Всі, хто пов’язаний зі свинарською галуззю, напевно чули про циклічність
в цьому бізнесі – точніше навіть відчували. Ця циклічність
відображається в коливанні з 3-4-річною періодичністю і
обсягів виробництва, і цін, і інвестиційної активності, оскільки ці
речі взаємопов’язані. Зв’язок тут дуже простий: зростаючі ціни на м’ясо і
прибутковість виробництва спонукають до збільшення поголів’я; через
деякий час виробництво зростає і ціни починають падати; потім поголів’я
починає скорочуватись і далі – по колу.
Насправді, мало б бути навпаки, тобто розширення виробничих потужностей
мало б починатись ще за низьких цін напередодні їх очікуваного росту,
щоб максимально охопити період наступного подорожчання. Але на практиці
виходить так, як виходить. До речі, в розвинутих країнах, яким не треба
було заново вчитись працювати в ринкових умовах, як нам, таких циклів
немає. Це все добре видно з наведених графіків.
Джерело: Держстат України
Джерело: FAOSTAT
Як видно, останній пік поголів’я в нашій країні прийшовся на 2014 рік.
Згідно з законом циклічності вже мало б бути помітним нове зростання,
але на початок 2018 року ми спостерігали тільки прискорення спаду. Що ж
сталося з нашим циклом? Його більше немає? Ні, він ще є! Хоча і дуже
слабкий і помітний тільки в категорії промислового свинарства.
Так, починаючи з вересня минулого року офіційна статистика щомісяця
фіксує скорочення відставання кількості свиней в сільськогосподарських
підприємствах від відповідних показників попереднього року. Якщо в
вересні 2017 р. у порівнянні з вереснем 2016 р. промислове поголів’я
було на 10,4% нижчим, то в березні 2018 р. у порівнянні з березнем 2017 р. відставання скоротилося до 5,4%.
Паралельно з цим приблизно в той же час зареєстровано збільшення імпорту
племінних і якісних товарних свиней з Європи (переважно з Данії).
Тільки за останній квартал минулого року було завезено понад 5 тисяч голів, тоді як за три попередніх квартали – менше 3 тисяч. За два місяці цього року імпорт вже майже сягнув 2 тисяч голів і, імовірно, буде зростати далі.
Отже позитивні тенденції, незважаючи на ускладнену АЧС ситуацію, все ж
таки є. Проте цього недостатньо, щоб змінити баланс попиту і пропозиції
на ринку і змусити ціни на м’ясо і сало рухатись вниз.
По-перше, попри цей підйом в професійному свинарстві, в категорії
господарств населення спад продовжується. Причому протягом останніх
п’яти місяців відставання поголів’я від попереднього року там тільки
збільшувалося. Станом на початок березня воно складало вже понад 10% або більше 300 тисяч голів. Це дуже суттєво, адже в домогосподарствах утримується ще 45% всього поголів’я свиней в Україні.
По-друге, той підйом в професійному секторі, який ми згадували, ще дуже слабкий. Відставання в поголів’ї складає ще близько 200 тисяч голів, і повністю ліквідувати його буде дуже складно – особливо
враховуючи той факт, що наявність свиноматок в сільськогосподарських
підприємствах залишається набагато нижчою (на 11%) ніж
торік. Крім того, інвестиційну привабливість в секторі все ще важко
назвати високою через ту саму АЧС. Отже, якщо під кінець цього року і
вдасться наздогнати минулорічний показник кількості свиней в
сільгосппідприємствах, то середньорічне поголів’я очевидно буде
залишатися нижчим ніж торік. Забій буде нижчим ніж торік.
Таким чином, ми не бачимо можливостей для збільшення або принаймні
повторення минулорічних обсягів виробництва свинини в Україні в цьому
році. За нашими розрахунками воно, навпаки, впаде, причому доволі
суттєво – на 6%. А це означає знову високі ціни, імпорт і продовження зміни структури споживання м’яса на користь курятини.
А зростання вже будемо чекати в 2019 році. І це поки що не прогноз, а лише сподівання.