Матеріально-технічне забезпечення агровиробництва

14 July, Розділ Техніка, переглядів 6 479

Відомо, що ґрунтово-кліматичні умови України сприятливі для ефективного виробництва всіх основних видів агропродукції. Проте в останні роки умови вирощування сільгоспкультур ускладнюються.

Однобічний, переважно хіміко-техногенний підхід до інтенсифікації агровиробництва призвів до пригнічення і навіть руйнування механізму саморегуляції в агроекосистемах, збільшення залежності урожайності сільгоспкультур від кількості вкладеної антропогенної енергії. Подолання цих негативних явищ потребує застосування нових технологій і формування відповідної викликам природи матеріально-технічної бази.

Проте її нинішній стан не відповідає вимогам агротехніки та потребам агровиробництва.

Структуру машинно-тракторного парку більшості сільгосппідприємств можна охарактеризувати такими показниками:

- висока частка морально і фізично зношеної техніки;

- низький рівень технічної готовності машинно-тракторного парку;

- велика частота відмов технічних засобів у період виконання робіт;

- невідповідність показників призначення наявних технічних засобів вимогам інноваційних технологій вирощування агрокультур;

- невідповідність технічних можливостей наявної матеріально-технічної бази структурі та обсягам робіт.

За останні роки технології вирощування сільгоспкультур зазнали суттєвих змін. Їхня суть полягає в екологізації землеробства, зменшенні енергоємності технологічних процесів, підвищенні вимог до параметрів якості і термінів виконання технологічних операцій.

У відкритій ринковій економічній системі прибуток одержуватимуть тільки ті виробники, які опанують нові технології і техніку, забезпечать ефективне використання всіх матеріально-технічних ресурсів. Застосування тієї чи іншої технології і рівень ресурсного забезпечення агропідприємств обумовлений їх економічним станом. При цьому найбільшої ефективності підприємство досягне за оптимального співвідношення залучених у виробничий процес ресурсів, технологій та обсягів робіт .

На жаль, за роки реформування агросектору і нинішньої економічної кризи, що охопила галузь, виробнича діяльність великої кількості агрогосподарств залишається збитковою. При цьому створена у дореформений період матеріально-технічна база цих підприємств занепадає. У структурі машинно-тракторного парку велика частка тракторів та іншої техніки експлуатується понад 10 років (рис.1).

Рис. 1. Структура парку тракторів за тривалістю знаходження в експлуатації (за оперативними даними)

Кількість основних технічних засобів у сільськогосподарських підприємствах з року в рік зменшується (рис.2, 3), а навантаження на одиницю техніки відповідно збільшується.

Навантаження на один обліковуваний трактор у 2010 році перевищило 100 га, а на зернозбиральний комбайн – 240 гектарів. У південних областях навантаження на один зернозбиральний комбайн перевищує 300 гектарів.

Рис. 2. Динаміка кількісного складу тракторів в агропромисловому виробництві України

Внаслідок цього основні технологічні операції - сівба і збирання урожаю - виконуються з великими відхиленнями від оптимальних строків, з низькою якістю. Через це сучасні сорти і гібриди сільгоспкультур реалізують свій генетичний потенціал лише на 30-35%, а щорічні витрати зерна досягають 5-6 млн. тонн.

У цей період динамічно зростала кількість тракторів, зернозбиральних комбайнів та іншої техніки у господарствах населення. В значній мірі це відбувалось за рахунок техніки, яка вибувала з експлуатації в агропідприємствах, і техніки з вторинного ринку Європи. Тому сформована у господарствах населення матеріально-технічна база не сприятиме інноваційному розвитку агропромислового виробництва.

Урожайність сільгоспкультур у господарствах з низьким рівнем ресурсного забезпечення у 2-3 рази нижча, ніж в господарствах з високим рівнем ресурсного забезпечення. Останні вирощують сільгоспкультури за інтенсивними технологіями з використанням факторів управління їх продуктивністю, що забезпечує високі врожаї. Для реалізації таких технологій використовують переважно техніку зарубіжного виробництва. Більшості сільгосппідприємств сучасні енергонасичені трактори і комбіновані багатоопераційні машини, які реалізують перспективні технології виробництва продукції рослинництва, нині практично недоступні. Такі господарства комплектують машинно-тракторний парк технікою вітчизняного виробництва та імпортною із вторинного ринку. Ці машини не забезпечують виконання вимог агротехніки до якості робіт.

Ринок агротехніки в Україні нині формують вітчизняні машинобудівники, офіційні представники зарубіжних фірм та окремі підприємці. З 2000 року обсяги продажів імпортної техніки збільшились у 18 разів і в структурі ринку досягли 75%. Небезпечним є те, що понад 50% обсягу продажів імпортної техніки займає техніка з вторинного ринку, яка відпрацювала свій економічно доцільний термін використання. Її подальше інтенсивне використання потребує значних витрат на підтримання в працездатному стані. Як відомо (зарубіжні інформаційні джерела), запасні частини для ремонту техніки - особливо тієї, виробництво якої призупинено, - у 3-5 разів дорожчі, ніж для техніки, що серійно випускається. Оновлення ж моделей техніки західноєвропейські фірми проводять кожні 5-8 років.

Рис. 3. Динаміка кількісного складу зернозбиральних комбайнів в агропромисловому виробництві України

Через те, що у нас і досі не введено в дію Закон України „Про захист прав покупців сільськогосподарських машин”, продавці, які поставляють на ринок України техніку з вторинного ринку, не несуть жодної відповідальності за сервісне забезпечення такої техніки. Це суттєво ускладнює експлуатацію цієї техніки, збільшує тривалість її простоїв з технічних причин.У технічно справному стані техніка підтримується за рахунок відновлюваних ремонтів. Проте їх можливості з року в рік зменшуються, бо виходять з ладу базові компоненти конструкцій машин.

Проблема ускладнюється і відсутністю належної сервісної інфраструктури. В період реформування відносин власності в АПК відбулись значні негативні зміни в системі сервісного забезпечення сільгосптехніки. Створена у дореформений період матеріально-технічна база ремонтно-сервісних підприємств в основній своїй частині зруйнована. Більшість колишніх ремонтних підприємств припинили свою основну діяльність. Зруйновано цілісні майнові комплекси і ремонтно-експлуатаційну базу колишніх колективних і державних сільгосппідприємств. Це ускладнює проблему підтримання в працездатному стані техніки, тому рівень технічної готовності МТП у період напружених робіт становить 80-85%.

Уже стартували весняно-польові роботи. Аграрії завжди з величезною відповідальністю готуються до цієї події, успішно долаючи всі проблеми. За оперативними даними, на 1березня готовність парку тракторів до виходу в поле становить 95%, сівалок, культиваторів та іншої ґрунтообробної та посівної техніки - 97%. Проте невідповідність кількісних та якісних параметрів матеріально-технічної бази агропідприємств вимогам сучасних ресурсоощадних агротехнологій негативно вплине на ефективність їх роботи. Тому техніко-технологічне переоснащення агросектору є надактуальним завданням сьогодення.

М.І. ГРИЦИШИН,

канд. техн. наук, завідувач відділу,

Заслужений працівник сільського господарства України;

В.О. ШЕЙЧЕНКО,

канд. техн. наук, провідний науковий співробітник, ННЦ „ІМЕСГ”;

В.П. ДИКОВИЦЬКИЙ,

головний спеціаліст Мінагропроду України