Ворог — не тільки стихія

30 June, Розділ Новини, переглядів 2 264

Напередодні жнив на півдні Харківщини пройшли дощі з буревіями. У Лозівському, Кегичівському і Первомайському районах подекуди поклало озимі на землю, а у Близнюківському град розміром із куряче яйце попроломлював дахи, повибивав вікна, вимолотив пшеницю та почухрав соняшник, кукурудзу, городину на площі дві тисячі гектарів. Хто допоможе фермерам, які потрапили під гарячу руку небесної канцелярії?
НАЧАЛЬНИК управління агропромислового розвитку Близнюківської РДА Євген Трощин каже, що в районі міркують над тим, як пом’якшити наслідки лиха. Простіше фізичним особам. Податкова не братиме з них збір за використання землі, після того, як наприкінці року люди заповнять податкову декларацію.
А що робити юридичним особам, тобто фермерам, таким, як Юрій Чопенко, що понад чверть століття обробляє свої 230 гектарів? Те, що град накоїв на його полях, жахає: посіви пшениці вціліли лише на 13 га із 153. Знищено 20 гектарів кукурудзи, 63,7 гектара соняшнику... За чверть століття господарювання нічого подібного в нього не траплялося. Комісія у складі семи осіб зафіксувала збитки. Начальник управління агропромислового розвитку РДА радить фермеру збирати документи, щоб потім надіслати їх у столичну Торгово-промислову палату, де вирішать, допомагати йому чи ні.
У розвинених країнах, де фермера, як годувальника нації, носять на руках, збитки, завдані стихією, відшкодовують страхові компанії. Чопенко спершу полегшено зітхнув, адже застрахував урожай в одній із компаній, що у Павлограді Дніпропетровської області. Але коли він туди звернувся, там лише посміхнулися: мовляв, а ви уважніше читайте договір. Коли фермер вчитався в літери, набрані найдрібнішим шрифтом, то зрозумів: урожай його застраховано від різних космічних катаклізмів (астероїдів, метеоритів), а від повені, граду, пожежі та інших земних бід — ні. Тепер зрозуміло, чому українські сільгоспвиробники не хочуть мати справу зі страховими агентствами. Ті існують, аби витягати з селян гроші, а не допомагати їм.
Звернувся фермер і до обласної спілки товаровиробників, у якій перебуває 24 роки. Там сказали: ви, мовляв, пишіть заяву, а ми подумаємо. Отож, не сподіваючись на допомогу, Юрій Васильович знову лаштує трактори і сівалки в поле. Хоча сіяти в жнива і пізно, але він збирається передискувати поля, засіяти їх ранніми сортами соняшнику — може, з того щось і буде. Так чи інак, потрібно десь брати кошти, аби розрахуватися з пайовиками.
На щастя, більшість районів області стихія обминула. Директор інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва доктор сільськогосподарських наук Віктор Кириченко зазначає, що область велика, десь налило під зав’язку, десь у міру, а на сході Харківщини і краплини дощу не впало. А щоб одержати гарний урожай і високоякісне продовольче зерно, саме зараз бажані спокійні дощі, їх, до речі, серед тижня обіцяє Гідрометеоцентр.
Про сподівання чиновників Харківської ОДА отримати цьогоріч 3,8 мільйона тонн збіжжя Віктор Васильович говорить, що теоретично такий урожай можливий. Звісно, якщо не підуть під час жнив рясні дощі та не вимиють клейковину і якщо врожай буде зібрано за 12 днів, тобто з найменшими втратами. За його прогнозами, види на нього в області менші, ніж торік. Планують одержати 60 відсотків продовольчого зерна.
У департаменті агропромислового розвитку ОДА стверджують, що область майже готова до жнив, які розпочнуться десь на Петра. Площа збирання ранніх зернових та зернобобових — 765,4 тис. га, у тому числі: пшениці (озимої та ярої) — 562,4 тис., жита — 5,9 тис., ячменю (озимого та ярого) — 169,6 тис., вівса — 9,3 тис., гороху — 27,5 тис. га. На поля виїдуть понад три тисячі комбайнів, 40 з яких куплені нещодавно. Готовність техніки — 98 відсотків. За такого навантаження, коли на машину припадає 241 га, та сприятливих умов область має вкластися в оптимальні 12 днів. Аграрії придбали вже понад 24 тисячі тонн солярки — 85 відсотків потреби. Дякувати Богу, пальне трохи здешевшало — вже правлять не 24 грн за літр, а 16,5, хоча це і не 8, як було торік.
— Проблема в тому, що ціни на техніку, міндобрива, засоби захисту рослин «прив’язані» до долара, а врожай селянин повинен продавати за гривні. Відповідно й вартість пшениці сьогодні майже не зросла, натомість ресурси здорожчали вдвічі-втричі, — бідкається заступник голови асоціації товаровиробників області Анатолій Гацько. — Ми хвалимося, що вибилися в світові лідери з експорту зерна, але селянин з цього нічого не має.
Окрім того, турбує те, що ціна на збіжжя перед жнивами значно знизилася, а вартість тонни продовольчої пшениці майбутнього урожаю, як завжди, залишається невідомою. Звісно, якщо аграрії посіяли хліб, то зберуть його, але у що це їм стане?
Непокоять і чутки про скасування пільгового режиму адміністрування ПДВ для аграріїв. Як тоді конкурувати з європейськими фермерами, коли вони платять за кредит три-п’ять відсотків, а наші сільгоспвиробники — 30. Тоді як імпортні трактори, комбайни та сівалки для тих й інших коштують однаково. Чи не йде все до того, аби довести селянина до банкрутства й забрати в нього землю?
Директор СТОВ «Гусарівське» Віктор Вовченко переконаний, що проблема продажу землі нині найболючіша. Звісно, вона позначається і на господарюванні. Коли аграрій не бачить перспектив, то чи купуватиме він техніку, будуватиме зерносховища на ділянці, яка може піти з молотка?
— Якщо наш молодий міністр говорить, що земля — це такий же товар, як автомобіль чи будинок, то він нічого не тямить у сільському господарстві, — розмірковує пан Вовченко. — Земля — це неоціненний дар, за неї віддавали життя колись і тепер ним жертвують, хоча з кабінетів цього, мабуть, не видно.

Леонід ЛОГВИНЕНКО.
Сільські вісті