Ринок землі потрібен, але при діючій правовій системі

19 March, Розділ Новини, переглядів 1 231

Впевнений, що ринок землі нам потрібен і є суспільний запит на його створення в Україні. Але позитивний ефект від його появи можливий лише в разі забезпечення прозорості та введення чітких правил гри. Поки ж в країні багато розмов про ринок землі, але мізерно мало реальних справ.

Всі начебто розуміють, що для нормального функціонування ринку повинна існувати налагоджена інфраструктура. Але, подивіться, що відбувається, скажімо, з земельними реєстрами. Інакше як плутаниною (і це найм'якше визначення) сьогоднішній стан справ в цій сфері не назвеш. Правил гри немає, не працює право власності. Сьогодні ви власник, а завтра будь-який реєстратор комунального підприємства, яких сьогодні величезна безліч, може перереєструвати землю, умовно кажучи, на «дядю Петю».

Давайте будемо називати речі своїми іменами. У країні, по суті, немає Мін'юсту, немає права власності, а панує правовий балаган і базікання. Якщо сьогодні ви власник, а завтра, умовно кажучи, «дядя Вася», купа реєстраторів, то про який вільний ринок землі ми говоримо? Який плутанину і безлад в десятки разів збільшить? На мій погляд, високим урядовцям пора злізти з владних олімпів і почути думку людей. А не в «рожевих окулярах» розповідати про успіхи. Пора зрозуміти, що запуск ринку землі до вирішення назрілих проблемних питань може спровокувати в тому числі і громадянські конфлікти.

Що потрібно зробити в першу чергу? Вирішити, яка роль держави в земельних відносинах. Що буде робити держава? Чи створить вона земельний банк, щоб викуповувати землю у бажаючих її продати, визначить ліміти, скільки можна купувати землі, і хто нею буде володіти.

Сформувавши правила гри, їх потрібно відкрито обговорити з людьми - фермерами, селянами, які безпосередньо працюють на землі. І тільки потім має бути прийнято зважене рішення. Зрозуміло, що в світі багато варіацій ринку землі - від Ізраїлю, де все державне, до країн, де вся земля в приватній власності. Нам потрібно визначитися зі своєю моделлю.

На мій погляд, при покупці землі повинні мати пріоритет люди, які працюють в Україні. Пропозиції про поетапний запуск ринку землі з початковим допуском фізичних, а потім юридичних осіб, я оцінюю позитивно.

Що стосується бурхливих дискусій чи допускати на ринок землі компанії з іноземними власниками, то тут ми ніяк не проконтролюємо, оскільки власники компаній можуть бути різні. Сьогодні вони можуть бути українцями, а завтра іноземцями. Але, якщо ми даємо доступ юридичним особам, ми повинні розуміти, що це за компанії, якими напрямками вони будуть займатися. Не принципово, хто власник, важливо, на яких умовах вони концентруються, чи платять всі податки в бюджет України, створюють тут робочі місця і підтримують соціальну сферу.

Ще одна актуальна тема - обмеження. Вважаю, що вони повинні бути. Ліміти не повинні допускати концентрацію великого обсягу землі в одних руках. Вони покликані стимулювати розвиток місцевого агровиробництва на всіх рівнях, в тому числі малого фермерського та середнього. Такі обмеження існують практично скрізь. Купувати і продавати землю повинні громадяни України в певних обсягах - ці поняття закладалися в проект Закону. Має існувати обмеження по кількості для підприємств, юридичних осіб, іноземних підприємств.

Актуально і створення державою Земельного банку. Держава повинна купувати землю за нормальною ціною у тих, хто її хоче продати. У нас дійсно 20-40% власників землі хочуть її продати. Треба дати їм таку можливість. Як правило, мова йде про літніх людей, яким по 70-80 років. У багатьох з них вже немає родичів, їм дуже потрібні гроші на ліки. В результаті вони все одно продають, але роблять це незаконним шляхом.

Ринок повинен бути при чинній правовій системі, якої на сьогоднішній день немає. На зміну корупції і бардаку, відсутності нормальних реєстрацій повинен прийти порядок в сфері обліку землі. Вводити ринок землі необхідно поступово і грамотно. На кожному етапі дивитися і аналізувати «притертости», проблеми, що виникають, мати можливість їх оперативно усувати. Робити не жорстко, що називається, не махати шашкою, а плавно, поступово, враховувати і виправляти помилки, які можуть виникнути.

agravery.com