Правильно використаймо зернозбиральну техніку

17 August, Розділ Техніка, переглядів 6 498

Відомо, що збирання урожаю зернових і зернобобових культур підводить підсумок наполегливої праці хліборобів. На цей процес впливає велика кількість чинників, які визначають його динаміку, ефективність використання техніки, величину втрат та якість зібраного зерна.

Для забезпечення мінімальних втрат і високої якості зерна зернові й зернобобові необхідно зібрати в стислі строки. Для зернових кращі агротехнічні строки збирання - 3 дні з моменту настання повної стиглості, далі втрати зерна зростають, погіршується його якість.

Сучасні сорти більш стійкі до строків посіву і термінів збирання, що надає змогу за сприятливих погодних умов з мінімальними втратами збільшити тривалість збирання зернових до 10-12 діб, а при використанні двофазної технології – до 14-15 днів. А такі терміни збиральних робіт потребують відповідної підготовки всіх ланок, задіяних у цей складний процес.

І тут особливий наголос варто зробити на підготовці висококваліфікованого, мотивованого персоналу, інженерно-технічних служб, збирально-транспортних комплексів – усіх ланок системи виробництва зерна.

На жаль, сьогоднішній стан технічного забезпечення сільського господарства країни (особливо зернозбиральними комбайнами) не відповідає потребам ефективного агровиробництва. Застарілі, малопродуктивні, морально і фізично зношені комбайни, частка яких у структурі парку зернокомбайнів сягає 56%, не забезпечують необхідних темпів збирання урожаю, збільшуючи втарти зерна від несвоєчасного виконання робіт.

Збирання зернових в останні роки - через низький рівень технічного забезпечення - триває 30-40 діб, а втрати біологічного урожаю сягають 20% і більше. В середньому по державі ці втрати від несвоєчасного виконання збиральних робіт становлять: на 7 днів - 2,6%, на 14 днів- 14,5%, на 21 день- 21,6%. В окремих регіонах ці показники мають значно більші значення.

Величина втрат зерна при роботі зернозбирального комбайну в значній мірі залежить від дотримання правил регулювань його молотильно- сепаруючої системи і забезпечення оптимальних режимів роботи. Бо втрачає не комбайн, втрачає - комбайнер. Тому в конструкціях сучасних зернокомбайнів ці система та контроль автоматизовані.

Актуальна задача жнив-2011 - ефективне використання наявних ресурсів, і, особливо, парку комбайнів. Високі економічні показники, мінімізація втрат вирощеного урожаю можуть бути досягнуті за рахунок високої організації виробничого процесу та дотримання правил експлуатації машин.

Фактичний рівень інтенсифікації технологій агровиробник визначає в залежності від наявного ресурсного потенціалу. При цьому він керується в першу чергу значенням прибутку, який планує. Як показують розрахунки, не завжди витратне отримання високого врожаю зерна і його високої якості гарантують виробнику максимальний прибуток. Саме тому важливим чинником управління технологічним процесом систем виробництва зерна є наявність програм, в яких технічне оснащення (в т.ч. і збиральних комплексів) попередньо обґрунтовано для всіх полів і культур.

зернозбиральна Технологічний вплив на продукційні процеси реалізується сільгосптехнікою. Задачі управління систем виробництва зерна передбачають як формування оптимальних завдань по рівню технологічного впливу, так і відпрацювання завдань системами регулювання режимів роботи техніки. За таких умов значно зменшуються ризики виробників, підвищується економічна ефективність, створюються умови для виконання всього комплексу екологічних вимог.

Як відомо, ризики, як математичне сподівання функцій втрат, включають в себе такі з них: прямі, дотичні, врожаю або біомаси рослин, ресурсів (у разі понаднормативного їх використання), або незабезпечених отриманим урожаєм, екологічні тощо. Наведений перелік критеріїв ризиків дозволяє оцінити можливі варіанти реалізації управління технологіями, а отже, підвищити ефективність систем виробництва.

Прогресивною формою машиновикористання під час жнив є і збирально-транспортні комплекси (загони). На період збирання доцільно створювати тимчасові загони внутрішньогосподарського і міжгосподарського призначення. Останні формуються на основі кооперації зернозбиральної техніки кількох господарств, МТС тощо.

Наша держава має достатній досвід використання машинно-тракторних (машинно-технологічних) станцій, основними завданнями яких є надання послуг усім категоріям товаровиробників у своєчасному і якісному проведенні механізованих робіт на базі новітніх технологій виробництва сільгосппродукції, ефективного використання та обслуговування машинно-тракторного парку, придбання й прокату техніки, одержання прибутку від цієї діяльності.

Досвід економічно розвинутих країн показує - проблеми технічного забезпечення і механізації процесів у рослинництві розв’язуються завдяки широкому міжгосподарському кооперуванню, спільному використанню техніки і ремонтної бази. Перспективним виглядає формування міжгосподарчих обслуговуючих кооперативів і МТС на приватній основі.

Нині в Україні вже сформовано мережу машинно-технологічних станцій та прокатних пунктів різної форми власності (загалом близько 940), постачальних і ремонтних підприємств, дилерських центрів, діяльність яких, загалом, відповідає платежеспроможності агрогосподарств.

Для покращення матеріально-технічного забезпечення і сервісного обслуговування сільгосппідприємств створення нових МТС необхідно здійснювати на ринковах умовах із забезпеченням необхідного рівня конкуренції, а принципи функціонування цих структур повинні відповідати загальновизначеним вимогам: господарська самостійність і повна економічна відповідальність за результати своєї діяльності, взаємна зацікавленість у якісному і своєчасному виконанні послуг виробників і споживачів, право вибору власником техніки місця, форми і методів обслуговування, відповідність ціни за послугу їх якості, терміну виконання і одержаному результату.

Слабким місцем систем виробництва зерна є зв'язуюча ланка в технологічному ланцюгу збирально-транспортних робіт, коли простоюють комбайни через очікування транспорту, або транспорт очікує, коли завантажуються бункери комбайна. Встановлено, що навіть у кращих господарствах коефіцієнт використання часу зміни складає 0,6-0,8, тоді як тривалість часу основної (чистої) роботи зернокомбайну за сприятливих метеорологічних умов могла би складати в поліській зоні 10-12, степовій і лісостеповій - до 20 годин, а при відсутності опадів – цілодобова.

Проведені в ННЦ “ІМЕСГ” дослідження із статистично імітаційного моделювання функціонування систем “поле - агрометеорологічні умови - зернозбиральні комбайні - транспорт” свідчать: використання перевантажувачів зерна (рис.1, а) на 15-20% підвищує зайнятість комбайнів і на 20-30% - транспортних засобів.

Рис.1. Характерні стани системи збирання зернових: а) з використанням перевантажувальних пристроїв; б) без використання перевантажувальних пристроїв.

Важлива особливість розробленого статистично-імітаційного методу - модель збирання зернових збирально-транспортним комплексом для заданих виробничих і аргокліматичних умов господарства (структура посівних площ, характеристики полів (культура, довжина гону, врожайність, соломистість, ухил поля, термін початку збирання, агродопустимий строк, погожі, непогожі та росянисті проміжки часу тощо) за встановлених технічних показників збирально-транспортного комплексу (помарочний і кількістний склад комплексу) дозволяє визначити втрати врожаю через несвоєчасне виконання технологічних операцій. Мінімізація втрат є оптимізаційним показником визначення найбільш ефективних систем виробництва.

Важливим заходом запобігання втарт зерна під час жнив є контроль якості збиральних робіт, який здійснюється як під час руху зернозбиральних агрегатів, так і перед закінченням або після закінчення зміни для уточнення технологічних регулювань та запобігання втрат й оцінки якості та кількості виконаної роботи.

М.І. ГРИЦИШИН,

к.т.н., с.н.с

В.О. ШЕЙЧЕНКО,

к.т.н., с.н.с

В.І. ДНЕСЬ,

ННЦ «ІМЕСГ»