Свій до свого по своє, органічне

10 January, Розділ Новини, переглядів 1 263

Ще з кінця минулого століття, коли застосування землеробами добрив, гербіцидів та пестицидів у планетарних масштабах сягнуло апогею, в багатьох країнах наперекір цьому «прогресу» виник і почав спинатися на ноги бізнес, який, образно кажучи, повертав споживачів у минуле — до не забруднених хімією, біостимуляторами органічних, як їх стали називати, харчів.
НИНІ вирощування та виробництво чистої, безпечної для здоров’я продукції — один із найперспективніших напрямів сільськогосподарського виробництва. Фахівці впевнені, що вітчизняне село спроможне задовольнити внутрішню потребу в екологічних харчах. Але чомусь щороку Україна імпортує тонни генно модифікованих, вирощених із застосуванням хімічних добрив стимуляторів овочів та фруктів. Порівняймо: якщо США сьогодні виробляє за рік на 65 мільярдів доларів екологічно бездоганних харчів для власного споживання, то українські аграрії для внутрішнього ринку — майже у чотири рази менше. Є різниця?
Хочете — вірте, хочете — ні, але це той випадок, коли наздогнати та перегнати Америку нам цілком під силу. Третій рік минає, як в Україні прийнято Закон «Про виробництво та обіг органічної сільгосппродукції та сировини» — отож начебто передбачено всі умови та вимоги для одержання органічної продукції з наших полів і ферм. Ось тільки з утіленням корисної справи щось не виходить. Програма розвитку аграрного сектору України, розрахована до кінця 2015 р., стосовно органічного землеробства залишилася невиконаною.
Хоч позитивний досвід уже є. Не було б щастя, так нещастя помагає: фермери через постійне подорожчання мінеральних добрив і хімічних засобів боротьби з бур’янами та шкідниками вимушені зменшувати обсяги внесення, а то й зовсім відмовлятися від них. А це одна з основних умов сертифікації земель для вирощування екологічно чистої продукції: три роки поспіль без міндобрив та хімікатів — і ви вже «на коні». Як приклад можна згадати голову фермерського господарства «Макішанський сад», одного із засновників обслуговуючого сільгоспкооперативу Сергія Довганя з Городнянського району Чернігівської області. Йому дісталися занедбані землі, що кілька років не оброблялись і по пояс заросли травами. Чоловік не став їх орати, замульчував подрібненими рештками дикорослин, що також є корисно для природного господарювання, здобув необхідну сертифікацію і тепер вирощує органічну продукцію.
За останніми статистичними даними, в Україні налічується 210 сертифікованих органічних господарств. Насправді, стверджують аналітики, їх більше. Та чим більше, тим краще. Бо 410 тисяч 550 гектарів, які обробляють «реєстрові» господарства, — надто мала межа для такої країни, як наша.
Лідери у цій справі — Вінницька та Полтавська області, непогані досягнення у фермерів Одещини, Херсонщини та Харківщини. А от степова Дніпропетровщина поки що відстає.
Тож департамент економічного розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації разом із обласною торгово-промисловою палатою започаткували серію навчально-пізнавальних семінарів «Питання розвитку ринку органічної та екологічної продукції в Україні та світі». Днями виїзні засідання відбулись у Царичанському та Новомосковському районах. На них запросили керівників фермерських, селянських, сімейно-присадибних господарств, одноосібників, що займаються вирощуванням овочів чи садівництвом, власників молочних та м’ясо-відгодівельних міні-ферм і навіть бджолярів.
Учасників заходів ознайомлювали з тонкощами органічного виробництва, пояснювали, що необхідно робити вже сьогодні, аби завтра набути статус органічного господарства. Господарі вже сертифікованих господарств ділилися досвідом, розповідали про особливості вирощування екопродуктів, про те, як шукати ринки збуту, про тонкощі цінової політики...
Насамперед організатори семінарів прагнуть зацікавити екологічним бізнесом дрібних і середніх сільських підприємців. Але водночас сподіваються залучити до доброї справи і великих сільгоспвиробників. Як приклад, пропагують досвід ПП «Агроекологія», де директором Семен Антонець, яке успішно порає 8 тисяч га землі у Зіньківському та Шишацькому районах Полтавської області.

Микола ЯСЕНЬ
//www.silskivisti.kiev.ua/