Павло Коваль: закон № 2178-10 не дає підстав ні для ейфорії, ні для паніки

По-перше, ніякого ринку землі до 1 липня 2021 року не буде. Це дає нам змогу чітко зрозуміти економічний стан України: як ми вийдемо із карантину, як розвиватиметься світова криза, очевидно, що якісь країни за цей період покажуть плюсову динаміку. Китай вже офіційно оголосив, що карантин закритий, вірус подолали, понад 90% підприємств, які закрилися, починають відновлювати виробництво, але ніхто в Україні про це чомусь не говорить. Тим часом деякі європейські країни і США, можливо, тільки втягуються в економічну кризу, в складній ситуації через падіння цін на нафту опинилася РФ. А тому нам треба чітко розуміти, хто першим вийде з макроекономічної кризи, які стратегічні напрямки треба змінювати, тобто в нас з’являється резерв часу для впровадження цивілізованого ринку землі.

УАК завжди підтримувала ідею необхідності перехідних періодів для впровадження ринку землі. Ми за те, щоб на першому етапі розпочинати його тільки з фізичними особами і тільки з громадянами України. А потім через 5-7 років – поступова лібералізація, перегляд осіб, які мають право купувати землю, ми зрозуміємо, як формується ціна попиту і пропозиції, які землі треба виставляти на продаж і так далі. Це той час, коли ми можемо дуже детально моніторити ситуацію. Другий позитивний момент – заборонено купувати державні землі.

Якщо ми в такій конструкції спробуємо запускати ринок землі, то в принципі, немає нічого поганого. Обмеження: в одні руки 100 га – це компромісне рішення, ми пропонували навіть 200 га, закордонні експерти твердять, що це економічно не вигідно, але великий плюс в тому, що в цих умовах українець продасть землю українцеві. Але в Україні склалася дуже погана традиція, коли дуже багато людей намагаються обійти закон. А тому, можливо, будуть народжуватися різні схеми. Купуватимуть ті, у кого будуть гроші, і це не завжди будуть аграрії і фермери. Так, у законі передбачена норма про першочергове право купівлі для орендаря, але ми наполягали на нормі, коли першочергове право на це має належати тому аграрію, який живе в селі і вже зараз працює на землі, тобто закон має бути інструментом розширення тих господарств, які вже сьогодні функціонують. Треба дивитися на позитивну світову практику: ніде у світі нема такого, щоб першочергове право на придбання землі мав орендар, який живе десь на Женевських озерах, а в цьому селі ніколи не був і навіть не знає, де воно. Тобто в законі є немало слабких моментів, які потребуватимуть уточнення.

Але ми не повинні впадати в ейфорію і паніку, а повинні дуже уважно слідкувати за всіма рухами народних обранців, бо ця Верховна Рада вже завтра може внести прямі зміни до цього закону. Спокійно, в робочому режимі будемо спілкуватися з комітетом, з органами виконавчої влади, окрім того, якщо це рішення допоможе повернутися до переговорів з МВФ, це теж позитивний крок, макроекономічна обстановка показує, що більшості країн, особливо для таких, як наша, де економіка в тяжкому стані, доведеться співпрацювати з цією впливовою фінансовою установою. На яких умовах, це вже інше питання. А спроби взяти МВФ на «понт», мовляв, ми справимося і самі, я вважаю несерйозними, бо для цього в нас немає ні козирів, ні аргументів.

Кажуть про велику небезпеку допуску до ринку юридичних осіб із 2024 року, але до цього часу треба ще дожити, я переконаний, що через чотири роки багато чого може змінитися і в політичному, і в економічному планах. Цілком можливо, що цим питанням займатиметься інша Верховна Рада, тож завдання аграрної спільноти працювати над тим, щоб там були компетентні і відповідальні політики.

Я сподіваюсь, що Президент візьме із цієї ситуації позитивний урок, який полягатиме в тому, що треба вчасно реагувати на думку суспільства з приводу того чи іншого проблемного питання. Якби він пішов на цей компроміс три місяці тому, то не було б такого збурення в суспільстві, коли понад 400 місцевих рад висловилися проти ринку землі. Навіщо було доводити всю Україну до такого стану? Це свідчить про те, що керівник держави веде слабку політику. А тому нам треба не розвалювати політичну й управлінську систему, як це робилося досі, а вдосконалювати, цементувати її показувати, що ми розуміємо всі виклики і знаємо, як на них реагувати, нам треба вистояти. Для цього треба мобілізувати всі сили, підсумував Павло Коваль.

ІЦ УАК за матеріалами Інфоіндустрія

agroconf.org

Схожі новини

Додати комментар

Додати

Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.