ЯКЩО У ЄВРОСОЮЗ, ТО ІЗ УКРАЇНСЬКИМ СЕЛОМ

17 October, Розділ Новини, переглядів 3 492

Україна, готуючись стати повноправною серед країн ЄС, «відшліфовує»
свої закони, соціальні та інші напрямки, надаючи їм більш цивілізованого,
сказати б так, вигляду. На хвилі цих змін очікує до себе поваги
законотворців і українське село, яке давно зачекалось кращого життя.
Нині активно відстоюють це право на повагу до «житниці всього світу»
українські фермери. Бо якось негоже, вважають, відчиняти двері на вхід
до добробуту і благополуччя сільських місцин (а саме це обіцяє шлях у
Євросоюз) у старих свитках та личаках. І бути там за «бідних родичів»...
Отакими нас у ЄС можуть і не зрозуміти.
ФЕРМЕРИ ХОЧУТЬ АЗАРОВА!
Історію не перепишеш: у пору розбудови незалежності України, коли
зникли колгоспи та радгоспи і поля стали заростати бур’янами, а ферми
розвалюватись без худоби і в село прийшло безробіття - саме фермери взяли
на себе основний тягар порятунку та відродження сіл. І чимало домоглися
трудовими мозолями. Зокрема, у тих зернових рекордах, про які в останні
роки щоосені хвалебно відзвітовують чиновники усіляких рангів, у тому
числі урядовці, їх чималий внесок.
Та ось парадокс: аграрна політика у країні така, що за працю фермери все
частіше мають збитки, а не прибутки, як те мало б бути по-людськи. За
такої ситуації стукали не в одні двері, аби вирішити свої проблеми. Десь
їх вислуховували, десь у чомусь йшли назустріч. Але кардинальних змін
все ж не трапилось. Тож нині сподівання багатьох фермерів на Прем’єр-
міністра України Миколу Азарова. Тому 10 жовтня на громадських
слуханнях «Роль громадських організацій у формуванні цінової політики
на сільськогосподарську продукцію», яка пройшла в столиці у рамках ХVІ
сільськогосподарської виставки «Фермер України-2013», прогресивний і по-
бойовому налаштований добиватися «правди у світі» актив фермерського
руху і делегати від фермерів зі всіх областей України вирішили: без Миколи
Яновича Азарова намічений на 18 жовтня Всеукраїнський аграрний
форум не проводити. Буде він – буде із форуму користь: почує, зрозуміє,
допоможе. Є такі сподівання.
Далі окремі виступи, роздуми щодо фермерського руху в Україні і тих
проблем, які тут назріли, від учасників громадських слухань.
Леонід КОЗАЧЕНКО, голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів
України, президент «Української аграрної конфедерації»:
- Великі латифундисти не хочуть відмовлятися від пільг, але сьогодні вони
розуміють, що всі дотації, які є у державі, треба повністю віддати вам –
дрібним фермерам. Чому вони такі сьогодні щедрі? Бо відбувається те, що
я казав: вони свої права без вас не зможуть захистити. Адже ви працюєте
самі на себе, і коли у вас щось відбирають – виходите особисто боротись за
це. Наймані у латифундистів робітники так не поступлять на захист чужих
інтересів. Тому для латифундистів ви той останній оплот у вирішенні питань,
які є нагальними для всіх в агросекторі. Дуже хочу вас переконати: треба до
останнього відстоювати свої права разом. Разом – ви сила.
Скажу ще про одну дуже важливу річ. Влада робить кроки назустріч
ЄС. Цей процес, у першу чергу, піде на користь дрібним фермерам, бо у
європейських країнах діє досить відчутна державна підтримка саме дрібних
і середніх сільгоспвиробників. У ЄС середнє фермерське господарство – це
41 гектар. У Румунії, де володіння землею у дрібних фермерів найменші у
ЄС, цей показник становить 3,8 га. На другому місці греки, де у володінні
дрібного фермера 4,2 га. Але живуть вони з цими майже 5-тьма гектарами
чи із 10-тьма краще, ніж ви з 50 га чи 100 га. Тому політика ЄС, якщо
ми йтимемо у цьому напрямку, у першу чергу піде на користь дрібним
фермерам, і в останню – на користь нашим великим латифундистам. Це треба
усвідомлювати і до цього рухатись. На форум, який відбудеться в Києві 18
жовтня, треба йти і не боятись говорити про свої проблеми, домагатись їх
вирішення, відстоюючи свої позиції. Коли ми всі разом на Аграрному форумі
приймемо рішення, то, я думаю, результат буде.
Микола МИРКЕВИЧ, президент Асоціації фермерів та приватних
землевласників України:
- Чимало фермерів на межі знищення, інші вкрай важко виживають. Ми
хочемо запросити на форум 18 жовтня Миколу Азарова, аби уряд України
звернув увагу на наші проблеми. В іншому випадку підемо зі своїми
вимогами під стіни Кабміну, адже маємо складну ситуацію. Рада АФЗУ ще
на початку жнив ранніх зернових передбачала і застерігала про загрозливу
ситуацію в агропромисловому комплексі через обвал внутрішніх цін на
зерно. З метою уникненя негативних наслідків ми здійснювали можливі
заходи по їх недопущенню. Серед причин, які викликали низькі ціни на зерно
(нижче собівартості його виробництва), є надзвичайно завищені, штучно
утворені логістичні витрати, монополізм зернотрейдерів та неефективність
держави у захисті вітчизняних сільгоспвиробників, фермерів. Ці та ряд інших
причин, у тому числі недобір урожаю по ряду регіонів через екстремальні
погодні умови, цілком можуть призвести до скорочення сільгоспвиробництва
та відчутного підвищення цін на сільгосппродукцію. Через вищемовлені
проблеми, брак коштів вже цієї осені можуть зменшитись посіви площ під
озимі зернові, а багато фермерів взагалі відмовляються їх сіяти. Тому нам
так необхідні і взаєморозуміння, і допомога держави у вирішенні нагальних
проблем.
Леонід КИРИЧЕНКО, керівник фермерського господарства «Зоря
Каховщини» із Херсонщини (село Каменка, Каховський район):
- У нас, фермерів, назріло чимало проблем, які вимагають негайного
вирішення на рівні уряду країни. Тому хочемо запросити на форум 18
жовтня Прем’єр-міністра України. Якщо не прийде – піднімемо питання на
форумі йти разом делегатам від обласних асоціацій фермерів та приватних
землевласників України під стіни Кабміну і так змусити органи влади
здійснити заходи на збереження сільгоспвиробництва країни, у тому числі
того, яке забезпечують фермери.
Іван ЯРМОЛЮК, голова асоціації фермерів та приватних
землевласників Дніпропетровської області, голова фермерського
господарства «Відродження» (село Хутірське, Петриківський район),
лідер і новатор у вітчизняному садівництві та рослинництві:
- Ситуація в агрогалузі, як завжди, складна. Ціни для нас вкрай невигідні,
збиткові. Скажімо, зараз ціна на кукурудзу та ж, що була 10 років тому:
800-900 грн./тонна. Чомусь не враховано, що за ці роки у нас, аграріїв,
різко збільшились затрати на купівлю техніки, насіння, засобів захисту
рослин, паливо-мастильних матеріалів. На жаль, державі не вдалося нині
відрегулювати ціни, забезпечити нам належний ринок збуту продукції.
Пояснюють тим, що це світові ціни. Але там, де світові ціни «присідають»
на 20%, у нас в Україні на 50%-100%. Це не є нормальним явищем. Для
багатьох фермерів це шлях до банкрутства.
У нас в області, де близько 4000 фермерських господарств, тільки за минулий
рік 200 перестало існувати. Тому треба відстоювати свої права. На рівні
обласної влади нам це вдається, адже Дніпропетровщина була і лишається
ініціатором багатьох прогресивних заходів у країні. Тож і до фермерського
руху у нас ставляться із повагою. Але що залежить безпосередньо від уряду
– те залежить від уряду. Тому й такі великі надії у нас, фермерів, на Миколу
Яновича Азарова.
Хочу сказати, що я оптиміст по натурі. Закладаючи сади на 20-30 років
вперед та ягідники за сучасними світовими технологіями, вірю, що для
фермерів України з часом настануть кращі часи. Сьогодні, зокрема, у мене 80
га шпалерних, на краплинному зрошуванні, садів, закладених за інтенсивною
технологією, що дає можливість отримувати урожай яблук вже у перший
рік висадки саджанців. Ці сучасні технології я, до речі, по краплинах збирав
по закордонах. І є у мене, що важливо, кому продовжити мою справу - син
Ярослав обрав шлях у сільське господарство і зараз навчається на 3-му
курсі Дніпропетровського агроуніверситету. Радує і донечка Аня, яка також
студентка: здобуває освіту за спеціальністю «менеджмент». А наше родинне
життя прикрашає, дає йому затишок і тепло моя чудова дружина Олена –
майстер Петриківського розпису. Тож ми з дружиною пишаємося власними
дітьми, бо виростили собі гідних послідовників. Як і чимало наших земляків.
Вважаю, у держави вистачить мудрості зробити все залежне, аби молодь
поверталась у села і в майбутньому примножила трудами славу України-
житниці.
Василь БУРЛАКА, голова Асоціації фермерів та приватних
землевласників Полтавської області, директор Полтавського відділення
Укрдержфонду підтримки фермерських господарств, член фермерського
господарства «Щаслива доля» (село Келебердівка, Полтавський район):
- Цінова ситуація, як на мене, зараз ніким не контролюється: ні
адміністрацією Президента України, на Кабміном, ні Міністерством
агрополітики та продовольства України. Зараз майже щотижня проводяться
селекторні наради, і наголос тільки на тому, що треба сіяти. А що робити із
тим, що виростили, зібрали – нікого не цікавить.
У нас як міністерство називається? Аграрної політики! Але що то за
політика, коли не вигідно сіяти цукровий буряк, гречку, просо, навіть вже і
ячмінь, пшеницю! У минулому році фермери приорювали на полях картоплю
і моркву, бо вони їм були збиткові.
На базарах – «мафія»: там не побачиш за прилавком виробника
сільгосппродукції. Скажу за себе: вирощуємо у фермерському господарстві
овочі, кавуни. І от який парадокс: поїхав у Полтаву, аби знайти місце для
продажу кавунів. Немає! Що робити? Поряд із моїм полем траса - Харків-
Київ. Стали запрошувати проїжджих на своє поле і тут їм продавати кавуни:
які для себе виберуть - по 2 гривні за кілограм. Охочих вистачало. Аж
приїжджає оптовик і бере у мене кавуни по 1 гривні за кілограм. Йому
знайшлося місце для продажу їх у Полтаві (сам тому був свідком) вже по ціні
2 грн.50 коп. за кілограм! Тобто, у нашій країні вигідніше бути перекупником
товару, ніж сільгоспвиробником. Але так не повинно бути.
Є ще й інших багато питань у сільгоспвиробництві, які чекають на негайне
вирішення на державному рівні. Хочеться сподіватись, що форум 18 жовтня
дасть до цього поштовх. Бо ми з фермерами у себе в області вже вели
розмови про те, аби попередньо заключати договори на поставку своєї
продукції напряму (без посередників!) із мікрорайонами чи мешканцями
багатоповерхівок. І їм би від того було вигідно, і нам. Як це реалізується
на практиці – час покаже. Щось подібне, чув, намагаються зробити деякі
фермери Харківщини. Вчимося один в одного, бо треба виживати.
Григорій ТКАЧЕНКО, голова Асоціації фермерів та приватних
землевласників Чернігівського району, голова фермерського
господарства «Напорівське» (село Лукашівка, Чернігівська область):
- Цінова політика, яка склалася у цьому році, є неприпустимою не тільки для
фермерів, одноосібників, а й для всього аграрного бізнесу України. З одного
боку хлібороби отримали величезний урожай зернових і всі державні мужі,
весь чиновницький потенціал хизуються цим перед керівництвом держави.
А з іншого боку – держава відсторонилась від ціноутворення на
агропродукцію в країні! Для порівняння: торік тонна озимої пшениці
коштувала 2000 грн., а у цьому – 1350 грн., тонна соняшника коштувала 3800
грн., а цього року - 2500-2600 грн., ціна на кукурудзу була 1800 грн., а цього
року – 900 грн. І це не весь список, де ціни проти минулого року чи не вдвічі
менші. Тож не помилюсь, коли скажу: всі аграрії України нині балансують
на межі виживання. Як далі бути? Що робити? Запитання риторичні, бо наша
держава, вважаю, відсторонилась від сільського виробництва.
Скажу за себе: моє господарство знаходиться у зоні Полісся, де основною
сільгоспкультурою є озиме жито. Звернемось до цін: минулого року його
тонна коштувала 1500 грн., а цього 900-950 грн. Це збиткова для мене ціна,
тому я скоротив, як і багато хто, в чому переконаний, обсяги площ під посіви
жита. Відтак ціна на жито, а також пшеницю наступного року цілком може
бути дуже-дуже високою, що вдарить по споживачах.
При тому зараз державні мужі прагнуть цю ситуацію із недосівами
жита якось «поліпшити» на папері. Але із того нічого не вийде, хіба
що «Фількина грамота». Бо не може фермер працювати собі у збитки.
Це шлях до банкрутства, що і підтверджують останні роки, коли різко
зменшилось у країні фермерських господарств. А от агрохолдингів,
потужних сільгосппідприємств додається. Та це не нормально, якщо сьогодні
господарство має в обробітку 400-600 тис.га землі. Це неприродно. Як на
мене, то достатнього для ефективної роботи, належного контролю мати в
обробітку від 1 тис. до 1,5 тис.га. А, по-друге, і холдинги нині у плачевному
стані. Їх то один, то інший власник перекуповує.
Як же вижити за складної ситуації, захистити себе від «цінового рейдерства»,
що зараз маємо? Вважаю, порятунком тут є розширення спеціалізації
господарства. Якщо у мене проблеми з реалізацією озимого жита, то вигідно
у цьому році продавати картоплю. «Живі» гроші дає виробництво молока:
якщо торік молокозавод за літр виробленого молока платив мені 2.70-2.80
грн., то цього року – 3.50 грн. І це вже непогано.
Але держава все ж має почути голос фермерів і навести лад у ціновій
політиці на сільгосппродукцію. На що і сподіваємось.
Дмитро УКРАЇНЕЦЬ, голова асоціації фермерів та приватних
землевласників Рівненської області:
- Є проблеми на селі, і їх обов’язково треба піднімати перед владою,
аби вона домоглася їх вирішення. Візьмемо цінову політику на різні
види сільськогосподарської продукції – зерно, м’ясо, молоко. Тут немає
нормальної ціни, немає нормального збуту виробленого товару, як і немає
нормального планування виробництва сільськогосподарської продукції
на той чи інший рік. В один рік щось перевиробили фермери, в інший –
недовиробили. Звідси і коливання цін. Також є проблема по кредитуванню:
немає підтримки фермерам, як би це належало, по відшкодуванню державою
30% від вартості придбаної техніки, як те було раніше. Немає у фермерів і
підтримки по отриманню кредитів у банках, немає відшкодування відсотків.
Тобто, надто проблемно взяти кредит, невигідно. Ще таке: є Державний
фонд підтримки фермерів, але підтримки із нього немає належної. Мова тут
про безпроцентні кредити... А ще є інших доволі багато проблем, у тому
числі земельного характеру. Тому ми хочемо, щоб нас почули, щоб до нас
на форум 18 жовтня прибув Микола Азаров і на рівні уряду були вирішені
проблеми вітчизняних фермерів. А інакше ситуація на селі ще більше піде на
спад.
Валентина Письменна