Анатолій Кінах: головне - це адаптувати Україну до європейських стандартів

25 October, Розділ Новини, переглядів 2 001

До саміту у Вільнюсі, де Україна збирається підписати Угоду про Асоціацію з ЄС, залишився місяць.

Україна в останні пів року, без сумніву, продемонструвала неабиякий прогрес у виконанні свого так званого "домашнього завдання", та Європа не є ще повністю задоволеною.

Нещодавно єврокомісар з торгівлі Карл де Гюхт нагадав українській владі про економічні критерії, яким повинна відповідати Україна.

В Європарламенті своєю чергою підкреслили, що в Україні зберігається застосування виборчого правосуддя та не вистачає "елементів реформи виборчої та судової систем".

Неоднозначність ситуації підсилюють заяви з боку Росії, яка погрожує Україні розірванням партнерських стосунків.

Одним словом, сумніви щодо позитивного перебігу подій у Вільнюсі залишаються.

А підписання цього документу має неабияке значення, адже Угода передбачає і створення Зони Вільної торгівлі з ЄС, що відкриє доступ українським виробникам до величезного ринку.

Чи підпише Україна довгоочікувану угоду про Асоціацію та як готується Україна до більш глибокої співпраці з Європою "Реальна економіка" вирішила запитати у колишнього міністра економіки, а зараз президента Українського союзу промисловців і підприємців Анатолія Кінаха, який входить до складу робочої групи з аналізу наслідків підписання угоди про ЗВТ для України.

- Які Ваші очікування, чи підпише Україна Угоду про Асоціацію з ЄС?

- Ми дуже довго йшли до підписання Угоди. Для України факт підписання Угоди про Асоціацію з ЄС та Зону вільної торгівлі у Вільнюсі має принципове значення у зв’язку із життєвою необхідністю прискорення формування європейських стандартів в економіці держави, системі права, якості життя громадян. Цей документ - не завершення шляху, а тільки початок роботи.

Відповідно до тексту Угоди, економічна складова вступає в силу практично майже після підписання документу, тобто на початку 2014 року у нас є шанс вийти на умови вільної торгівлі Україна-ЄС.

Угода в цілому вступає в силу після ратифікації в парламентах держав ЄС, Європарламенті і безумовно, Верховній Раді України.

Підписання Угоди для України - це не політична чи особиста кон'юнктура, а стратегічний вибір держави, суспільства. Маю надію, що наші європейські друзі, наші партнери це розуміють і зроблять все необхідне для її підписання 28 листопада у Вільнюсі.

- Ще зовсім недавно збоку ЄС лунали заяви, що Україна мусить визначитися зі своїм курсом. Росія також запевняла, що не вдасться Україні "всидіти на двох стільцях". Здавалося, що українська влада веде подвійну політику. Коли ж було зроблено остаточний вибір на користь євроінтеграційного курсу?

- Курс на євроінтеграцію чітко зафіксований у законі України про національну безпеку, в новій редакції Стратегії національної безпеки, яка вже 2 роки як затверджена указом президента, і в законі про засади внутрішньої та зовнішньої політики.

Я іноді змушений нагадувати всім, що мова не йде про дискусії, ми вже давно визначилися. Тепер головне – це адаптувати Україну до європейських стандартів, адже мова йде про міжнародні стандарти. Потрібно сконцентрувати волю, сконсолідувати всі суспільно політичні сили, відсунути на задній план поточну метушню і йти цим шляхом.

- Якщо говорити про адаптацію, то доцільно згадати слова єврокомісара з торгівлі Карл де Гюхта, який жовтні перебував із візитом у Києві і озвучив список економічних вимог ЄС до України. Серед них - відмови від спецмит на авто, від обмежень на імпорт вугілля і коксу, питання утилізаційного збору та перегляду умов торгівлі в рамках СОТ та інші. Як Ви оцінюєте рух України у напрямку виконання цих вимог?

- Погодившись на умови вільної торгівлі, обидві сторони відкривають внутрішній ринок – як Європа відкривається для України, так і Україна для ЄС.

Наприклад, сьогодні середньозважене мито на продовольчу групу товарів складає близько 20%, після підписання мито становитиме близько 0,6%, аналогічно щодо промислової продукції.

Водночас за багатьма факторами конкурентоспроможності ми поступаємося європейським партнерам. Наприклад, вартість кредитних ресурсів у Європі у річному вимірі становить 3-5%, а в Україні відсоткові ставки "зашкалюють".

Продуктивність праці у нас у 3-5 разів менша, енергоємність ВВП, що є залишками структури радянського періоду, майже у 2,3 разу більша, ніж у Європі, проблемою є і знос основних фондів.

Тому зрозуміло, що нам необхідні серйозні зусилля, ресурси, інвестиції для структурних змін, і перехідний період це враховує… Наприклад, термін адаптації до технічних регламентів становить до 15 років. До того ж в Угоді є стаття про те, що Україна та ЄС можуть коригувати ці терміни.

Водночас ЄС повинен розуміти, наскільки серйозні проблеми нам доводиться вирішувати. Україна не планує ці проблеми перекласти на Європейський союз.

Мова йде про те, щоб створити розумні умови і поетапно виконувати своє українське домашнє завдання, водночас максимально прискорити необхідні зміни.

Однозначно Україна повинна мати національний план адаптації до умов вільної торгівлі, враховуючи усі ризики. Зараз уже створено міжвідомчу робочу групу для аналізу відповідних ризиків.

- Для багатьох членів стала сюрпризом приналежність до цієї групи та сам факт її існування. Коли відбуватимуться засідання міжвідомчої групи і які питання там розглядатимуться?

- Перше засідання вже відбулося 14 жовтня. Я був там присутній. Засідання було організаційним. Ми затвердили план роботи, вирішили, що засідання комісії проводитимуться щомісячно.

Були схвалені дуже серйозні рішення, що стосуються глибокого техніко-економічного аналізу, починаючи із аналітики на тему, які ж ресурси потрібні для адаптації регламентів.

Адже адаптація технічного регламенту - це не лише переклад з англійської мови, мова йде про модернізацію виробництва, а для цього потрібна велика кількість ресурсів, інвестицій, кредитів.

На засіданні міжвідомчої групи було поставлено завдання - проаналізувати пріоритетні напрямки і враховувати цей аналіз у подальших конкретних діях.

- Тобто завдання міжвідомчої групи - це написати план дій та надати рекомендації?

- Йдеться не лише про план та рекомендації, а про те, що б мати чітке уявлення стосовно наших пріоритетів, особливо тих напрямів, де українська продукція має перспективи на європейському ринку, визначити чіткі графіки адаптації технічних регламентів, адже необхідно адаптувати близько 3,5 тисячі стандартів, плюс проаналізувати питання, які є ризикованими, представити пропозиції ЄС і дещо відкоригувати графіки адаптації.

Це дуже серйозна, кропітка робота, і ці завдання повинні бути враховані у всіх напрямках соціально-економічного розвитку України.

- Яка Ваша роль у міжвідомчій групі?

- У групі я представляю і Український союз підприємців і промисловців, і виступаю як народний депутат. Наша роль - максимально задіяти той потенціал, який є в рамках діалогу влади та бізнесу.

Щоб питання розглядалися на основі глибокої аналітики, маркетингових досліджень, до роботи залучені незалежні експерти, представники об'єднань, асоціацій виробників та роботодавців. Дуже часто висновки, які робляться в кабінетах чиновників, і реальне життя не збігаються. Це потрібно змінювати.

- Як в цілому збільшаться обсяги торгівлі України у разі підписання Угоди?

- За всі роки незалежності із 56 мільярдів доларів інвестицій в Україну до 80% припадає на інвестиції з ЄС, навіть у разі відокремлення Кіпру, залишається не менше 50%.

Зараз питома вага ЄС у зовнішній торгівлі України сягає 28%. Нашою метою є збільшення цієї цифри, але це не станеться за один момент. Але вже за 3-4 роки очікуються дуже непогані результати у напрямі збільшення товарообігу з ЄС, і що дуже важливо - доступу до інвестицій.

- Є багато очікувань стосовно того, що ж дасть підприємцям ЗВТ з ЄС, адже зараз українському бізнесу живеться непросто: наддорогі кредитні ставки, податковий тиск. Які ще проблеми Ви б виокремили та як їх вирішувати?

- Проблем дуже багато… В Україні виникла абсолютно неприпустима ситуація - облікова ставка Національного банку становить 6,5%, а вартість середньострокових кредитів, а саме такі необхідні для структурних реформ та великих проектів, сягає 20% і вище.

Цю ситуацію треба вирішувати, бо без доступу до ресурсів не буде жодних результатів.

Друга перешкода на шляху розвитку бізнесу - це питання правової системи з корупційною складовою. Україна мусить жорстко піднімати рівень захисту прав власника та інвестора за принципом рівності всіх перед законом і верховенства права.

На сьогодні одна із серйозних проблем - це корпоративна безпека, відсутність ефективного сучасного правового механізму для захисту прав інвестора та власника. Варто пам’ятати, що саме в Угоді про Асоціацію мова йде про сучасні стандарти і правила для суб'єктів ринку.

Також проблемним є питання монополізації внутрішнього ринку, особливо це стосується сфери енергетики та транспорту.

Розвиток гальмують і дуже недосконалі умови ведення малого та середнього бізнесу, який найбільше потерпає від силового, адміністративного та фіскального тиску, корупційного тиску.

Малий та середній бізнес нині є незахищеним. Це, до речі, є і проблемою Податкового кодексу, який нечітко формує умови рівноправних відносин платників податків і держави.

Також великою проблемою є звітність, адже треба чимшвидше переходити на міжнародні стандарти бухгалтерської звітності.

Угода про Асоціацію прискорить процеси, необхідні для вирішення вищезгаданих питань.

- Які галузі найбільше виграють від створення зони вільної торгівлі?

- В першу чергу виграє агропромисловий комплекс, який має істотний експортний потенціал. Але повертаючись до регламентів і стандартів, в галузі доведеться вирішити багато завдань.

- Наприклад?

- Почати потрібно із сучасних лабораторій, які необхідно збудувати, щоб продукція відповідала вимогам Європейського союзу.

Вирішувати це та інші питання треба прискореними темпами. Адже можлива ситуація, коли Україна підписала угоду про ЗВТ з ЄС, отримала 0% ставку для експорту продукції в Європу, але товари туди не потраплять через невідповідність стандартам.

Водночас європейська продукція буде вільно потрапляти на український ринок, який і так може скоротитися більш ніж на половину, це може призвести до катаклізмів. Тому баланс потрібно жорстко відслідковувати.

Держава не повинна допустити, щоб умови ЗВТ з ЄС перетворили Україну на сировинний придаток розвинених країн.

Тому потрібно зробити все для сприятливих умов розвитку таких галузей, як ракетно-космічний комплекс, авіабудування, суднобудування, транспортне машинобудування, енергетичне машинобудування, тобто, ті напрями, де Україна має істотний потенціал та достатньо сильні позиції.

Умови вільної торгівлі - це більш висока та більш жорстка конкуренція. Треба мати таку політику, щоб не втратити ці галузі.

- Ви згадали транспортне машинобудування серед пріоритетних напрямів української економіки. А як Ви оцінюєте нинішній стан українського автопрому?

- Зараз український автопром перебуває у кризовому стані. Криза пов'язана, зокрема, і з введенням Росією утилізаційного збору в кінці 2012 року, адже ми втратили дуже велику частину російського ринку, а він був для нас одним із основних.

За дев'ять місяців 2013 року обсяг падіння в автомобілебудуванні становить 46%, порівняно із аналогічним періодом минулого року.

Тому коли ми ведемо дискусію з Європейським союзом, ми кажемо: дивіться, у нас є проблеми з точки зору автомобілебудування. А це важлива галузь, адже одне робоче місце в автомобілебудуванні створює 7-8 робочих місць у суміжних галузях.

Такі держави як Німеччина, Японія, США дуже уважно слідкують за цим питанням. До сьогодні у Німеччині діє механізм премій за придбання нового автомобіля. Коли купуєш автомобіль, тобі виплачується премія у 2,5 тисячі євро.

- Мова йде про вітчизняне авто?

- Не тільки. Про будь-яке, адже створюються стимули для розвитку ринку, а раз є попит, то є і стимул для виробництва.

Водночас автомобілебудування в Україні перебуває у плачевному стані, на що впливає, зокрема, і вартість кредитних ресурсів, низька купівельна спроможність громадян, невисокі ставки захисних мит, які наприклад, удвічі нижчі ніж у Росії. У нас - близько 10% порівняно із 25% у РФ.

Тому зараз потрібно вести дискусію, у тому числі і з ЄС, та формувати свою довгострокову стратегію із розвитку автомобілебудування.

Україна має можливість виробляти на рік біля 400 тисяч автомобілів. В нас рекорд був на початку 2000-их років, коли працювали спеціальні програми, тоді Україні виготовлялося більше чим 200 тисяч автомобілів, зараз - у рази менше - 60-80 тисяч, що абсолютно не відповідає нашим потужностям.

Повинні бути чіткі програми, які повинні передбачати локалізацію виробництва, імпортозаміщення, партнерські відносини з провідними компаніями світу, щоб виробництво переносили на територію України.

- Україна ввела спецмита на авто саме з цією метою - заманити інвестора. Але поки жоден відомий концерн не оголошував про наміри збудувати завод в Україні. А ось попит на машини різко впав, в тому числі і на вітчизняні автомобілі.

- Перед введенням утилізаційного збору у липні-серпні постачальники намагалися ввезти якомога більше автомобілів без сплати збору, і запаси реалізовувалися за старими цінами…

У жовтні ми очікуємо зміни ситуації на краще. Запаси буде вичерпано. Більше того, ситуація вже покращилася після введення спецмит, адже перед введенням мит падіння у галузі виробництва транспортних засобів становило 76%, а зараз падіння тільки 46%, тобто обсяги виробництва зростають.

Коли ж утилізаційний збір поширюватиметься не лише на імпортні автомобілі, а і на ті, що виготовляються в Україні, тоді і претензій не буде. Зараз вже готується такий законопроект.

Дуже важливо, що утилізаційний збір - це, по суті, екологічний податок. Щорічно в Україні за різними оцінками потрібно утилізувати від 80 до 100 тисяч автомобілів, а це кислоти, пластмаси, дуже шкідливі речовини, і весь світ нині відпрацьовує механізми із створення інфраструктури для утилізації авто.

Цей екологічний податок потрібен з точки захисту життя і здоров'я громадян, а не є способом захисту національного виробника.

- Однією із загроз підписання Угоди про Асоціацію є погіршення стосунків з Росією. І РФ вже не раз погрожувала розірванням партнерських стосунків. Як на Вашу думку, розвиватиметься ситуація у майбутньому?

- Ризик погіршення умов торгівлі з Росією, безумовно, існує. Але керівництво країн буде вирішувати це питання. Вже відбулося засідання комітету з питань міжурядової економічної співпраці, ми готуємо засідання комісії під головуванням двох президентів.

Водночас Україна і Росія є членами СОТ, тому обидві сторони повинні виконувати свої зобов'язання, адже умови вільної торгівлі також сформовані на принципах СОТ.

Претензії Росії мають переважно не економічний, а політичний характер, і цей політичний тиск потрібно якомога швидше усунути.

- Чи варто чекати у найближчому майбутньому нової торгової війни з Росією?

- Це не була торгова війна…

- А як би Ви назвали цей конфлікт? Петро Порошенко, наприклад визначив його як протистояння….

- Переважно це була політика, адже не було як таких економічних обґрунтувань.

Ситуацією на митному кордоні у вересні (блокування ввезення у Росію українських товарів – РЕ) – Росія хотіла продемонструвати, що трапиться, коли Україна буде членом Асоціації з ЄС, процедури, які застосовуватимуться відносно української продукції.

В разі відсутності вирішення цього комплексу питань Україна однозначно повинна долати проблему з допомогою міжнародних установ, за необхідності - у судову порядку.

Цей шлях довгий і непростий, тому зараз ми перебуваємо на етапі проведення переговорів, щоб вирішити питання без судових механізмів. Чи вдасться - покаже час.

- В цілому уряд досить пасивно реагував на торговий конфлікт з Росією… Як би Ви в загальному оцінили діяльність уряду, зокрема, Мінекономрозвитку?

- Оцінка уряду - це реальні показники розвитку економіки. На жаль, протягом 14 місяців економіка України знаходиться в стадії рецесії, і підсумок 9 місяців цього року лише це підтверджує. Промвиробництво, наприклад, впало на 5,2%.

Уже зараз лунають прогнози, що ВВП України за підсумками року становитиме у кращому випадку 0%, а за деякими прогнозами від -1% до -0,5%. Це прогнози МВФ, Світового банку, незалежних експертів.

Ми погоджуємося з цими прогнозами і вважаємо, що падіння ВВП становитиме 0,5% за підсумками 2013 року, в той час як у бюджеті-2013 закладено зростання ВВП на 3,4%.

- В чому ж причина такого великого розриву?

- Причина полягає в тому, що уряд поки не вийшов на системні серйозні напрями діяльності.

Турбує відсутність злагодженої роботи між функціональними та галузевими блоками уряду.

Уряд зробив помилку, не відкоригувавши вчасно бюджет на 2013 рік, хоча це потрібно було зробити ще за результатами першого кварталу.

Макроекономічні параметри, які закладені у діючий бюджет, абсолютно не відповідають реальній ситуації з точки зору зростання економіки, адже у бюджеті додатне значення зростання ВВП, а за перше півріччя маємо падіння ВВП 1%. Це розбалансувало систему.

Уряду потрібно більш чітко і системно працювати над бюджетом на 2014 рік, який, до речі, ще ніхто не бачив. А вже 20 жовтня вичерпано термін прийняття його у першому читанні. Це створює серйозну ситуацію - ми не маємо прогнозу, чим ми завершуємо поточний рік, щоб формувати збалансований бюджет на наступний рік.

Також хвилює той факт, що не працюють державні програми, які затверджені урядом протягом двох останніх років. Це, наприклад, програма із розвитку внутрішнього виробництва, затверджена у 2013 році програма з активізації економічної діяльності.

Безумовно, є і зовнішні проблеми, зокрема, погіршення кон'юнктури на наш базовий експорт - хімічну продукцію, машинобудування, але головні ризики все-таки внутрішні.

Уряду необхідно виходити на чіткі параметри діяльності, працювати не методами "пожежного реагування" чи чергових антикризових заходів, а виходити на системні дії, включаючи виконання соціальних ініціатив президента, де є такі завдання як імпортозаміщення, локалізація виробництва, реформування системи оплати праці, зменшення фіскального тиску на фонд оплати праці. Ось чим повинен займатися уряд.