Удобрення при краплинному зрошенні

17 December, Розділ Техніка, переглядів 5 898

За оцінками провідних фахівців, 2012 року в Україні площі під краплинним зрошенням досягли близько 75 тис. гектарів. Здебільшого (понад 50%) в такий спосіб отримують вологу просапні культури (овочеві, баштанні, картопля, кукурудза, соняшник, лікарські рослини тощо). І не дарма площі «під краплею» зростають щороку невпинно. Бо цю технологію можна налагодити навіть у бідних на вологу і далеких від річок та каналів полях і городах.

Коли ж у поливній воді стали розчиняти необхідні для рослин поживні й захисні речовини, вносячи таку корисну рідину дозовано й «в точку», урожайність зросла в рази. Андрій Шатківський, кандидат с.-г. наук, заступник директора Інституту водних проблем і меліорації НААН, згодився поділитися з нашими читачами «секретами» своїх досліджень в цій темі, що на практиці показали вагомі результати.

- Андрію Петровичу, розпочнемо, власне, з формули отримання високих урожаїв у краплинний спосіб. Які ж її складові?

- Я би особливу увагу приділив чотирьом основним складовим такої формули. А саме: генетичному потенціалу насіння, оптимальному водному та поживному режимам ґрунту та комплексній системі захисту рослин. Щодо посівного матеріалу – це окрема мова. Навіть найкраще насіння не дасть очікуваного урожаю, якщо проростатиме в сухому збіднілому ґрунті. І тут слід зазначити, що саме краплинне зрошення є чудовим інструментом для регулювання водного та поживного режимів. Цей метод частково може використовуватися і для внесення засобів захисту з поливною водою.

Дослідження показують: поєднання оптимальних водного та поживного режимів на 50-65% відповідає за формування врожаю.

Але без обґрунтованої системи удобрення, у тому числі й дозованого внесення добрив за фазами розвитку овочевих культур, ефект може бути незначним. Водночас доведено, що коли поживні речовини вносяться в оптимальних нормах і співвідношеннях та в необхідні строки, значно підвищується урожайність, покращується якість продуктивних органів овочевих культур.

- Як правильно визначити строки внесення добрив при краплинному зрошенні?

- Все залежить від біологічних особливостей сільгоспкультур, фаз їх розвитку і ґрунтових умов, а також, що важливо, строки удобрення мають збігатися з графіком проведення поливів. Норми добрив для фертигації розраховують в кг/га на кожен день вегетаційного періоду.

Потреба овочевих у живленні змінюється в процесі настання фаз росту та розвитку культур. У міру наростання вегетативної маси і особливо формування та інтенсивного росту продуктивних органів витрата поживних елементів різко зростає. Максимальне споживання таких речовин рослинами припадає на період цвітіння і початок утворення продуктивних органів, коли вони використовують близько 70-75% поживних речовин. У період після сходів і до цвітіння рослини, перш за все, потребують фосфору і калію, в період інтенсивного росту – азоту, а в період плодоношення – калію, на фоні достатнього забезпечення рослин азотом і фосфором. Для нормального росту і розвитку овочеві, крім азоту, фосфору і калію, мають бути забезпечені в достатній кількості кальцієм, магнієм, сіркою, залізом і такими мікроелементами як бор, марганець, молібден, мідь, цинк, кобальт та інші.

- Якого ефекту можна досягти при дотриманні ваших рекомендацій?

- Дані Інституту водних проблем і меліорації НААН і передовий виробничий досвід свідчать, що підживлення з поливною водою, порівняно з локальним внесенням, дає можливість економити до 25-30% добрив. Справа в тім, що розчинені у воді елементи живлення швидше пересуваються в ґрунті до коріння рослин і краще засвоюються рослинами. Перевагою фертигації є також зменшення кількості проходів агротехніки, завдяки чому відбувається економія витрат праці та матеріальних засобів. До того ж, ґрунт менше ущільнюється.

- Якій формі та якому вмісту добрив слід віддавати перевагу?

- Сьогодні в Україні є цілий ряд якісних комплексних водорозчинних добрив, в основному зарубіжного виробництва, які мають різне співвідношення макро- і мікроелементів. Але вартість цих продуктів відносно висока, тому застосовувати їх доцільно як доповнення до так званих «традиційних» добрив: аміачної та кальцієвої селітри, сульфату амонію, калійної солі, сульфату калію, калімагнезії, калійної селітри тощо.

В якості фосфорних добрив використовують ортофосфорну кислоту та амофос, які вносять почергово. До речі, ортофосфорна кислота одночасно виконує функцію очищення системи краплинного зрошення від блокування сторонніми домішками.

При внесенні добрив з поливною водою гранично допустима концентрація елементів живлення у воді не повинна перевищувати для азотних добрив 0,5%, для фосфорних – 2%, для калійних – 3%. У складних розчинах вміст елементів живлення – не більше 1%.

Важливо звернути увагу на сумісність якості поливної води та водорозчинних добрив. Як правило, вода 2 класу (обмежено придатна для зрошення) під впливом високих температур змінює свої властивості, і досить часто змішування з неправильно підібраними добривами, навіть із водорозчинними, призводить до утворення важкорозчинних сполук, які блокують краплинні водовипуски.

Володимир ВІЛЬОВИЧ