документ і не знайшов у ньому ні стратегії, ні того спільного, що чекає нині значна частина українського селянства. Тому і ми вирішили на широкий загал винести обговорення даної стратегії, аби виробити спільну позицію та визначитись: як нам діяти у даній ситуації, аби реально сприяти оздоровленню економіки, розвитку українського села і фермерства.  
Іван Заєць, народний депутат України, голова президії Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України:
- Я вважаю, що наш захід є актуальним. Мова йде про документ, який торкається мільйонів людей... Я очікував, що у ньому буде вирішене, врешті-решт, питання про тип сільського господарства. Тобто, про базову виробничу структуру: яке господарство має бути основою аграрного устрою України. Це те питання, від якого влада уже 20 років утікає. Але кожна держава це питання вирішувала. Більше того - деякі вирішують це вже на рівні Конституції. Візьмімо Польщу: у ст. 23-й Конституції Польської Республіки записано, що основою аграрного устрою в державі є сімейне господарство. Тобто, сімейна ферма. І все, що робитиметься у Польщі, буде направлено на те, аби забезпечити гідне існування цього фермерського господарства. Там не буде таких агрохолдингів, як у нас, бо є конституційні обмеження... 
Наша стратегія ні за своєю структурою, ні за своїм змістом не є документом стратегічного характеру. Він приймався без участі громадськості, по суті, у закритому режимі, що є недопустимим для демократичної держави. Цей документ не базується на національних інтересах, а відображає логіку діяльності агрохолдингів. Він виходить із дуже спрощеного призначення сільгоспземель та агросектору, а тому за рамками цієї стратегії опинилися питання сталого розвитку сільського укладу, духовного відродження нації, життя селян, збереження та освоєння природного багатства. Аграрний сектор розглядається у цьому документі переважно як виробнича система. У такому вигляді ця стратегія не дає нічого позитивного. Вона лише підштовхуватиме розвиток сільського господарства і села до подальшої деградації. 
- Микола Миркевич, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України:
- Якщо перечитати прийняту стратегію, то стає очевидним, до чого нас готують і куди ми йдемо... Не можна так далі нехтувати селом і робити те, що відбувається. З ціновою політикою сьогодні ситуація складна: нині фермери продають продукцію нижче собівартості. Багато з них знову стануть банкрутами… 
Хочу навести коротенький приклад: нещодавно я побував у одній із провінцій Італії, де є гірська територія. Там люди живуть і працюють на маленьких клаптиках жовтої, неродючої землі й отримують задоволення від своєї праці, вирощуючи найкращий у країні виноград, найкращі яблука, найкращу овочеву продукцію, виробляючи найкращий сир – пармезан. Середнє фермерське господарство у них – 1,5 гектари. Праця успішна, бо мають надійну і довготривалу (а не на 7 років, як у нас) стратегію держави. Вона створила такі умови господарюваня, що діти, отримавши освіту, повертаються додому продовжувати справу батьків. 95% місцевого бюджету в Італії йде на розвиток сільських територій і фермерських господарств. Кожен фермер із державного бюджету отримує 300 євро дотацій на гектар у рік. У Польщі, до речі, це 500 євро на гектар. А до цього діють довгострокові кредити під 1-2% річних на придбання техніки. Ми ж наче наймудріші у світі, маємо найкращі чорноземи, а просто бідуємо... 
Віталій Львов, керівник ФГ «Муравський шлях» (Харківська область):
 - Фермерство починалося у незалежній Україні, я так би сказав, як альтернатива колишнім колгоспам і радгоспам. І це був перший приклад вільного агробізнесу на селі, де фермери взяли на себе не тільки виробництво сільгосппродукції, а й багато того, що пов’язане із соціальними питаннями, робочими місцями. 
Зараз у документі про стратегію розвитку агросектору країни я не зустрів слова «фермерство». Дивлюсь на цей документ, і у мене виникає двояке враження: начебто все є, а водночас - там нічого немає. Написані загальні речення: треба те, те і те зробити. 
Дмитро Воронін, голова Партії відродження села:
- Повністю згоден, що в Італії, Франції фермери живуть краще, ніж в Україні. А по-друге, нам дійсно треба визначити основну ланку на селі, форму господарювання, яка буде базовою для розвитку сільського господарства. Для мене зрозуміло - цією ланкою повинна бути та, де буде залучено максимальну кількість сільського населення, яке отримає роботу в усіх структурах аграрного виробництва.

У підсумку, розмова за круглим столом звелась до пропозицій провести Всенародне селянське віче чи фермерський з’їзд, аби потужно прозвучав голос фермерів, селян, народу, і їхні конкретні пропозиції обов’язково були прийняті до уваги у підготовці державної програми розвитку агросектору економіки України. 
Але де ті двері, які опісля віче відкриються для «ходаків» із народу? Ніхто їх на круглому столі не зміг назвати. Як і те, чи не пишеться вже, бува, згадана програма? Дивись, отак ще й вдруге «оженять»...
                                                                                                  Ірина ГРИЦАК





Схожі новини
  • Що зупинить сільське господарство
  • №42 (254)
  • Лабораторії Держсільгоспінспекції мають міжнародну акредитацію та працюють у штатному режимі
  • На Харківщині розроблять план відродження тваринництва
  • МінАП України буде здавати худобу в лізинг

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.