- США і Китай наблизилися до торгової угоди
- У п’ятірці світових виробників картоплі
- Китай, Японія Корея створюють зону вільної торгівлі
- Українська органіка вийде на китайські ринки
- Китай посів перше місце у світі за експортом продовольства
Китай на порозі світового лідерства: Значення RCEP, найбільшої в світі торговельної угоди
15 листопада Китай і ще 14 держав Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) підписали угоду про створення "Регіонального, всебічного економічного партнерства" (RCEP). Китай поступово витісняє США зі світових ринків?
Вона не має амбітних масштабів, але знаменує собою перемогу для Китаю і невдачу для Індії та Америки.
Процес був болісним, а назва - незграбною. Але 15 азіатських країн, які 15 листопада підписали регіональне всеосяжне економічне партнерство (RCEP) на віртуальній церемонії в Ханої, можуть, принаймні, привітати себе зі встановленням деяких рекордів. RCEP - це найбільша в світі багатостороння торговельна угода. Вона була б ще більшою, якби Індія не вийшла рік тому.
Після восьми років того, що міністр торгівлі Малайзії Мохаммед Азмін Алі назвав "переговорами з кров'ю, потом і сльозами", інші країни домоглися перемоги в регіональному співробітництві в той час, коли COVID-19 спустошив світову економіку.
Однак думки про значення цього досягнення сильно різняться. Деякі вважають RCEP такою недвозначною, що вона значною мірою символічна. Інші розглядають її як важливий будівельний блок у новому світовому порядку, в якому Китай керує всією Азією.
Правда лежить десь посередині. RCEP не віщує різкої лібералізації азіатської торгівлі. Її витоки - це свого роду приведення в порядок: об'єднання в один всеосяжний договір різних угод про вільну торгівлю (УВТ) між десятьма членами Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) і кількома іншими країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону: Австралією, Китаєм, Японією, Новою Зеландією і Південною Кореєю.
Індія вийшла з неї через побоювання, що її внутрішня промисловість буде завалена китайським імпортом. Це усунуло головну перепону, що стоїть на шляху угоди. Але, оскільки Індія була би третьою за величиною економікою RCEP і є учасницею дуже небагатьох двосторонніх торговельних угод, її відхід також позбавив угоду деяких з основних переваг відкриття ринку. Двері для Індії, як і раніше, залишалися відкритими, але за останній рік її відносини з Китаєм погіршилися по цілому ряду напрямків. Лю Цзуниї, китайський вчений, який пише в таблоїді Комуністичної партії Global Times, зловтішався, що Індія упустила "свій останній шанс інтегруватися в процес глобалізації".
Членство в РСЕП збігається із членством в іншому великому регіональному торговому пакті - всеосяжній і прогресивній Угоді про Транстихоокеанське партнерство. Ця угода, яка була підписана в 2018 році 11 країнами, спочатку називалася Транстихоокеанським партнерством (ТТП) і повинна була включати Америку. Але Дональд Трамп вийшов з неї, як тільки вступив на посаду. Коли велися переговори щодо цих двох угод, американські чиновники недовірливо відкидали RCEP як пакт у стилі ХХ століття, орієнтований на тарифи і рудиментарні заходи щодо спрощення процедур торгівлі, на відміну від ТТП з його охопленням таких областей, як екологічні та трудові стандарти і правила для державних підприємств.
Це правда, що РСЕП менш амбіційна, як і слід було очікувати від угоди, яку підписали низка країн - від дуже багатих, таких як Японія і Сінгапур, до дуже бідних, таких як Лаос і М'янма. Вона усуває, за однією з оцінок, близько 90% тарифів, але тільки протягом 20 років після набуття чинності (що вимагає її ратифікації всіма 15 країнами). Сфера послуг неоднорідна, і вона майже не зачіпає сільське господарство. Японія, наприклад, збереже високі імпортні мита на деякі "політично чутливі" сільськогосподарські продукти (рис, пшеницю, яловичину і свинину, молочні продукти і цукор), які скорочуються в рамках ТТП.
Але RCEP дійсно відкриває нові горизонти в гармонізації розрізнених положень про правила торгівлі і встановлює правила регіонального масштабу, щоб проміжні товари могли бути отримані з будь-якої з 15 країн. В результаті RCEP, як очікується, дасть відчутний економічний ефект. У статті Пітера Петрі та Майкла Пламмера з Інституту міжнародної економіки Петерсона наводяться моделі, що показують: договір збільшить світовий ВВП в 2030 році на 186 мільярдів доларів на рік (у порівнянні з прибутком в 147 мільярдів доларів від ТТП). Там сказано, що переваги будуть особливо великими для Китаю, Японії та Південної Кореї. Це також активізує зусилля цих трьох країн по досягненню своєї власної Тристоронньої ЗВТ, переговори про яку ведуться вже стільки ж, скільки і переговори по RCEP, і загрузли у взаємних політичних звинуваченнях.
Китай виграє і в іншому. Приєднавшись до своєї першої багатосторонньої торговельної угоди, Піднебесна може представити себе прихильною лібералізації торгівлі в той час, коли Америка, схоже, відносно відсторонена від регіону і все ще веде торговельну війну з Китаєм. Лі Кецян, прем'єр-міністр Китаю, упивався цією ситуацією, називаючи RCEP "перемогою багатосторонності і вільної торгівлі" і, більш лірично, "променем світла і надії серед хмар".
Ця подія підкреслить регіональний ухил у торгівлі Китаю. Змінюється структура, в якій домінують ланцюжки поставок промислових товарів, що розтягнулися по різних азіатських країнах до їх експорту на Захід. У першій половині цього року АСЕАН обігнала Європейський Союз в якості найбільшого торгового партнера Китаю, за даними Інституту міжнародних фінансів, що базується у Вашингтоні Асоціації фінансової індустрії.
В АСЕАН, на віртуальному саміті якої був підписаний RCEP, ця угода буде сприйнята як підтвердження повільного, поступового підходу КНР до переговорів у всіх питаннях - від торгівлі до Південно-Китайського моря. Але в довгостроковій перспективі деякі з його членів також турбуються про дрейф у світ, в якому економічні, політичні та військові сили Китаю можуть домінувати в Азії. З цієї причини багато хто в АСЕАН буде сподіватися, що при Джо Байдені Америка відновить більш енергійну взаємодію з регіоном. Зрештою, саме тому адміністрація Обами так наполегливо домагалася ТТП. Однак видається малоймовірним, що Байден спробує залучити Америку до угоди про наступника ТТП. У Байдена багато інших битв. Азія буде, як і раніше, трансформуватися під зростанням ваги Китаю і в умовах відносного нехтування з боку Америки.
ІЦ УАК за матеріалами Zik.ua
agroconf.org
