До редакції позавчора зателефонувала пенсіонерка Ольга Олександрівна Ємець із села Велика Білозерка, що в Запорізькій області. Розповіла про те, що разом із чоловіком утримують корівку з телятком і дуже хотіли б одержати оту дотацію, про яку трублять день і ніч засоби масової інформації. Принесла відповідну заяву у сільську раду. Однак секретар сільради Валентина Бутко відповіла:
— Прийом заявок уже закінчений, бо сільраді доведено ліміт лише на 30 осіб...
— Але ж ми пенсіонери, живемо у великій скруті, нам ця допомога дуже потрібна, — просила пенсіонерка.
— Нічого не знаю, — відрізала чиновниця.
Щоб дізнатися про ті «ліміти», телефоную до директора Департаменту тваринництва Мінагрополітики Андрія Геті.
— Це якесь непорозуміння, ми, навпаки, вимагаємо від посадовців на місцях приймати якомога більше заявок, щоб, поки є гроші, допомогти селянам і таким чином уберегти дійне поголів’я від вирізання, а вони видумують якісь «ліміти». До речі, сільські ради — це найслабша ланка у цій програмі. Це вже не перша скарга від людей, котрим у місцевому органі влади радять «прийти завтра або післязавтра» чи відмовляють іще в якийсь спосіб. А Запорізька область, до речі, найвідсталіша щодо виплати дотацій на худобу. Станом на 1 червня звідти не надійшло жодної заявки. А з цим випадком ми розберемося, — пообіцяв Андрій Гетя.
Він закликав селян активніше подавати заявки на виплату дотацій. Якщо держава пропонує допомогу, то нею треба скористатися.
Олександр КАРПЕНКО, Сільські вісті