Стратегія і тактика в аграрному секторі

19 July, Розділ Техніка, переглядів 3 635

Аби провести всеукраїнську нараду з питань поточної посівної саме на Одещині, міністр агропроду Микола Присяжнюк мав кілька вагомих підстав. По-перше, зауважив очільник галузі, сьогодні Одеська область “є флагманом і за природно-кліматичними умовами, і в цілому за баченням стратегії”. Поза тим саме тут можна було продемонструвати аграрним віце-губернаторам, “яку роль обласна влада може відігравати у технічному переобладнанні агросектору”.

Кульмінацією візиту стало вручення ключів від 153 новеньких тракторів, що вже найближчим часом вийдуть на ниви Одещини. Техніку господарства придбали зі знижкою у 30%.

Виправдані витрати

“Тракторна” пільга забезпечена коштом обласного бюджету. Причому, як зауважив голова Одеської облради Микола Пундик, депутати погодилися виділити на цю справу 30 млн. грн. практично одноголосно.

Такі видатки для регіону традиційні. Торік селяни отримали за компенсаційними цінами майже сотню комбайнів. Тоді знижка у 30% обійшлася обласному бюджету у 60 млн. гривень.

Губернатор Одещини Едуард Матвійчук запевняє, що й цьогоріч область не зупиниться на позначці у 30 млн.: “У нас вже є заявка більше, ніж на 50 комбайнів, на програму з молочного тваринництва теж передбачені кошти”.

Готовність області викроювати чималі кошти на підтримку сільського господарства зумовлена, крім іншого, непоганими результатами, що їх демонструють місцеві аграрії. Торік, незважаючи на несприятливі погодні умови, область зібрала врожай з цілком пристойним показником у понад 3 млн. т зерна і стала лідером у вітчизняному агровиробництві.

Чи означає закупівля енергонасичених тракторів (потужність сягає 130 кінських сил), що мета української сільгоспстратегії - створення великих агропідприємств? Микола Присяжнюк вважає, що не всюди: “У нас є нас 6 природно-кліматичних зон і кожна має свої особливості. Ми не можемо говорити, що на Закарпатті чи Львівщині можна розвивати великотоварне виробництво і займатися індустріалізацією сільського господарства. Та якщо ми подивимося на степ, у т.ч. - на Одещину, на Донеччину чи Кіровоградщину, звичайно, тут такі площі сільгоспугідь, що ми без великотоварного виробництва не обійдемося”.

Губернатор Одещини Едуард Матвійчук особливо зауважує: оскільки область придбала трактори, зібрані у Миколаєві, то при цій нагоді можна говорити і про підтримку національного виробника. І хоча йдеться фактично, про “викруткове” збирання білоруської агротехніки, приємним є один вже натяк на те, що в Україні може існувати реальний і самодостатній АПК.

Заради всепогодного успіху

Міністр воліє утриматися навіть від прогнозів нового врожаю – погода, мовляв, запросто зможе звести нанівець будь-які передбачення.

Одеський губернатор погоджується, що від капризів природи ніхто не застрахований, але запевняє, що до посівної область підготувалася краще, ніж торік. Зокрема, вже на цей час запасла більше 85% пального та мастил: “те, що залежить від сільгоспвиробника та від держави по весняно-польових роботах – ми виконаємо”.

Менш залежним від примх природи, але значно чутливішим до безгосподарності є тваринництво. Як зізнався міністр, “протягом 20 років незалежності ще не було жодного року, щоб тваринництво не втрачало певні відсотки (в середньому по 100 тис. голів молочного стада на рік)». Відтак за досягнення можна буде вважати й те, якщо просто вдасться зупинити постійне скорочення поголів’я.

Нині держава виділяє на підтримку молочного тваринництва 3 млрд. грн. (у рамках національного проекту “Сучасне тваринництво”). Головне призначення цих чималих коштів – “замотивувати інвесторів до розвитку молочної галузі”.

Міністр каже, що вже зараз будується чимало нових тваринницьких комплексів, зокрема – на Київщині, активно ведеться реконструкція старих ферм, котрі у великій кількості стоять чи не на всіх обширах України, здебільшого у напівзруйнованому стані.

Утім, до створення збалансованого багатофункціонального агросектору країна має пройти ще чималий шлях. І щоб убезпечити себе від несподіванок на цьому шляху, слід подбати про ефективні елементи “ручного” керування на випадок форс-мажорних обставин.

Квоти як усвідомлена необхідність

Продовольство - справа надто тонка, аби її можна було віддати цілком на відкуп ринкові – вважає Микола Присяжнюк: “Ринок може відрегулювати ціну, але ринок ніяк не відрегулює обсяги наявності”. Тому у неврожайний рік треба дбати, щоб того, що вродило, вистачило на всіх. Аграрний міністр вважає запроваджене Урядом квотування на вивезення зерна цілком виправданим: “Нам вдалося зберегти внутрішні ціни на борошно і на хліб. Стабільними були й ціни на фуражне зерно”. Аби й надалі втримати цей баланс, Кабмін подовжив квотування до 1 липня, водночас збільшивши на 2 млн. т експорт кукурудзи. Теоретично це має дозволити у майбутньому, завдяки стабільно високим врожаям, значно рідше вдаватися до командно-адміністративних заходів.

- Сьогодні держава шляхом держзамовлень, шляхом форвардних закупівель повинна балансувати продовольчу безпеку країни, - каже головний аграрій країни. - Уряд виділив 5 млрд. грн. для форвардних закупівель ключових продуктів – пшениці, жита, ячменю, вівса, гречки, цукру, сухого молока та вершкового масла”. Тут, власне, йдеться не про якийсь суто форс-мажорний механізм, а про постійно діючий елемент стабільності. Спочатку держава купує продукти у той час, коли вони є у найбільшій кількості, а тому можуть впасти у ціні настільки, що стануть нерентабельними. Продає ж вона їх у час, коли виникає дефіцит на ці самі продукти. Держава повертає собі вкладені кошти, аби бути готовою до нових фінансових інтервенцій, а виробники і споживачі можуть розраховувати на більш-менш стабільний рівень цін.