ВОЛОДИМИР КУЛЬГАВИЙ: "ЄДИНА ДІЄВА ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА ДЛЯ ОНОВЛЕННЯ ПАРКУ ТЕХНІКИ"

15 January, Розділ Техніка, переглядів 6 971

Починаючи з другого півріччя 2017 року, чи не вперше за останнє десятиліття вітчизняні аграрії отримали можливість купувати українську техніку та обладнання з частковою компенсацією її вартості. Розробляючи програму державної підтримки, уряд сподівався в такий спосіб досягти принаймні двох основних цілей: допомогти фермерам переоснастити їхній технічний парк і, так би мовити,дати поштовх розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування.

Чи виправдались сподівання уряду, що українці купуватимуть українське? Наскільки простим і прозорим видався механізм купівлі техніки з компенсацією? Скільки і якої техніки купили аграрії?.. Ці та інші запитання ми адресували генеральному директору Української асоціації аграрних інженерів Володимиру Кульгавому.

- Спочатку нагадаю, що торік до переліку сільськогосподарської техніки і обладнання вітчизняного виробництва з частковою компенсацією її вартості було включено 60 заводів-виробників, - розпочав розмову з нами Володимир Федорович, – і вже за липень-листопад 2017 року за цією програмою аграрії купили 2906 одиниць техніки і обладнання. Загальна сума становила 489,1 млн грн, з них 134,05 млн - кошти 1220 сільгосппідприємств.

Цього року до переліку вже було включено 97 заводів, а кількість одиниць техніки та обладнання зросла до майже 5515. Змінено і розмір відсотків: у 2018-му техніка продається з частковою компенсацією 25%. Для фермерських господарств, що мають до 500 га землі, компенсація - 40%.

Програма часткової компенсації вартості техніки сьогодні - єдина дієва державна програма, що допомагає сільгоспвиробнику оновити парк техніки, запровадити новітні технології та стимулює до розвитку вітчизняне сільгоспмашинобудування.

- Як ви вважаєте, чому агровиробники не поспішають скористатися державними грошима? Можливо, не зовсім досконалим є механізм отримання компенсації?

- Рішення уряду збільшити цьогоріч розмір компенсації до 25% і виділити кошти у розмірі 1 млрд грн сприятиме збільшенню обсягів виробництва української техніки. За прогнозами експертів, у 2018-му агровиробники отримають 600-700 млн грн компенсації, а це значить, що техніки вітчизняного виробництва може бути придбано на майже 4 млрд гривень.

Водночас іноземні виробники агротехніки нарешті зацікавляться створенням спільних виробництв на території України, адже така техніка теж продаватиметься з компенсацією. Крім того, це створення нових робочих місць, додаткові надходження до місцевих бюджетів.

Минулорічний низький рівень використання коштів можна пояснити трьома основними причинами:

- перше засідання Комісії з формування переліку вітчизняної техніки та обладнання для АПК, вартість яких частково компенсується за рахунок коштів держбюджету, відбулося лише у травні 2017 р., а програма почала працювати тільки з другого півріччя;

- в областях недостатньо поінформували аграріїв про започатковану програму;

- поки ще існує недовіра агровиробників до механізмів державної підтримки.

Сільгоспвиробники, як не кажіть, живуть за старим принципом: «Не треба нам допомагати, не заважайте працювати». Вони звикли: за державні кошти необхідно чиновникам нести так звані «відкати». Насправді ж запроваджений механізм програми дуже простий, чіткий, прозорий і зрозумілий.

- Хто пропагує механізм компенсації? Чи задіяні в цьому й самі виробники техніки?

- Цьогоріч керівництво профільного міністерства провело в кожній області наради, на яких аграрному активу регіону чітко роз’яснили державні цільові програми для агросектору, які прийняті урядом і фінансуються за рахунок коштів держбюджету.

Долучились до цієї роботи і виробники техніки. Як правило, це демонстрація продукції заводів, яка підлягає 25% відшкодуванню, на численних виставках, днях полів і демопоказах, у фахових і регіональних виданнях, на телебаченні.

- Автомобілісти не жартують, коли кажуть, що легко пересісти з тролейбуса в мерседес, а от навпаки – дуже важко. Можливо, проблема все ж у якості вітчизняної техніки?

- Проблема якості дійсно є. Якщо брати ґрунтообробну та посівну техніку, то вона конструктивно і технологічно, вважаю, нічим не поступається іноземним аналогам. Нарікання є на якість вітчизняного металопрокату. Відомо, що деякі виробники техніки їдуть за металом до Австрії, зокрема ТОВ «Краснянське СП «Агромаш», «Велес-Агро» та інші відомі вітчизняні виробники ґрунтообробної техніки.

А от щодо тракторів, зернозбиральних комбайнів, то нині продукція наших заводів, на жаль, не може конкурувати з іноземними аналогами. Втім, коли на агровиставках Південний машинобудівний завод і Харківський тракторний завод виставляють свої нові моделі тракторів, а Херсонський машинобудівний завод – зернозбиральних комбайнів серії «Скіф», здається, все не так і погано, перспективи розвитку вітчизняного машинобудування є.

І я переконаний: програма часткової компенсації техніки сприятиме і збільшенню обсягів виробництва, й реалізації вітчизняної техніки, і покращенню її якості.

- А які вітчизняні заводи вже виробляють техніку і обладнання за світовими стандартами?

- Наші сьогоднішні флагмани - ПАТ «Ельворті», ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод», ПАТ «Богуславська сільгосптехніка», ТОВ «Краснянське СП «Агромаш», ТОВ «БілоцерківМАЗ», ТОВ «Завод Кобзаренка», ТОВ «Агромаш-Калина», ТДВ «Львівагромашпроект», ТОВ «ОЗСМ «Агротех», ТДВ «Брацлав», ТОВ Фабрика «Варіант», ТОВ «Оліс», ПАТ «Карлівський машинобудівний завод», ТОВ «Лубнимаш» та багато інших.

- Скажіть, внутрішній ринок перенасичений агротехнікою, і всі господарства мають в своїх технічних парках стільки машин, скільки їм потрібно до технологічної потреби?

- Я б не хотів говорити про розрахунки науковців у технологічній потребі агросектору в техніці. Їхні цифри можна обговорювати. Але коли під час жнив проїдеш теренами України, то на полях побачиш зернозбиральні комбайни класу «Нива», «Колос», вживаний іноземний «мотлох», що йому вже більше 20-ти років і якого понавозили з-за кордону.

Така ж ситуація з тракторами. Під час весняних і осінніх польових робіт часто-густо на полях - трактори К-700, Т-150, МТЗ та ЮМЗ виробництва 80-х років минулого століття в агрегаті з машинами аналогічного періоду виробництва. Заїдеш на тракторний стан будь-якого фермера і завжди там є сільгоспінвентар виробництва часів Радянського Союзу, який працює на полях до цього часу. Ці факти говорять лише про одне: сільське господарство потребує оновлення машинно-тракторного парку і запровадження новітніх енергоощадних технологій.

- Ваше бачення: є шанс у вітчизняних заводів схилити наших аграріїв купувати саме українську техніку?

- Думаю, рішення уряду - підтримати власних виробників агропродукції і техніки – правильне. Головне, всім варто зрозуміти: коли ти виробляєш і купуєш якісну українську продукцію, ти розбудовуєш економіку своєї країни, її майбутнє, а також майбутнє своїх дітей. Згадайте: німець ніколи не купить американське чи японське авто, а лише німецького автопрому. Тому в них і країна економічно розвинена, з високими соціальними стандартами.

Микола ПАЩЕНКО