Світове споживання продуктів щороку зростає на 3%, а більше виробляється тільки на 1,5%, говорив лідер українських аграріїв. Але в світі панує жорстка конкуренція, тому ніхто не хоче поступатися своєю долею продукції з доданою вартістю, через те нам свідомо віддають сировинний ринок. Щороку ми нарощуємо експорт зерна та інших продуктів на 1,5-2%. Але на цьому не заробляємо. Адже інноваційна складова нашого аграрного експорту становить лише 0,9%. Якщо ми створюємо в розрахунку на гектар 260 доларів доданої вартості, то середньоєвропейський показник – 2600 доларів, тобто в 10 разів вищий. Чи може Україна вибудувати власну конкурентну перевагу? Так. Але треба розвивати науку. Весь світ знає: для того, аби це відбувалося, її треба фінансувати на рівні не меншому, як 5-6% від ВВП країни. Одночасно українським виробникам треба створити відповідні умови, щоб вони експортували не сировину, а створювали додану вартість. Чи можна досягнути цієї мети без політики? Ні. До жовтня 2015 року, 41% економіки, 12% аграрного та 30% суміжного виробництва, або 14,8 млн. людей, що проживають на сільських територіях, не були представлені в жодній районній раді нашої країни, не кажучи вже про парламент. Як за таких умов можна захищати інтереси села?
А тому не треба боятися слова «політика», оскільки стратегії вибудовуються в наукових установах, а затверджуються і адаптуються через законодавчий орган, реалізовуються через виконавчу гілку, отже, аграрії і науковці мають усвідомити необхідність політики, як інструменту реалізації їхніх проектів та розв’язання проблем, підсумував Віталій Скоцик.
Інфоіндустрія