Тракторний парк потребує оновлення

12 December, Розділ Техніка, переглядів 8 662

Більше десяти найменувань різних моделей тракторів виготовляють сьогодні вітчизняні підприємства. Не дивлячись на всі зусилля машинобудівників, частка тракторів українського виробництва у щорічному обсязі їх оновлення не перевищує 25%.

Пошуку шляхів відродження галузі було присвячено засідання Президії НААН «Наукове забезпечення створення та ефективного використання мобільних енергетичних засобів», яке відбулося нещодавно. В його роботі взяли участь представники міністерств, відомств, провідні вчені, керівники підприємств тракторобудування.

З ґрунтовною доповіддю виступив академік НААН Валерій Адамчук, директор ННЦ «ІМЕСГ» - головної наукової установи України. Він, зокрема, підкреслив, що найбільш розповсюдженими мобільними енергетичними засобами у вітчизняному аграрному виробництві є трактори. Проте, протягом останнього десятиліття спостерігається зменшення їх кількості у сільському господарстві. Якщо у 2000-му їх кількість у сільгосппідприємствах становила 280 тис. штук, то у 2010-му вона зменшилась майже до 138 тисяч. При цьому, збільшення кількості тракторів зі 100 тис. до майже 173 тис. штук, яке мало місце у господарствах населення за вказаний період, суттєво не поліпшує справу. Загальновизнаним є факт, що господарства населення, в основному, поповнюють свій парк тракторами, які спрямовують на вторинний ринок техніки вітчизняні сільгосппідприємства і зарубіжні фермери.

Особливої уваги заслуговує питання структури наявного вітчизняного парку тракторів як за строком їх експлуатації, так і за потужністю двигунів. Трактори, які експлуатуються до 5 років, становлять 6% від їх загальної кількості, від 5 до 10 років – 11%, від 11 до 20 років - 57%, більше 20 років - 26%. Тобто 81% тракторів фізично і морально застаріли. За потужністю двигунів структура парку така: трактори з потужністю двигуна менше 40 кВт становлять більше 6% від їх загальної кількості, від 40 до 60 кВт – майже 38%, від 60 до 100 кВт – більше 29%, а 100 кВт і більше – майже 27%. Левову частку становлять трактори з потужністю двигунів у межах 40-100 кВт.

Валерій Васильович відзначив, що внаслідок обвального зменшення кількісного складу тракторів зростало навантаження на один трактор, яке торік досягло показника більше 105 га ріллі, в той час як у Канаді воно складає 64 га, у США – менше 38, у Франції - менше 16, а у ФРН та Великобританії - менше 12 гектарів. Щоб зменшити наслідки цього негативного явища, сільгоспвиробники протягом останніх років надавали перевагу придбанню потужних тракторів, завдяки чому зросла середня потужність одного облікованого трактора до 112 к. с. Загальносвітові ознаки має тенденція зменшення кількісного складу із відповідним зростанням середньої потужності та одиничного навантаження на трактор. Але ці процеси у провідних сільськогосподарських державах відбуваються на еволюційних основах із меншою динамікою.

За результатами досліджень ННЦ «ІМЕСГ», з урахуванням переходу агровиробництва на енергоощадні технології як у рослинництві, так і у тваринництві, а також з урахуванням запланованого на найближчий період збільшення обсягів виробництва продукції, кількісний склад парку тракторів агропідприємств необхідно довести до 280 тис. штук. У структурі такого парку технічні засоби з потужністю двигуна до 120 кВт повинні складати 61% від загальної кількості, від 121 до 280 кВт – майже 36%, а понад 280 кВт – близько 3%.

Для виходу на технологічну потребу протягом п’яти найближчих років, з урахуванням динаміки вибуття тракторів, які вичерпали свій термін експлуатації, сільське господарство, на думку вченого, повинно щорічно закупляти не менше 30 тис. нових тракторів, вартість яких може складати близько 32 млрд. гривень. Успішне вирішення цього питання стримується двома проблемами. По-перше, низькою купівельною спроможністю сільгосппідприємств. А по-друге, Україна, допустивши за два десятиліття спад виробництва тракторів у 50 разів, не спроможна швидко вийти на необхідні обсяги їх конкурентоспроможного виробництва. Тож оновлення тракторного парку буде здійснюватись за рахунок власного виробництва та імпорту.

Влад АРТЕМКО

Продовження теми – у наступному номері.