Сумнівна ініціатива щодо приватизації викликає багато неприємних запитань до уряду

21 April, Розділ Новини, переглядів 1 508

Уряд і спритні міністри проштовхують нову хвилю приватизації і корпоратизації, розповідаючи казки, що без цього в Україну не прийдуть інвестори. Друзі, я спробую пояснити, що таке приватизація і корпоратизація, про яку нам так багато і палко пояснюють урядовці.
Це коли підприємства і активи всіх громадян України, від малого до старого, які було збудовано на податки і вони називались державними, купка спритних ділків від влади (або при владі) за безцінь забирає собі, мовляв, вони «ефективні менеджери». Країна знаходиться на межі колапсу і є охочі забрати державне майно, видаючи з себе успішних інвесторів.
Якщо є сумніви, то пригадайте приватизацію в 90-х роках, коли роздавали частки, ваучери, паї тощо. І хто став власником всього майна? А пам’ятаєте Кріворіжській металургійний комбінат, який приватизували майже за дарма, та ще й суд підтвердив “законність” такої приватизації? Зовсім нещодавно Янукович і Ко приватизували «Укртелеком» та низку Обленерго за безцінь, і хто нажився на цьому? Хіба зменшились тарифи чи покращилась якість послуг? Ні, але хтось заробив миттєво сотні мільйонів $.
Ще один приклад – державна акціонерна компанія «Укрнафта», в якій держава має 60% власності, а прибутків вже п'ять років не бачить.
Назвіть мені хоча б одного олігарха України, який збагатився не на «прихватизації» Державних активів?
На черзі всі ліквідні і прибуткові підприємства: «Укрспирт», «Укрзалізниця», «Укрпошта», морські порти і ще десятки привабливих об'єктів. Українців дурять, грабують і знов випробовують на терплячість і міцність.
Коли коаліція в парламенті створювала уряд після дострокових перевиборів, то залучили багато міністрів, які працювали на приватних структурах, але як показав час - вони навіть гадки не мають, що таке державна служба, як керувати державними активами. Їм, напевно, в голову не приходить, що держава - це не приватне підприємство, яке планує лише прибуток, а у держави є зобов’язання соціального характеру. Це - створення робочих місць, підтримка військового потенціалу, захист цілісності країни, побудова інфраструктури, доріг, закладів медицини і освіти, дошкільних закладів тощо.
І думати про скорочення робочих місць, не знайшовши людям альтернативу, це злочинно. Що будуть робити люди, втративши роботу, на приватизовано-копоратизованих підприємствах, які довели до зубожіння, а обіцяли справедливість? За що будуть годувати свої сім'ї, чи не зростуть протестні настрої і чи не втратимо ми ще частину території України? Чи не буде реваншу режиму Януковича, чи не повториться ситуація в Україні, як у Вірменії, як в Киргизії, як в Єгипті, як в Греції, коли Росія, надавши їм фінансову допомогу, фактично почала керувати урядами цих країн.
Вважаю, що вже пора уряду і міністрам відповідати на прямі і чесні питання: скільки створено робочих місць, чому зростає злочинність, чому гідно не фінансується наша армія, а майже все забезпечують волонтери, чому не повертаються активи, награбовані режимом Януковича, хто покараний за смерті людей на Майдані, і чому в Україні щодня відбуваються вбивства, чому середня зарплата у нас нижча, ніж у будь-якої країни пострадянського табору? Навіть Молдова і Таджикистан нас давно обійшли. Чому не відбувається люстрація і чому не очищається судова гілка влади, як проводяться тендери і конкурсний відбір?
Здається мені, що ці «гарвардські вундеркінди» не розуміють різницю між приватним управлінням і державним.

Геннадій Ткачук,
//blogs.lb.ua/