- ДПЗКУ – один із лідерів експорту пшеничного борошна
- Аграрний фонд активно поставляє борошно на хлібопекарні
- Цьогоріч волинські хлібопеки закуповуватимуть у Аграрного фонду борошно по 2,66 грн за кілограм
- Агрофонд збільшив поставки борошна для виробництва соціального хліба
- Області закупили 36 тисяч тонн борошна для випікання соціальних сортів хлібу
Частка держпідприємств в обсягах виробництва та експорту борошна скорочується
«Сьогодні виробництво борошна в Україні практично повністю покриває потреби внутрішнього ринку, і доцільно було б нарощувати його експорт, - вважає співголова правління громадської асоціації «Борошномели України» Олександр Лавринчук, - тим більше, що продавати борошно набагато вигідніше, ніж зерно. Але потрібна протекція на державному рівні, оскільки багато країн-імпортерів відкриті для зерна, а поставки борошна "закриваються" митами. В принципі, принаймні, на словах ми бачимо підтримку Мінагропроду в цьому питанні, але від слів до справи міністерство поки не перейшло».
За словами Олександра Лавринчука, допомоги від держави, яка є найбільшим оператором борошномельного ринку, не отримують не тільки приватні компанії, а й державні підприємства. «Якщо подивитися на загальну статистку експорту борошномельної продукції з доданою вартістю, то на держсектор, з його найпотужнішими підприємствами і двома портовими елеваторами, припадає аж 11% від загального обсягу експорту в 258 тис. тонн. При цьому, якщо порівнювати 2013/2014 і 2014/2015 маркетингові роки, частка держпідприємств, як в обсягах виробництва, так і в обсягах експорту борошна скорочується», - каже співголова правління громадської асоціації «Борошномели України».
Він підкреслив, що борошномельний сектор України - один з соціально значущих в агропромисловому комплексі і завжди потребував державної підтримки. «Декларуючи, що хліб є соціально значущим продуктом, держава усунулася від зменшення фінансового та фіскального тиску по відношенню до борошномелів: повністю відсутнє пільгове кредитування підприємств як для закупівлі зерна, так і для необхідної модернізації виробничих потужностей; висока собівартість переробки через дорогі енергоносії і тарифи на залізничні перевезення; відсутність контролю з боку державного регулятора за зростанням цін на зерно; існування обмежень по рентабельності виробництва борошна. При цьому, аграрії мають суттєві державні преференції на виробництво зерна, а його переробники - ні. При експорті продукції відсутнє відшкодування ПДВ. Все тримається на ініціативах окремих підприємств або галузевої асоціації».
Олександр Лавринчук назвав кілька основних факторів, які можуть стимулювати експорт борошна. «Перший фактор - і тут ми перетинаємося з інтересами всіх інших експортерів сільгосппродукції - це реальне повернення ПДВ при експорті борошна. Другий фактор - це зниження тарифів на залізничні перевезення продукції саме зернопереробної галузі до портів. «Укрзалізниця» є держпідприємством, і було б цілком природно, якби держава таким чином надала преференцію тим галузям, які формують значну частку внутрішнього валового продукту країни. Третій напрям державної допомоги - просування української харчової продукції, у тому числі і борошна, на зарубіжних ринках через торговельні місії в країнах - потенційних покупцях. І, звичайно ж, доступ до кредитних коштів для модернізації виробництва».
