Основний капітал селян — земля. Із нею вони пов’язують свої надії на майбутнє. Це ніби страховий фонд, непорушний золотовалютний резерв родини, яким можна буде скористатись у найскрутнішу годину.
А ЩЕ ЗЕМЛЯ, як і життя, для наших сільських бідаків є безповоротною цінністю. Продадуть її — і вже ніколи не куплять, але заразом втратять селянську гідність: були панами, з якими рахувався орендар, а стануть ніким. Тому переважна більшість селян, судячи з листів до редакції, триматиметься за землю до останнього. А якщо вже й продаватимуть, то... за європейською ціною. Хоча мало хто знає, яка ж вона, та європейська ціна. Втім, навіть люди, в яких за спиною лише повоєнні «чотири класи і коридор», добре розуміють, що нинішня нормативно-грошова оцінка, котра в середньому становить 21 тисячу гривень за гектар, у кілька разів нижча від справжньої вартості їхніх наділів.
На яку ж країну нам орієнтуватися, щоб визначити реальну ціну української землі? Погляньмо на Польщу. Стало відомо, що там сільськогосподарська земля в другому кварталі 2013 року коштувала в середньому 6,7 тис. доларів за гектар, що на 15,2% більше, ніж торік, і на 13,1% більше, ніж у першому кварталі поточного року. Про це свідчать дані польського державного Агентства сільськогосподарської нерухомості (ANR) — найбільшого продавця сільгоспземель у Польщі. Ця установа розрахувала середні ціни на основі аналізу більш як 3,5 тис. угод. У другому кварталі агентство продало 29 тис. га землі порівняно з 40 тис. га за аналогічний торішній період, збільшивши продаж за перші шість місяців минулого року до 55 тис. га. Найдорожче земля коштувала на заході й південному заході Польщі (8-9 тис. дол./га), а найдешевше — на сході країни (4,5-5 тис. дол./га). ANR повідомило, що найчастіше купувались ділянки площею 100-300 га, а найменш популярними були площею 1-10 га. За даними ANR, сільгоспугіддя в Польщі повсякчас дорожчають з 1992 року, коли вони коштували 150 дол./га.
Якою ж може бути вартість української землі в разі скасування мораторію?
— Ціну диктує ринок, а не бажання покупців і продавців, — пояснює голова Земельної спілки України Андрій Кошиль. — Якщо проаналізувати закон про обіг земель сільгосппризначення, який нині доопрацьовується робочою групою при Мінагропроді, то знайдемо там безліч запобіжних норм і обмежень, які роблять процес придбання землі не дуже цікавим і непростим. По-перше, юридичні особи та іноземці не допускаються до ринку, по-друге, покупцями можуть виступати тільки особи, які проживають у радіусі 20 км від ділянки і займаються агробізнесом чи мають відповідний досвід роботи, на їхньому банківському рахунку повинна бути достатня для купівлі сума і таке інше. А тому осіб, які бажатимуть купити землю і, головне, матимуть для цього фінансові можливості, буде небагато. Відповідно, буде низький і попит на землю. А який попит, така й ціна. Тобто ринкова ціна сільгоспугідь протягом першого після скасування мораторію року, швидше за все, триматиметься в межах 300-800 дол./га. Ціна ділянки залежатиме також від багатьох інших факторів — якості ґрунтів, кліматичних умов, навколишньої інфраструктури, наявності зрошувальних споруд; чи діятимуть програми державної підтримки, чи можливе вигідне кредитування аграріїв, а також від рівня добробуту жителів сільських територій, соціально-економічної стабільності в країні і так далі. В Німеччині — найстабільнішій країні ЄС — вартість сільгоспземель становить 10-12 тисяч євро за гектар (дані BVVG станом на 2010 рік). Проте беруть великі сумніви, що найближчими роками перераховані вище умови в нашій країні поліпшаться. Хоча ціна на сільськогосподарську землю після скасування мораторію, найімовірніше, буде зростати, адже це загальносвітова тенденція. Але у визначенні приблизної вартості сільгоспугідь на першому етапі реформи нам найзручніше орієнтуватися на країну, подібну за соціально-економічними умовами до нашої, — Російську Федерацію. Там ринок землі вже діє, і середня ціна гектара — 800 дол. Одне слово, ринок землі в Україні протягом перших років після скасування мораторію (якщо ВР прийме закон про обіг земель сільгосппризначення у нинішній редакції) буде досить «прохолодний». Ціна на сільгоспугіддя могла б бути не менша, ніж у Німеччині, але — за наявності необхідних умов: ефективної аграрної політики, розвиненої інфраструктури в сільській місцевості та іншого, вважає експерт.
Виходить, українська земля попервах скуповуватиметься за безцінь. Вочевидь, Державним земельним банком, який матиме на це першочергове право. Можна було б із цим змиритись, якби землі накопичувались у непорушному державному фонді, який гарантуватиме продовольчу безпеку держави. Проте ДЗБ заявляє, що перерозподілятиме сільгоспугіддя. Іншими словами — спекулюватиме ними. Тож можна з упевненістю прогнозувати, що більшість власників паїв навіть після скасування заборони на продаж землі в межах держави запровадять свій внутрішній мораторій. І правильно зроблять.
Інна БОЙКО, газета Сільські вісті