Українські фермери та Європа: нові можливості, нові вимоги

07 April, Розділ Новини, переглядів 2 422

Українські фермери можуть не чекати, коли до них «прийде» Європа — вона самі можуть робити кроки до неї, продаючи свою продукцію до країн ЄС. В українському Міністерстві аграрної політики сподіваються, що в наступні роки доля маленьких та середніх виробників в експорті збільшиться, що дозволить, за словами заступника міністра аграрної політики Владислави Рутицької, створити якісну платформу для економіки.
Наразі у Мінагрополітики розробляють закони, які стосуються зміцнення малого, середнього фермерства і кооперативів. За інформацією відомства, об’єднання фермерів у кооперативи мають дозволити:
• Отримати доступ до фінансування.
• Доступ до якісних нових технологій — об’єднання може собі дозволити те, чого не може собі дозволити дрібний виробник.
• Можливість для фермерів, об’єднаних у кооперативи, виходити на експорт самостійно, а не через великих експортерів.
Перспективним напрямком вбачається перехід від постачання просто сировини до продуктів-напівфабрикатів і продуктів якісної переробки, бо, за словами Владислави Рутицької, це дає більше прибутку.

Де отримати інформацію?
А загалом дізнатись про можливості на ринках — як внутрішніх, так і зовнішніх — можна, звернувшись до представництв Міністерства аграрної політики, які працюють в кожній з областей. Там надається інформація і про умови, яким потрібно відповідати, щоб вийти на ці ринки, про стандарти, які діють, а також про підтримку, яку можуть отримати фермери. І навпаки — організаціям, які надають гранти, і донорам надається з боку Міністерства аграрної політики інформація про якісних виробників.

Об’єднання — це природньо
Загалом об’єднуватись для досягнення певних цілей, за словами Владислави Рутицької, для українців — знайома ефективна практика.
«У нас навіть в крові є «я разом з другом…» або «я разом з кумом щось робимо» — це інший рівень довіри. По суті, всі компанії, які виросли, починались із ідеї, яка об’єднувала різних людей в бажанні щось робити. Так що крок до кооперативів — це крок до, можливо, чогось більшого з часом, все залежить від бажання людини і від бажання щось робити», — говорить Владислава Рутицька.

Досвід Грузії
Грузія, на досвід реформ якої часто задивляються українські політики, також всіляко заохочує об’єднання фермерів у кооперативи.
Середня величина сімейних господарств порівняно мала — 1,2 гектари, тому об’єднання відкриває для них ширші можливості, говорить Фаті Мамардашвілі, економічний експерт, голова Науково-дослідницького центру з питань аграрної політики Міжнародної школи економіки при Тбіліському національному університеті (ISET).
За її словами, форма об’єднання не завжди передбачає консолідацію земель.
«Що насправді працює, і в чому дослідники бачать перспективи, — це збутові (маркетингові) кооперативи — коли фермери із одного села можуть спільно продавати свої товари, що дозволить знизити трансакційні витрати. Таким чином, їм не потрібно буде консолідувати їхнє виробництво, а тільки продажі. Так що збутові кооперативи та обслуговувальні кооперативи мають хороші шанси», — говорить Фаті Мамардашвілі.

Лабораторії та система сертифікації
Плідні ґрунти та клімат створюють Грузії чудові умови для вирощування майже всіх сортів фруктів та овочів, «може і не всього, але дійсно широкого розмаїття», говорить експерт. Однак виробляти — не означає мати можливість продати.
«Це не так, що якщо ви виробляєте дуже хорошу органічну продукцію, ви можете просто продати її — ні, ви повинні створити відповідні інституції», — говорить Фаті Мамардашвілі, зазначаючи, що у Грузії це планують втілити в життя у найближчий час.
Для того, щоб налагодити експорт продукції, потрібно ще створити лабораторії та систему сертифікації продукції, над чим наразі працюють у державі, каже експерт.

Консультаційні центри як запорука успіху
Важливу роль для розвитку маленьких господарств відіграє інформаційне забезпечення — завдяки мережі консультаційних центрів, які діють у кожному муніципалітеті, фермери отримують актуальні дані про ситуацію на ринку, зокрема про попит та ціни на окремі продукти.
Робота таких центрів вже зіграла позитивну роль. Зокрема, коли Росія у 2013 році знову дозволила ввезення грузинських вин, виробники відреагували на це, і загальний експорт вина із Грузії зріс удвічі. Так само — завдяки поширенню інформації про попит — вдалося налагодити експорт ліщини, говорить Фаті Мамардашвілі, і Грузія стала відома у світі не тільки як експортер вина, а й іншої продукції.

Джерело: //www.epochtimes.com.ua/