«Перед
 сучасним свинарством стоїть завдання нагодувати населення планети, 
що зростає, а також заповнити „пробіли" у виробництві, спричинені 
вимогами до добробуту тварин та жорсткими екологічними нормами (ЄС). 
Відтак, свинину треба десь виробляти. В України, як держави, яка 
знаходиться у „зерновому поясі" Європи є для цього всі можливості. 
Як швидко це станеться — залежить від політичної та економічної 
стабільності в країні», — додав пан Грей.
	 
	 
	Крім того, він назвав ключові виклики, з якими зіштовхується свинарство України та світу:
	
		- АЧС.
 Активне поширення хвороби вносить сум’яття та непевність у роботу 
операторів свинарської галузі. До всього, наразі не існує дієвої вакцини
 проти АЧС. 
 
		- Брак кваліфікованих кадрів.
 У деяких регіонах відсутність працівників є лімітуючим фактором для 
побудови нових свинокомплексів. В інших, хоча кандидатів і достатньо, 
вони мають низький рівень професіоналізму. «Часто, різниця між 
середньостатистичним та найкращим господарством — значна, зокрема 
й через працівників. Відтак, є потреба покращувати кваліфікацію 
персоналу, адже від цього залежить успіх виробництва», — відзначив 
експерт. 
 
		- Брак висококласної генетики.
 Багато ферм намагаються вирішувати генетичні питання своїми силами — 
запускають внутрішні програми тощо. Та всі вони значно менш ефективні 
ніж закупівля високоякісної генетики.
 
		- Лобіювання добробуту поголів'я.
 Регіони/країни, які встановили жорсткі правила щодо благополуччя с.-г. 
тварин, як правило, мають високу вартість виробництва такої продукції, 
але недостатньо споживачів, які готові платити більше за цей вид м’яса. 
Встановлення жорсткіших правил щодо добробуту «вилилося» у зниження 
виробництва свинини майже на 50%.
 
		- М’ясні якості свинини.
 Оскільки галузь тяжіє до виробництва дуже пісної свинини, вони дещо 
знизилися впродовж років. «Завоювати ринок із продуктом, якість якого 
„не дуже" — доволі складно», — підсумував експерт.