- Посівну буде проведено за будь-яких умов
- ДОПОМОЖЕМО УКРАЇНСЬКОМУ ВІЙСЬКУ
- Майже 95% тракторів і посівних машин готові до весняно-польових робіт
- Аграрії забезпечені добривами на 90%
- Посуха провокує аграріїв провести осінні польові роботи пізніше традиційних
«Шеф, усе пропало!»
«Шеф, усе пропало!» - істерично волав кіношний герой Андрія Миронова у комедії «Бриллиантовая рука». Пригадуєте цей епізод? Сьогоднішня ситуація в Україні далека від комічної, але щодня, слухаючи новини або читаючи газети, так і хочеться вигукнути: «Все пропало!» І лише зусилля волі не дозволяє піддатися панічному настрою чи навіть страху. Принаймні мені.
А днями, спілкуючись із керівниками свинарських господарств, не втрималась, щоб не розпитати Вячеслава Григоровича Філоненка: як там справи, на самісінькому кордоні? Бо його підприємство – племзавод «Біловодський» (Луганщина) - розташоване всього за кілька десятків кілометрів від кордону з Російською Федерацією.
- Росіяни підтягнули чимало військової техніки? – запитую, сподіваючись почути протилежне.
- Є, звісно, - підтверджує Вячеслав Григорович. – Але думаю, воювати ніхто не буде. За останній тиждень на Луганщині – жодного проросійського мітингу не провели.
- Як? – дивуюсь. – Страшно по телевізору репортажі з Луганська дивитися. Стільки невдоволеного народу і бажаючих приєднання області до Росії…
- Уже таких немає, бо їм перестали гроші платити. І, до речі, немалі кошти давали, аби народ на мітингу поштовхався. А тільки-но спецпідрозділи МВС «повисмикували» кількох підбурювачів, через яких відбувалося фінансування, одразу народ заспокоївся, - просвітив мене Філоненко. – Ви скажіть, що нині є зовсім інша проблема, не менш небезпечна, ніж військова агресія, – зрив посівної. Не пам’ятаю такого, щоб господарство практично не мало палива і купити його було ніде. Нам вдалося завезти «дизельку» аж із-під Білорусі! Та існуючих запасів на весняні роботи аж ніяк не вистачить».
А й дійсно, мітинги, трагічні загибелі протестувальників, насильницьке захоплення і приєднання (анексія) Криму до Росії відсунули на другий план повідомлення про початок і хід весняної посівної кампанії. Хоча з історії відомо: немає такої сили чи подій, які би змусили хлібороба не вийти в поле навесні.
Нинішній рік поклав на аграріїв подвійну відповідальність. І всі це чудово усвідомлюють. З одного боку, вздовж полів і лісосмуг чималої кількості господарств семи областей України з’явились окопи і рви. З іншого, не дивлячись на замасковані дула танків і тренувальні польоти літаків й гвинтокрилів, на поля вийшла мирна техніка. Весна квапить, бо земля чекає в своє лоно зерно. А впавши у підготовлений ґрунт, саме воно убезпечить країну від справжнього лиха. Пояснювати - від якого - не варто, хіба не так?
Напевне тому аграрії одними з перших відгукнулись на заклик уряду - допомогти українському війську. Приклади такої підтримки виявились масовими. Нещодавно Аграрний союз України повідомив: аграрії допомагають нашим військовим і грішми, і провіантом. Так, члени президії ради Тернопільського об’єднання АСУ перерахували на потреби армії 250 тис. грн і виділяють місцевим військовим комісаріатам паливно-мастильні матеріали, техніку, інші ресурси. Цей почин набирає все ширшого характеру на Херсонщині, Кіровоградщині, Житомирщині, Київщині, Чернігівщині...
А щоб не сталося продовольчого колапсу, назустріч селянам «пішло» військо. За розпорядженням Генерального штабу Збройних сил України, працівники, які безпосередньо задіяні у агровиробництві чи польових роботах на період посівної кампанії, не будуть мобілізовані.
Отже, не «все пропало». Все тільки починається?
З повагою,
Наталія Черешинська,
головний редактор
