Мабуть, Канада жодній галузі своєї економіки не приділяє так багато уваги, як молочній. Це, вочевидь, пояснюється прагненням забезпечити населення достатньою кількістю високоякісних, доступних по ціні молочних продуктів. І справді, молоко, тверді сири, масло, сметана тут найвищого ґатунку. Це визнають усі, кому довелось скуштувати ці продукти в самій Канаді, а також у США, Європі та інших країнах. Високий рівень молочної безпеки досягається об’єднаними зусиллями федеральних, провінційних органів влади, кооперативних структур та громадських організацій Канади. Галузь, за оцінками експертів СОТ, аж надто зарегульована і навіть забюрократизована. Дехто навіть уважає, що вона фактично вилучена з ринкового простору. Проте канадці не зважають на ці звинувачення і бережуть свою систему молоковиробництва як зіницю ока. Функція Молочної комісії полягає в узгодженні інтересів держави, урядів провінцій, виробників молока, переробників, торговельних об’єднань та агентств, експортерів і споживачів. Фермери та переробники в цьому координуючому органі представлені Національним союзом фермерів і виробників молока, який має провінційні та районні відділення, держава — Федеральним молочним торговим управлінням, споживачі і комерційні структури — своїми асоціаціями. Національний союз виробників молока — це фактично загальноканадський кооператив виробників і переробників. Завдяки цьому об’єднанню і досягається гармонія стосунків між першими і другими. Кооператив формує свій бюджет за рахунок відрахувань у розмірі 1,20 долара з кожного гектолітра виробленого і реалізованого молока. Молочні торговельні управління цього союзу в провінціях і районах контролюють обсяги виробництва молока кожним фермером, перевіряють один-два рази на місяць молоко щодо бактеріальної забрудненості, доставляють його від виробника до переробника, як правило, через день. Один раз на тиждень перераховують гроші фермеру залежно від обсягів вивезеного молока. Близько 30 відсотків ферм зосереджені в провінції Онтаріо, тому її й називають молочною.