- Українська зернова асоціація запрошує представників ЗМІ на прес-конференцію, присвячену завершенню зернового сезону
- "Мільйон із гектара-2020"
- Запрошуємо на Міжнародну конференцію «Зерно Причорномор'я-2019»: 10-11 квітня 2019 р.
- Руководитель ГПЗКУ выступит на «Зерновом форуме & Maritime days in Odessa 2015»
- У вересні 2007 року в Україні відбудеться зібрання світової еліти зернового бізнесу
Експорт причорноморського зерна в 2020/21 МР: картина олією або ескіз?
Традиційно наприкінці травня морська столиця України, прекрасне місто Одеса, збирає провідних гравців агробізнесу та морської індустрії на міжнародній конференції Grain&Maritime days in Odessa, організаторами якої виступають ІА «АПК-Інформ» та Interlegal. Однак цього року 19-річну традицію перервав «Великий локдаун»…
Тим не менш, у світі в цілому і на зерновому ринку зокрема сталося стільки цікавого, що ми просто не могли втриматися і з урахуванням реалій 2020 року запропонували учасникам новий формат – Double GMD, який включає конференцію #GMDonline і offline #GMD Conference 2020: Summer edition, яка відбудеться 20-21 серпня.
Отже, дводенну конференцію #GMDonline ми вже успішно провели, готові відкрити завісу і напередодні старту нового зернового сезону поділитися найцікавішими моментами.
А для того щоб бути в курсі всіх найактуальніших трендів аграрного ринку і свіжих інсайтів, стежте за оновленнями на нашому сайті та приєднуйтесь до наших конференцій.
Аліна Тимофєєва, АПК-Інформ
Анна Танська, АПК-Інформ
Отже, день I, частина 1. Гайда!
Червоною ниткою заходу стала тема «Реалії зернового ринку та агрологістики в умовах «вірусної кризи». Перший день конференції було присвячено Global grain perspective, а другий – Антикризовим урокам: від пандемії до паніки.
Зараз ми зупинимося на панельній дискусії, в рамках якої учасники ділилися своїми начерками та нотатками, експертними прогнозами і фактами щодо формування «картини» експортної торгівлі зерном в 2020/21 МР у Причорноморському регіоні.
У key points було винесено такі питання:
– Перспектива попиту на причорноморське зерно в сезоні-2020/21 у ключових регіонах споживання
– Зміна торгової політики країн-імпортерів. Тарифні та нетарифні бар’єри: питання часу, ціни чи потреби?
– Вплив валютного чинника та волатильності ринку нафти на торгівлю зерном
– Очікування експортерів щодо старту нового сезону та виходу з «Великого локдауну»
Прогноз виробництва на 2020-2026 рр. Експорт і меморандум
Микола Горбачьов, президент Української зернової асоціації, виступив модератором і відкрив дискусію, задавши їй темп і позначивши ключовим питанням перспективи міжнародної торгівлі зерном у 2020/21 МР з позиції України.
Свою ж презентацію М.Горбачьов розпочав із прогнозів урожаю зернових поточного року. Так, згідно з очікуваннями Української зернової асоціації, виробництво пшениці складе 26,8 млн тонн. Експерт вважає, що дощі значно поліпшили ситуацію, а південні регіони, які сильніше за інші постраждали від посухи, – не основні зерновиробничі регіони країни і не матимуть істотного негативного впливу на загальний показник валового збору. Разом із тим, на тлі суттєвого розширення посівних площ під кукурудзою очікується рекордний урожай зернової – дещо більше 37 млн тонн. Невелике прогнозоване зниження обсягів виробництва ячменю (на рівні 1 млн тонн), на думку експерта, цілком компенсується приростом у секторі кукурудзи.
Очікування експертів УЗА щодо врожаю соняшнику та ріпаку дещо менші, ніж минулого сезону, але приблизно на тому самому рівні, а прогнози виробництва сої майже дорівнюють торішнім показникам.
Якщо, за оцінками М.Горбачьова, в 2019 році обсяг виробництва всіх зернових і олійних сумарно склав 98,3 млн тонн, то наступного сезону він очікує даний показник на рівні 98 млн тонн.
«Я вважаю, що для ринку основне питання: яким же буде експорт пшениці з України? Яким чином він регулюватиметься? 8 років тому трейдери вперше уклали з урядом меморандум, згідно з яким ми зобов’язуємося при експорті пшениці не перевищувати обсяг, зазначений у ньому. Звичайно, це не найефективніший спосіб вести торгівлю, але на даному етапі це набагато краще, ніж вводити квотування, де, ймовірно, за допомогою корупційних схем можливість експортувати зерно отримуватимуть особливо обрані компанії. Меморандум дає широкий спектр способів реагування на будь-які існуючі виклики. Я вважаю, що цього року ми дещо перевищимо встановлений у меморандумі обсяг», – зазначив М.Горбачьов.
Він нагадав, що на поточний сезон обсяг експорту даної культури, прописаний у меморандумі, становить 20,2 млн тонн, але реальний експорт, на його думку, виявиться на рівні 20,5 млн тонн. «Погодні умови сприятливі, внутрішнє споживання пшениці оцінюється на рівні 8 млн тонн, з яких лише 4 млн тонн іде на продовольче споживання, тобто проблем немає, через що уряд повідомив, що не вводитиме жодних обмежувальних заходів – будуть видаватися сертифікати, і триватиме експорт, оскільки аграрний експорт – це близько 40% від усієї валютної виручи країни, а вона зараз потрібна Україні».
Експерт підкреслив, що практично на тих самих посівних площах, що і зараз, у 2002-2006 рр. у середньому на рік в Україні вирощувалося 36 млн тонн зернових і олійних, експортували з них 10 млн тонн, а споживання становило 22,9 млн тонн. Потім, у 2006-2010 рр. обсяг виробництва було збільшено ще на 10 млн тонн, у 2010-2014 рр. він уже досяг 58 млн тонн. На його думку, даний приріст було забезпечено за рахунок кукурудзи, і з кожним роком обсяг її виробництва наростав. І вже в 2014-2018 рр. урожай у середньому становив 77 млн тонн, а експортували вже близько 43 млн тонн. Багато компаній почали інвестувати в портові термінали, і в Україні з’явилися нові технології та можливості. Якщо раніше при фрахтуванні суден експортерам хотілося мати потужність навантаження 8 тис. тонн на добу, то зараз є термінали з потужністю навантаження 35-40 тис. тонн на добу.
УЗА задалася запитанням, скільки ж Україна вирощуватиме в майбутньому, і, за їхніми прогнозами, до 2022-2026 рр. середньорічний показник виробництва зернових і олійних досягне 113 млн тонн, і це знову відбудеться завдяки кукурудзі. В середньому врожайність кукурудзи становить близько 7 т/га, але в штаті Айова США, клімат якого дуже схожий з українським, даний показник становить 12 т/га. Тому експерт вважає, що завдяки розвитку технологій Україна може ще як мінімум на 30-40% підвищити врожайність кукурудзи. Основні регіони-виробники кукурудзи знаходяться в центрі та на півночі країни. При цьому він підкреслив, що Західна Україна демонструє гарні показники за обсягом виробництва, але там є логістичні проблеми, труднощі з елеваторами та зберіганням. Але якщо клімат продовжить розвиватися в тому самому напрямку, то агробізнес доповнить ці відсутні ланки і найбільші обсяги вдасться отримати саме на півночі та заході України.
Зовнішні торговельні відносини України складаються з основними покупцями: Європа, Азія та Північна Африка. При цьому, на думку М.Горбачьова, зростаючий потенціал зберігається саме в напрямку Азії, оскільки Європа, найімовірніше, не збільшуватиме імпорт зернових у цілому. «Європа – це 0,5 млрд платоспроможного населення, і Україна продовжуватиме вести торгівлю з даним регіоном, проте весь приріст, який очікується до 2026 року – а це більше 12-13 млн тонн, – поїде на Азію», – підсумував експерт.
Нові реалії та специфіка торгівлі. Нетарифні бар’єри та попит Китаю
Далі слово було передано Володимиру Осадчуку, генеральному директору COFCO Agri Resources Ukraine. На початку своєї промови він окреслив низку ключових факторів, від яких залежатиме торгівля українським зерном на зовнішньому ринку. Зокрема, серед основних внутрішніх питань він виділив логістику і неоднорідність показників урожайності та виробництва сільгоспкультур в Україні, розповів про свої очікування щодо територіального розподілу врожаю в Україні та поділився лайфхаками щодо того, до яких портів краще їхати і як правильно самоорганізувати торгівлю. Говорячи про зовнішні фактори, експерт відзначив збереження традиційних ринків для України: Європи, Північної Африки та Азії. Але, за його прогнозами, Азія вже братиме все те, що залишиться після Північної Африки, Європи та Близького Сходу.
Експерт розповів про побоювання щодо якісних характеристик зерна врожаю п.р. і підкреслив, що вони в основному стосуються пшениці й обумовлені посухою, що спостерігалася в південному регіоні, і, навпаки, підвищеною вологістю і низькими температурами повітря в північному та центральному, що уповільнювало розвиток пшениці та пізніх зернових культур і могло негативно вплинути на якість продукції. Відповідно, виникають питання щодо частки виробництва продовольчої пшениці та можливості блендінгу зерна. Адже останні 2-3 роки Україна все ж стала країною, яка виробляє нехай ще не тверду, але переважно продовольчу пшеницю.
Істотним фактором впливу на зовнішню торгівлю В.Осадчук також назвав пандемію коронавірусу COVID-19. Незважаючи на загальну тенденцію зменшення захворюваності в Європі, в Південній Америці вона лише набирає обертів, в світлі чого знак питання ставиться біля ймовірності другої хвилі захворюваності восени, яку віщують багато вчених із Всесвітньої організації охорони здоров’я. На його думку, це може спричинити зменшення попиту на зернові та продовольство в IV кварталі ц.р. і I кварталі 2021 р.
Також експерт нагадав про так зване нетарифне регулювання торгівлі в деяких країнах, які є основними ринками збуту, зокрема в країнах ЄС та Азії. Вони виставляють або змінюють свої вимоги щодо вмісту хімічних речовин у закуповуваних товарах (зокрема хлорпірифосу), і не відомо, як це позначиться на попиті на українське зерно.
Будь-які депресії та негативні явища, які відбуваються в світі, впливають на торгівлю і вартість сільськогосподарської продукції. Коли нафта була в мінусах у недавньому минулому, за розрахунками COFCO Agri Resources Ukraine, попит на кукурудзу з України в глобальному вираженні міг знизитися на 6 млн тонн. Надлишок кукурудзи в США та Південній Америці мав вплив на український ринок, і, незважаючи на те, що Україна територіально знаходиться ближче за інших гравців до ЄС, південно- та північноамериканська кукурудза конкурувала з українською як на європейському ринку, так і на ринку Північної Африки.
Говорячи про плани Китаю щодо закупівель зерна з Чорноморського регіону, експерт сказав, що на сьогоднішній день нічого не змінилося. Попит на зерно з Причорноморського регіону залишається на тому самому рівні, а, може, навіть і дещо зріс. Відповідно, в подальшому все залежатиме лише від ціноутворення. Спікер нагадав, що ще 4-5 роками раніше ринок Китаю був преміальним і експортери були зацікавлені в продажах у даному напрямку. Зараз же це звичайний ринок, без будь-яких премій. Єдине, що він дає, – це допуск до збуту нашої продукції. Для роботи в даному напрямку актуальними залишаються ячмінь, кукурудза, а також все частіше ведуться розмови про інтерес КНР до закупівель сої, особливо до non-GMO. Що стосується квоти на кукурудзу на наступний сезон, то розмови про її збільшення ведуться, але рішення не прийнято, і якою буде цифра, поки не відомо.
Говорячи про китайський напрямок із позиції українського ячменю, експерт виділив ще один фактор, який перешкоджає подальшому збільшенню інтересу експортерів до роботи на даному ринку. «Це дещо зарегульований фітосанітарний протокол, підписаний між Україною та Китаєм, який ускладнює роботу наших трейдерів щодо оформлення вільних зон вирощування. Зараз ідуть переговори і з Держспоживслужою, і з китайською стороною про зміни цих правил, щоб хоча б уніфікувати їх, як у протоколах щодо сої та кукурудзи. Але це тривалий процес, і буде потрібно ще багато часу для того, щоб це залагодити, але ми займаємося цим питанням. При експорті зерна, як і минулого року, наші фітосанітарні органи повинні будуть доводити, що ячмінь, експортований до Китаю, виробляється саме на тих вільних площах, які було обстежено фітосанітарними службами. Попит на український ячмінь з боку КНР не нижчий за минулорічний. І єдине, що визначатиме інтерес української сторони до торгівлі з китайською, – це ціноутворення, фактори якого нічим не відрізняються від ринків Саудівської Аравії, Туреччини і т.д. Тому в роботі в даному сегменті варто заздалегідь усе зважувати, і з урахуванням фітосанітарної сертифікації та цінової ситуації вирішувати, чи варта гра свічок», – пояснив він.
Перспективи торгівлі: важкі баланси щодо кукурудзи та ціноутворення
Розпочати свій спіч на тему перспектив попиту на чорноморську кукурудзу в 2020/21 МР Тимур Шишлов, трейдер Risoil Ukraine, вирішив із так званого кукурудзяного календаря. У всій Північній півкулі добігла кінця посівна кампанія кукурудзи, і в цілому в усіх регіонах вона пройшла нормально. Є питання в деяких штатах США, зокрема Північна Дакота відставала із сівбою, але в глобальній перспективі це не вимагало пильної уваги. У Південній півкулі, зокрема в Аргентині, йде збирання, а Бразилія розпочала його в середині червня, і поки воно здійснюється неактивними темпами. У Бразилії є деякі питання до якості та обсягу виробництва кукурудзи у зв’язку з тим, що там спостерігалися і зберігаються посушливі погодні умови.
Говорячи про баланси світового ринку кукурудзи, експерт спирався на дані травневого звіту USDA. Міністерство прогнозує в 2020/21 МР світовий обсяг виробництва зернової на рівні 1,186 млрд тонн, тобто більш ніж на 70 млн тонн вище, ніж поточного сезону. Перехідні залишки наступного сезону також на рекордно високому рівні – 139,5 млн тонн (без урахування Китаю).
Цікавим є те, що, незважаючи на збільшення виробництва та рекордні «стоки», співвідношення запаси/використання знаходиться на комфортному рівні – 16%. Тобто поряд зі збільшенням виробництва кукурудзи USDA прогнозує також і зростання попиту – до 1,155 млрд тонн, що на 35 млн тонн вище, ніж роком раніше, і в основному даний приріст забезпечено за рахунок США. Risoil Ukraine, як і багато міжнародних аналітиків, трейдери і в цілому ринок, з цією цифрою не згодні. Через пандемію коронавірусу людство ввійшло в глобальну рецесію, у зв’язку з чим зменшився попит на паливо й етанол, в цілому знизилася купівельна спроможність людей – 36,5 млн осіб залишилися без роботи за квітень-травень. За рахунок чого може бути таке суттєве збільшення, не зрозуміло, і Т.Шишлов припустив, що в майбутніх звітах USDA може переглянути цю цифру в бік зниження. У Китаї приріст споживання прогнозується на рівні 5 млн тонн, але питання з квотами залишається відкритим. В ЄС даний показник прогнозується на рівні 3,6 млн тонн, але і цю цифру експерт ставить під сумнів.
Далі більш детально спікер зупинився на балансах США. Прогноз урожаю базується на підставі прогнозної площі та трендової врожайності. Площі близькі до прогнозу, і їхній остаточний розмір буде опубліковано в кінці червня в звіті USDA, але вже зрозуміло, що вона буде близькою до прогнозу. Якщо говорити про врожайність, то поки експерти можуть працювати лише з трендовою. Незважаючи на передбачуване зниження обсягів споживання, взявши всі поточні цифри та побудувавши графік співвідношення стоків до внутрішнього споживання, експерт продемонстрував, що воно досягне 26%, що на 9% перевищить рівень поточного сезону. А це величезний стрибок, для порівняння: до 2013 року цей показник коливався в межах 1-4%.
Крім того, показник даного співвідношення має досить добру кореляцію з цінами. Цифрі в 26% відповідає ціна на Чиказькій біржі на рівні 330 центів за бушель (середньорічна ціна грудневого ф’ючерсу). В принципі, і зараз цей ф’ючерс коливається близько цієї цифри, але оскільки вказано середню ціну, це означає, що поточна – це не межа просідання.
Про баланси України та ключових конкурентів було сказано вже багато, через що експерт надовго на них затримуватися не став. Він зазначив, що прогнози USDA виробництва кукурудзи в Бразилії та Україні на рівні 101 млн і 39 млн тонн, на їхню думку, є завищеними, й озвучив очікування ринку в межах 96-98 млн і 37 млн тонн відповідно.
«Чому я приділяю стільки уваги балансам США? Якщо ми подивимося на історію останніх 5 років, то побачимо, що наш базис практично в 2 рази менш волатильний, ніж ринок Чикаго. Базис – це різниця між фізичною ціною на внутрішньому ринку та ціною ф’ючерсу на Чиказькій товарній біржі. Тобто в основному ціна кукурудзи в Україні визначається ціною в Чикаго більшою мірою, ніж якимись локальними особливостями. Я вважаю, що при поточних світових балансах, якщо Україна збере навіть не 39, а 33 млн тонн, то істотно нічого не зміниться. Можливо, таке зниження потенційно незначно збільшить наш базис, але глобально ми перебуватимемо в стані світового перевиробництва та повинні будемо з ним рахуватися. Тому важливо для себе розуміти, що відбувається в Америці та якими є тенденції на біржі», – пояснив Т.Шишлов.
ТОП-3 імпортерів української кукурудзи з 2014 р. практично не змінюється. Наступного сезону глобальних змін не очікується. Може відбутися лише перерозподіл між напрямками. Якщо ЄС подовжить мито на імпорт кукурудзи, то, найімовірніше, на думку експерта, збільшиться внутрішній імпорт до ЄС кукурудзи з Румунії. У такому разі українська зернова буде активніше постачатися в напрямку Туреччини та Єгипту. Можливо також невелике збільшення темпів експорту кукурудзи до Ірану, оскільки багато українських компаній адаптувалися під роботу в даному напрямку.
Розглядаючи комбіновані баланси ключових імпортерів – ЄС, Південної Кореї, Ірану, Єгипту та Ізраїлю, – експерт зазначив, що за ними прогнозується збільшення імпорту на 3 млн тонн і внутрішнього споживання на 6 млн тонн. Але експерт вважає ці цифри завищеними. Що стосується ЄС, USDA дає прогноз імпорту на рівні 23 млн тонн, але, за заявою експерта, ринок із цією цифрою не згоден. Більшість європейських аналітиків прогнозує даний показник на рівні 19 млн тонн, а 3-4 млн тонн різниця в імпорті ключового покупця – це істотний фактор впливу на український ринок ближче до кінця сезону.
Говорячи про Єгипет, спікер продемонстрував графік сезонності експорту, виділивши 2017/18 і 2018/19 МР. Якщо подивитися на жовтень-грудень зазначених сезонів, то експорт української кукурудзи до Єгипту був на вкрай низьких рівнях. На думку Т.Шишлова, це пов’язано з рекордним експортом із Бразилії (майже 40 млн тонн), а також високими його темпами зі США (майже 62 млн тонн). Тобто коли відзначається збільшення конкуренції з боку інших виробників, це одразу позначається на темпах експорту та його обсягах з України.
«Але все це прогнози, а, як заповідав Адам Сміт, на свої місця все розставить «невидима рука ринку», а в нашому випадку невидима рука – це конкурентоспроможність України на світовому ринку в порівнянні з іншими виробниками», – зазначив експерт.
За даними Т.Шишлова, при поточних цінах українська кукурудза на листопад-грудень, у принципі, є найдешевшою на основних напрямках – Іспанія, Корея, Китай і Голландія. У звичайній ситуації це означало б, що у цін є потенційна підтримка, але не зараз. Імпортер не поспішає купувати новий урожай, адже всі бачать баланси.
Підбиваючи підсумки, експерт зазначив, що перегляд прогнозу світового попиту на кукурудзу експертами USDA зробить баланси ще важчими. Це буде причиною подальшого зниження котирувань кукурудзи на Чиказькій біржі. У той самий час наш базис або залишатиметься на поточному рівні, або зростатиме. Найімовірніше, Україні доведеться купувати попит, боротися за покупця на насиченому ринку, який нам прогнозує USDA.
Про COVID-19, ціни, конкуренцію та попит імпортерів
Виступ Христини Серебрякової, керівника аналітичного відділу та брокера Atria Brokers, стало таким собі висновком усього сказаного раніше. Вона зазначила, що, незважаючи на досить-таки важкі баланси майбутнього сезону як для пшениці, так і для ячменю, ціни на новий урожай на даний момент вищі, ніж вони були минулого року. По-перше, це пояснюється більш низькими прогнозами врожаю пшениці, в той час як щодо ячменю вони є дещо спірними. USDA прогнозує збільшення обсягів його виробництва, але багато аналітиків очікують на врожай нижче за торішній. По-друге, відчувається підтримка цін на тлі ситуації з COVID-19 і побоювань повторної хвилі захворюваності восени, у зв’язку з чим передбачається, що багато імпортерів збільшуватимуть закупівлі, щоб забезпечити запаси продовольства на внутрішньому ринку.
Експерт порівняла дані за обсягами експорту пшениці з України поточного та попереднього сезонів із прогнозами USDA на 2020/21 МР. Говорячи про Єгипет і Туреччину, аналітик зазначила, що в сезоні-2019/20 обидві країни були найбільшими покупцями української зернової, що пояснювалося гарним урожаєм і підвищенням якості, зокрема завдяки досить високому протеїну. Однак на наступний сезон прогнозується збільшення частки фуражної зернової, що не дуже добре для експорту даної культури з України. По-перше, вона втратить свою частку в Єгипті та Туреччині, яку дуже важко завойовувала, а, по-друге, ціни на фуражну пшеницю, якої буде більше, ймовірно, опиняться під впливом більш низьких цін на кукурудзу. До того ж у Туреччині, згідно з прогнозами USDA, очікується скорочення імпорту практично на 3 млн тонн, що обумовлено очікуванням гарного врожаю пшениці, а також високими перехідними залишками.
Також Х.Серебрякова детально зупинилася на Північній Африці. Крім Єгипту, покупцями української пшениці в даному регіоні є Туніс, Алжир і Марокко. Передбачається, що в даних країнах обсяг виробництва всіх зернових знизиться і, відповідно, на цих ринках виникне додаткова потреба в імпорті. Деяку частину української фуражної пшениці, можливо, буде спрямовано в даних напрямках. До того ж під час пандемії коронавірусу багато країн вживали заходів для забезпечення внутрішнього ринку достатньою кількістю продовольства. Зокрема, Марокко скасувало імпортне мито на пшеницю до кінця 2020 р., тому при роботі в даному напрямку також залишається потенціал збільшення експорту фуражної пшениці. Однак збільшення частки фуражної зернової у валовому зборі пшениці в Україні може негативно позначитися на структурі експорту України, оскільки Росія «відбере» назад втрачені частки.
Одним з основних імпортерів української кукурудзи, на думку експерта, буде Єгипет, який, згідно з прогнозами USDA, наростить обсяг імпорту зернової більш ніж на 1 млн тонн, але при експорті в даному напрямку буде відчуватися велика конкуренція з бразильською кукурудзою. Марокко, Алжир і Туніс також можуть збільшити імпорт кукурудзи, проте в даному напрямку конкуренцію складе вже французьке зерно.
Прогнозується скорочення імпорту кукурудзи до Туреччини. Якщо поточного сезону Україна досить активно постачала зернову в даному напрямку, то наступного вже не буде можливості для прояву такої активності.
Далі експерт зупинилася на китайському попиті. Для Китаю USDA залишив колишній прогноз імпорту кукурудзи – 7 млн тонн. Головне питання: наскільки Китай виконуватиме свої зобов’язання перед США щодо імпорту їхнього продовольства? Поточного сезону американська й українська кукурудза експортується до Китаю приблизно в співвідношенні 50/50, тому в новому сезоні багато чого залежатиме від політики імпорту кукурудзи зі США.
Переходячи до теми експорту ячменю, експерт, у першу чергу, згадала про Саудівську Аравію (основний ринок збуту, який українські експортери, на жаль, поступово втрачають), де прогнозується подальше скорочення (практично на 1 млн тонн) імпорту даної культури. Поки USDA прогнозує зменшення імпорту ячменю Китаєм, а основними постачальниками зернової до Китаю є Україна та Франція. Також конкурувати з французьким ячменем доведеться і на ринку Північної Африки. Однак у Франції врожай ячменю очікується на тому самому рівні, що і поточного сезону, і лише деякі аналітики говорять про можливе його зниження. Якщо ж в Україні врожай ячменю дійсно зросте до нового рекорду, то українські експортери зможуть пропонувати більш конкурентоспроможні ціни.
А ось чи збулися прогнози експертів і на які моменти ще варто звернути увагу в новому 2020/21 МР, пропонуємо обговорити вже наживо на Grain&Maritime days in Odessa 2020.
Всім вдалого старту зернового сезону! Ні пуху, ні пера! Ні жучка, ні смітинки!!!
https://www.apk-inform.com
