- Бахматюк розповів, чого коштував "рік війни" НАБУ проти нього: 9 тисяч звільнених і втрата 0,3% ВВП
- «Ми просимо неупередженого правосуддя замість несправедливості» - звернення Бахматюка до генпрокурора
- Олег Бахматюк та «Укрлендфармінг» звернулися до Зеленського щодо ситуації із НАБУ
- В компанії Бахматюка заявили про тиск з боку НАБУ та анонсували масові протести
- Новини компаній: Ukrlandfarming шукає партнерів для будівництва морпорту
Власник агрохолдингу «Укрлендфармінг» Олег Бахматюк: Зараз ми переживемо цю кризу і вийдемо з неї біднішими, ніж були, як і весь світ, але ми можемо вийти з неї з новими можливостями
Власник агрохолдингу «Укрлендфармінг» Олег Бахматюк розповів УНІАН про наслідки зупинки 37 власних підприємств в результаті тиску НАБУ, очікуване подорожчання продукції тваринництва на полицях супермаркетів, вплив пандемії коронавірусу на компанію та українську економіку, загалом, і поділився баченням, як Україні використати світові інфляційні процеси на свою користь.
Нещодавно у ЗМІ з'явилася інформація про те, що «Укрлендфармінг» був змушений зупинити роботу 37 своїх підприємств. Чому так сталося?
Це сталось не за один день. У лютому буде якраз півтора роки, як ця епопея триває, хоча, загалом, наша неприємна історія з НАБУ налічує вже понад п’ять років. Це демонстрація наслідків війни системи проти великого успішного підприємства. Ми ще не підводимо підсумки того, що сталося за цей період, на жаль, але вже можемо констатувати певні речі.
Зупинка наших підприємств – це наслідок правового, економічного, репутаційного терору. «Укрлендфармінг» – велика компанія, в неї входить 340 підприємств, це компанія, в якій працювало близько 30 тисяч людей, компанія, яка інтегрована в міжнародну економічну спільноту через експортні операції, яка є великим гравцем на внутрішньому ринку.
Ми були, фактично, змушені закрити 37 своїх підприємств – це близько 6-7 тисяч людей за напрямком тваринництва та десь 6 тисяч людей за напрямком птахівництва, працівників комбікормових заводів та інших підприємств дотичних видів діяльності.
Чому так сталося? Дуже просто. В результаті терору закриваються усі банківські ліміти, постачальники працюють з нами на умовах, що набагато гірші, ніж в інших виробників, оскільки вони бачать ризики в компанії, у нас немає доступу до кредитного ресурсу, і я вже не говорю про те, що в усіх нормальних країнах держава підтримує і фінансово, і політично таких важливих товаровиробників, які надають роботу стільком людям, а в Україні – «Укрлендфармінг» став об’єктом політичної помсти керівництва державного органу.
Про це легко говорити, але шкода те, що за один день 13 тисяч людей залишились без роботи. І для того, щоб зберегти інші 17 тисяч, компанія змушена скорочуватись. Ми досі сподіваємося, що якимось чином цей терор буде припинений, але поки, як бачимо, ніхто не хоче нічого робити у цьому напрямку. Але ми звертаємось до суспільства, громадськості, а також працюємо у судовому полі. Ми не готувались до боротьби з державною репресивною машиною, ми платили податки, зарплати робітниками, виробляли продукцію, експортували.
Ви кажете про 37 зупинених підприємств. Чому були обрані саме вони?
Вони не були обрані – ці підприємства потребували підтримки. Наприклад, що стосується тваринництва. Оскільки велика рогата худоба не підтримується державою, ці підприємства підтримувались дотаціями з самої компанії. Агрохолдинг, фактично, виконував соціальну функцію. Але в результаті розгорнутої проти нас війни, наші фінансові можливості скоротились, і ми були вимушені закрити найбільш збиткові напрями.
Із птахівництвом трохи інша історія. Ми експортували цю продукцію, протягом шести років, відкривали торгові доми в Сінгапурі, Гонконзі, Малайзії, Іраку, ОАЕ, Ліберії. Багатьох країнах. Ми перші в Україні експортували яйце до Іраку – це сталось ще у 2009 році. Але експортні операції також потребують додаткових обігових коштів, фінансування.
Ви ж розумієте, коли проти вас воює державна структура, ви пояснюєте своїм партнерам, що це незаконне переслідування, справа, яка п’ять разів закривалася через відсутність підґрунтя у правовому полі, але, на жаль, гроші люблять тишу. Нам закрили ліміти на торгове фінансування, і, як наслідок, ми були змушені скорочувати виробництво. Скорочення виробництва – це закриття виробничих, торгових потужностей. Звичайно, ми боролись за збереження цих підприємств. Але, як керівник, я маю прийняти рішення – щоб зберегти весь організм, треба частково чимось пожертвувати. Тому ці напрямки були обрані як найбільш загрозливі і чутливі до зовнішніх викликів.
Плюс, економічна ситуація, що наразі склалась у світі, надзвичайно ускладнила усі процеси. Якщо ми подивимось на інші країни, то усі наразі підтримують своїх виробників, які зберігають робочі місця. У даному ж випадку ми не те, що не отримуємо підтримки – нас б’є ножем у спину організація, яка отримує від держави півтора мільярди гривень на рік. А ми у наші кращі часи щороку сплачували до 3 мільярдів гривень податків до бюджету.
Які виробничі потужності залишились у агрохолдингу? Чи залишили ви у своїй структурі тваринницький напрямок?
У нас було 68 тисяч голів великої рогатої худоби на піку, зараз – залишається близько 20 тисяч голів. Тобто, закрили ми сімдесят відсотків від тваринницького напрямку. Зараз намагаємось зберегти те, що можливо.
У «Авангарді» (агрохолдингу, що спеціалізується на виробництві яєць та яєчних сумішей, та входить у структуру «Укрлендфармінгу» - УНІАН) ми закрили вісім фабрик, і, думаю, ще кілька будемо змушені закривати.
Усього в структуру «Укрлендфармінгу» входить 340 підприємств, але ці – були одними з базових. Тому вже зараз можна констатувати, що знищено десь 35 відсотків компанії – це 35 відсотків від об’єму виробництва, зайнятих людей, різних чинників. І все заради чого? Від цього програли і держава, і люди, і надходження до бюджету. Як бачимо, особисті рахунки однієї людини важливіші за все це.
Зупинка підприємств означає менше виготовленої продукції. Відповідно, ціни підуть вгору. До подорожчання яких продуктів слід готуватися українцям і у якій перспективі?
Якщо подивитись у ракурсі виробництва яйця – ми важливий гравець на цьому ринку. Наша продукція займає близько 25 відсотків у структурі усього промислового виробництва яйця в Україні. Як відомо, у всьому світі зараз зростає ціна на зернові, масляні культури за рахунок ресурсної інфляції, що впливає на собівартість продукції тваринництва. Але, окрім цього, в Україні є один унікальний фактор, який називається «фактор НАБУ», і тепер, окрім очевидних зовнішніх чинників, на ціни впливатиме й те, що репресивний орган знищує одного з найбільших виробників в країні.
За напрямком тваринництва, я думаю, ціни також будуть зростати, але ми не настільки великий гравець на цьому ринку, тому влив від зупинки наших підприємств буде невеликим. Мене більше турбують ті тисячі людей, які лишились без роботи. Ми намагались до кінця їх зберегти, і навіть досі залишаємо для них надію. Але це дуже неприємна річ. Звільняти людей – надзвичайно важко, і ми навіть затягнули цей процес, наскільки могли. Ті люди, які з нами воюють, у житті нічого не створювали – вони тільки брали гроші з державного бюджету. А ми сплачували ці кошти. На жаль, зараз це використовується проти нас, а влада у нашу сторону навіть не дивиться.
Чи можете ви спрогнозувати, наскільки, виходячи з цього, можуть подорожчати яйця та інша продукція тваринництва?
Заберемо фактор НАБУ. Я думаю, що сировина – кукурудза, пшениця і соняшниковий або соєвий жмих - протягом наступних місяців подорожчає на 20-30 відсотків. Комбікорм у структурі собівартості виробництва яєць складає близько 75 відсотків, м’яса курки - 76 відсотків, свинини – 72 відсотки, яловичини – 80 відсотків. Комбікорм майже однаковий, відрізняється переважно вітамінними добавками. Тому, в цілому, вся продукція переробки може подорожчати плюс-мінус на 30 відсотків, виходячи з об’єктивних показників. Це я враховую стабільні економічні фактори, які будуть у світі протягом наступних двох-трьох місяців, як економічний експерт.
Але у нас ще є фактор НАБУ. Якщо пан Ситник захоче атакувати Бахматюка зі списом, здорожчання буде ще більшим. Але це я прогнозувати не можу і не хочу, якщо чесно.
У своїх заявах ви казали, що мова йде про зупинку підприємств – не про закриття. Чи означає це, що ви плануєте відновити їх роботу? Та за яких умов це може статись?
Я – завжди оптиміст. Ми залишаємо менеджмент, будемо здійснювати якісь витрати по утриманню територій зупинених підприємств, тому що це об’єкти із землею по 2, 3, 5, 7 гектарів. Ми залишаємо кістяк людей, на якому, я сподіваюсь, зможемо відновлювати роботу через півроку, або, може, менший період часу, якщо переслідування завершиться.
Насправді щось побудувати – дуже важко. Будуєш роками, а знищуєш - в одну мить. Тому ми законсервували ці підприємства, щоб зберегти основні засоби та можливість для старту. Чи відбудеться він, чи ні – не знаю... Я також не думав, що уся ця епопея затягнеться на півтора роки. Виявляється, Бахматюк – найбільший корупціонер у цій державі.
Але, на жаль, якщо переслідування триватиме, усе ставатиме тільки гірше. Війна з державою завжди погано закінчується, із системою майже неможливо воювати. Ви ж не можете бігти, коли у вас прострілена нога. Як мінімум, потрібно витягти кулю та почати цю ногу бинтувати.
Але, звісно, ми сподіваємось, що логіка переможе. Зараз ми працюємо у судах, активно займаємось протидією. На жаль, тяганина у зовнішніх судах розтягується на роки, ми там працюємо, але це не швидкий процес. У нас є успішний досвід, коли ми через п’ять років отримали перемогу у справі банку «Фінансова ініціатива», але за той час вже був знищений і сам банк, і репутація. І хоч і була доведена вина Національного банку, а не Бахматюка, тепер це вже нікого не хвилює. Не хочемо, щоб така ж ситуація повторилась з «Укрлендфармінгом» та «Авангардом». Тому ми продовжуємо боротьбу та сподіваємось, що логіка переможе.
Заява вашої компанії щодо закриття 37 підприємств через тиск НАБУ викликала реакцію Центру протидії корупції - на своєму телеграм-каналі вони звинуватили вас у шантажуванні країни звільненням людей. Що б ви на це відповіли?
Дивіться, я не хочу нікого ображати. Але мені здається, що люди, які усе життя отримують кошти від когось, ніколи не зможуть зрозуміти того, хто щось створює. Я б їм порадив відкрити свій бізнес, найняти 5-10 працівників та відчути цю відповідальність. Звичайно, важко звільняти людей. Ви можете спитати будь-кого з менеджменту «Укрлендфармінгу» - я був найбільшим противником звільнення людей. Але мені довелось прийняти це рішення: щоб не потонув увесь корабель, треба ізолювати той відсік, у якому є витік.
Що стосується коментарів ЦПК… Ви знаєте, я нормально ставлюсь до людей, які ведуть громадську діяльність, це правильно і важливо. Але не можна зловживати своїм статусом та бути необ’єктивними. Не можна використовувати подвійні стандарти та називати «справою Бахматюка» те, що насправді є «справою Писарука», тільки через те, що Олександр Писарук - представник Міжнародного валютного фонду та причетний до організацій, які власне фінансують Центр протидії корупції. Не можна навішувати ярлики.
В якійсь мірі я став заручником процесів особистого характеру. Я б ніколи не подумав, що вони можуть стояти понад інтересами усієї держави. І я не претендую, щоб мене хтось схвалив, я претендую лише на об’єктивність.
Окрім медіа-активності, які ваші подальші дії у цій боротьбі? На якому етапі зараз знаходяться ваші судові позови?
Ми зараз рухаємось в українському правовому полі. Відбувається це надзвичайно важко, скажу я вам, тому що органи судійства є об’єктом безпосередньої уваги НАБУ. На жаль, у нашій державі кон’юнктура завжди вище права, тому дуже обережно, але все ж ми рухаємось у цьому напрямку.
Люди, які не поверхнево розбираються у цих питаннях, бачать, що справа і виїденого яйця не вартує. Але ж це ніщо проти того, що тебе назвуть олігархом, навішають на тебе якісь ярлики і розпочнуть «травлю», основна мета якої – відволікти увагу суспільства. Якщо ціль діяльності Артема Ситника (голови Національного антикорупційного бюро України – УНІАН) – Бахматюк, то, думаю, він переміг корупцію у цій державі повністю. Тепер в Україні можна жити спокійно. Ну то й що, що яйця подорожчали – це невелика плата за повну перемогу над корупцією в особі мене та моєї компанії.
Окрім вашого конфлікту з очільником НАБУ, зараз ваш бізнес переживає не кращі часи і з інших причин. Як пандемія коронавірусу та карантин вплинули на «Укрлендфармінг»? Окрім очевидного (масок, дезинфекторів), які додаткові обмеження вам довелося ввести?
Ми не є виключенням, та, можливо, були навіть більш готовими до викликів, ніж інші компанії, через те, що перебували у так званому воєнному стані. Не факт, що це на краще, але вже як є. Треба розуміти, що світ змінюється, і змінюється не на один день. Наслідки усіх цих подій ми відчуватимемо ще, як мінімум, 5-6 років. Змінилась економічна карта світу, підходи до ведення бізнесу. І, звісно, ми починаємо жити в іншому форматі.
Такі компанії, як наша, чутливі до тих самих ризиків, що й інші гравці – обмеження у пересуванні, у нас багато людей перехворіли, були навіть трагічні випадки. Ситуація, що склалась, міняє структуру продажів, управління. Багато речей ми переоцінили. Оцінили ризики людського фактору. Наприклад, на одному елеваторі у нас захворіла уся зміна, і, таким чином, зупинилось ціле підприємство – стояли вагони, машини… І ти абсолютно нічого не можеш робити та виявляєшся залежним від цих нових факторів. Крім того, треба ще терміново розподіляти людей по лікарням, а це - не простий процес.
Але будь-який виклик, якщо ти його переживаєш, формує у тебе адаптацію. З’являються нові можливості. Пандемія змінить нас усіх ментально – незалежно від професії.
Про які нові можливості ви кажете?
Ми знаходимось у тренді сьогодення, який дасть Україні можливості залучення капіталу і зробить її більш цікавою для зовнішнього світу. Мова, перш за все, про країни Азії та простір Близького Сходу. Це дасть можливість розвивати інфраструктурні проекти.
У чому проблема нашої країни? На жаль, Україна перетворюється на сировинну державу. Ми не генеруємо додану вартість. Для того, щоб це змінити, треба розвиватись технологічно, інноваційно. А інновації – завжди довготермінові, вони окупаються за 20-30 років. Можливості приваблення цих довгих ресурсів зараз в Україні є, але чи будуть вони використані – це питання.
Якщо говорити конкретно про «Укрлендфармінг», то нам зараз не до нових можливостей, тому що ми маємо на спині цю неприємну ситуацію, але сподіваюсь, що вона рано чи пізно скінчиться. Що стосується мобілізації колективу, людей, то ми стали краще працювати, почали використовувати взаємозамінність людського фактору. Мені навіть здається, що зараз люди у нашій компанії почали хворіти на той самий грип рідше, ніж у попередні роки, тому що всі ті засоби, які ми ввели, допомагають боротися не лише з коронавірусом, але і з іншими інфекційними збудниками.
У той же час, ми розуміємо, що усе покаже лише час. І тільки через два роки ми з вами зможемо оцінити, що пішло на плюс, а що - на мінус.
Як ситуація, що склалася в результаті пандемії та введених обмежень, у поєднанні з тиском НАБУ відображається на операційних та фінансових результатах компанії? Чи можете ви вже підбити підсумки 2020 року?
Дива ми не чекаємо. Уже зараз можемо констатувати, що ми сплатили податків менше на півтора мільярди гривень. На 25-30 відсотків ми зменшили об’єм виробництва, і, відповідно, впали доходи компанії, можливості капітальних інвестицій, а 13 тисяч людей опинилися на вулиці – це найгірший результат.
Щоб створити одне робоче місце, коли ти, наприклад, будуєш птахофабрику чи комбікормовий завод, необхідні інвестиції – у нашому випадку від 400 до 500 тисяч доларів. Помножте цю суму на кількість людей, що зараз лишились без роботи. Навіть коли мерседес не їде, а стоїть ввімкненим, його акумулятор сідає. Плюс, ми випадаємо з міжнародних ринків, а коли повернемось – наше місце вже може бути зайнятим, або ми просто вже будемо непотрібні.
Зараз нам шкода витрачених років. Жодне підприємство ми не приватизували. Ми за десять років здійснили більше 3,5 мільярдів доларів капітальних інвестицій в інноваційні проекти, з яких більше двох мільярдів – це запозичені кошти. Тепер ми втрачаємо можливості. Ми не продаємо яйце в Сінгапурі, Гонг-Конзі, Малайзії, Іраку, тому що тепер не маємо таких можливостей. Але ж ми вже були присутні на цих ринках. У Гонг-Конзі ми п’ять років будували торговий дім, в Іраці – чотири роки, будували під це виробничі потужності.
На жаль, це не хвилює тих людей, яких мало б хвилювати…
Який вплив пандемія має на аграрну галузь загалом? Які галузі страждають найбільше і чому?
Найбільше постраждали переробники – виробники свинини, м’яса птиці, яйця, яловичини.
Крім того, 2020 рік був найгірший по об’єму зібраного врожаю за останні 5-7 років. Проблеми були навіть у найродючіших Вінницькій, Черкаській, Сумській областях, що казати вже про південь країни, де була посуха, та на деяких полях ми зібрали менш ніж півтони врожаю з гектару. Тому для аграріїв, тих людей, що працюють на землі, рік був непростий. Але зараз за рахунок світової інфляції, коли зростає попит на сировину, в першу чергу, зі сторони Китаю та Азійського простору, вони можуть бути у нулі або навіть невеликому плюсі.
А от у переробників ситуація набагато гірша, тому що попит падає, зовнішні ринки закриваються, виникає потреба у додаткових інвестиціях. Відповідно, виробники продукції тваринництва змушені піднімати ціни. Але населення ж не стає багатшим.
Тому переробники однозначно будуть збитковими, можливо, навіть дійде до банкрутства. Якщо ви подивитесь аналіз «Радабанку» - це один з найсильніших аналітиків в аграрному секторі, він передбачає кризу у напрямку птахівництва, виробництва свинини (у тому числі, за рахунок того, що Китай почав відновлювати власне виробництво свинини, а у них це дотаційний вид діяльності).
Тому треба намагатись максимально зберегти ті потужності, що у нас залишились. Велику рогату худобу ми вже втратили. Щодо поголів’я, що лишилось у населення, я думаю, офіційні дані переписані не менш ніж на половину, тому що нормальна людина зі здоровим глуздом не буде займатись тваринництвом у домашніх умовах – там немає ніякої економіки. Промислового виробництва майже немає, це потребує великих капітальних інвестицій та підтримки держави, яка, на жаль, відсутня.
А це дуже погано, оскільки знищуються можливості створення доданої вартості, про яку ми з вами говорили. Тому зараз дуже важлива роль держави як регулятора, як модератора на зовнішніх ринках.
Через проблеми зі збутом аграрної продукції в результаті кризи ресторанної сфери та карантинних обмежень, чи очікується профіцит певних товарів на ринку?
Однозначно, у світі буде профіцит м’яса птиці, свинини, яловичини, яєць. Світова HoReCa (сфера послуг та прийому гостей – УНІАН), сфера розваг, туризму впали дуже сильно. Раніше у всьому світі переміщувалася величезна кількість людей, а зараз вони усі сидять на одному місці, отримують менше доходів, і, відповідно, менше витрачають. Все це має вплив.
Сировина: кукурудза, пшениця, продукти першої переробки, такі як, наприклад, соняшникова олія, жмих будуть у ціні. Залізна руда буде в ціні, тому що для Китаю це, в першу чергу, питання зайнятості населення. А от переробка аграрної сировини на протеїн постраждає, і на неї буде профіцит.
Як ви вже зазначили, з експортом наразі є проблеми через закриття ринків та менший попит на продукцію. Які експортні напрямки залишаються пріоритетними для України?
Це Близький Схід і Північна Африка – ми там номер один по зерновим і по протеїну.
Ви дивіться, які ринки ростуть. Єдині ринки, які, за прогнозами МВФ, міжнародних експертів різного плану, будуть зростати– це ринки Азії. Світове ВВП буде рости, в основному, за рахунок Китаю. І цей «монстр» стає передовою економікою у світі. Звичайно, поки що ВВП Сполучених Штатів Америки вище, але, перш за все, завдячуючи сфері послуг, а реальне виробництво у Китаї вже більше. У них величезний потенціал внутрішнього ринку.
Чому велике ВВП у США? Тому що ці 300 мільйонів людей споживають величезну кількість товарів, їх внутрішній ринок є для них пріоритетним, і вони є одними з найбільших споживачів у світі - їх нетто імпорту перевищує нетто експорту. На жаль, на ринок США ми нічого не можемо поставити, там величезна конкуренція. У Європі ми будемо присутні у сировині, в технологічних речах – деякі наші компанії прориваються, але це складний процес, який займає час.
Зараз, ви знаєте, створена вільна економічна зона між двадцятьма великими державами – це Китай, Японія, Південна Корея, Малайзія, Індонезія, Сінгапур, В’єтнам, Філіпіни, Австралія, Нова Зеландія. Вони займають тридцять відсотків світової економіки, там живе 2,2 мільярди людей. І, однозначно, ця економічна зона – буде нашим основним ринком по величині. І це ринок не тільки сировини, але й економічних можливостей.
Яка саме українська продукція може їх зацікавити? Які можливості треба використовувати нашій країні?
Зараз тільки зернова група, масляна група і, звісно, руда. У майбутньому – це м'ясо курки, яйце, свинина, яловичина – ті продукти, які наразі цікавлять ці ринки. Можливо, якісь інші технологічні товари, але я не готовий про це говорити.
Які ваші прогнози щодо подальшого розвитку галузі? Що треба робити для того, аби мінімізувати негативні наслідки пандемії та пов’язаних з нею викликів для вітчизняного АПК?
Насправді аграрна галузь – це один з наших козирів, якщо не туз, то точно козирний король. Нам треба однозначно переходити до переробки протеїнової маси. На сьогодні Україна виробляє певний об’єм продукції – там, близько 70 мільйонів тон зернових, масляних культур, і вона може спокійно збільшити показник загального виробництва до 120 мільйонів. Як мінімум, до 30 відсотків варто спробувати перевести у протеїнову масу – це виробництво м’яса курки, свинини, яйця. Це продукти доданої вартості, які затребувані на ринках. Для цього потрібні великі інвестиції у інновації.
Ми, наприклад, побудували дві фабрики у Херсоні та Кам’янець-Подільському. У Херсоні у нас найбільша фабрика у світі по виробництву яйця. Я колись побачив подібну біля Пекіну, і ми її збудували, тепер вона виробляє півтора мільярди яєць в рік. Але на будівництво цих фабрик ми витратили 580 мільйонів доларів. Там є величезні виробничі машини, які можна порівняти з мерседесами S-класу, комбікормові заводи, біогазовий завод, сортувальні машини. Звичайно, це потребує інвестицій.
Ті ринки, про які ми говоримо, мають величезні фінансові ресурси. І при правильному позиціонуванні – це можливість територій. Ти ж не можеш будувати тільки підприємства, бо якщо будуть погані дороги, порти, інфраструктура, ви ніколи нічого не довезете. Завжди йде розвиток інфраструктури. Зараз під це можна починати великі інфраструктурні проекти, тому що йде потік продукції, який цікавить певні фінансові і економічно-політичні центри. Вміння це продати на зовнішніх ринках – це роль держави, регулятора. І тут сільське господарство дуже нам допомогає. Єдиний експорт, який не падав з моменту початку війни з Росією у 2014 році - це експорт зернових. Це означає, що ми будемо затребувані у світі за будь-яких обставин, але краще зробити експорт інноваційним, дати роботу своїм громадянам, отримувати більше доходів за рахунок податків і можливостей соціальної присутності.
Це те, що може бути використане у майбутньому – збільшення власної переробки на протеїн і позиціонування на зовнішньому ринку, щоб перетворити економічний процес на соціально-політичний процес.
Це зробила, для прикладу, Бразилія. За останні двадцять років вона залучила величезну кількість інвестицій під постачання продукції в Азію та Європейський Союз.
Окрім того, що ви є одним з ключових гравців українського аграрного ринку, ви також виступаєте експертом у банківській сфері. Нацбанк та уряд дають досить оптимістичні прогнози щодо майбутньої інфляції, але багато експертів, серед яких ви, стверджують, що реальна ситуація набагато гірша. Які ваші оцінки та прогнози?
Гроші – це вимір товарів і послуг. Товарів і послуг у світі виробилося менше, ми спостерігаємо світове падіння ВВП. А грошей стало на порядок більше. Оцінки прихованої емісії коливаються від 30 до 55 відсотків від світового ВВП. Ми з вами розуміємо, що коли грошей стало більше, а послуг – навпаки, менше, відбуваються світові інфляційні процеси, і ми від них нікуди не дінемось. В тому числі, це ми зараз спостерігаємо у рості цін на сировину, бо, в першу чергу, дорожчають продукти першої необхідності.
Насправді, тут якраз Україні повезло, тому що вона входить у сегмент виробників першочергових продуктів, ми виробляємо пшеницю, кукурудзу, соняшникову олію, жмих. У цьому списку також опинилась залізна руда, тому що вона для Китаю надзвичайно важлива.
Якщо подивитись на світову статистику, ви здивуєтесь: Україна входить у п’ятірку країн з найменшим падінням ВВП. Дивно, правда? Не маючи інноваційної складової, не маючи фінансової подушки, ми утримались за рахунок цих сировинних факторів, і далі будемо утримуватись. Цей процес продовжуватиметься два-три роки, поки ситуація у світі не вирівняється. Це треба використовувати на свою користь.
Інфляція в Україні однозначно буде вищою за ті оцінки, що надаються урядом. Називати її зараз не береться ніхто, але, я думаю, що світова інфляція буде на рівні 18 відсотків в рік. Звісно, на різні товари – ціни зростатимуть по-різному. Переоцінка залежатиме від рівня затребуваності тих чи інших товарних груп.
Скоріш за все, пандемія затягнеться ще й на 2021 рік, і, відповідно, буде емісовано ще більше грошей, і тоді ми побачимо ще більші цифри світової інфляції, а Україна не може бути маленьким острівком у світовому океані.
Але, як ми зазначили, Україна дійсно має певні стримуючі фактори, і їх можна використовувати, а можна, звісно, нічого не робити і втрачати шанс на розвиток.
Які галузі української економіки зазнають найважчого удару? І, на вашу думку, які є рішення цієї проблеми?
Це буде сфера обслуговування: ресторанні, готельні напрямки, усе, що стосується логістики, будівництво, якщо воно не буде стимулюватися державою. Люди не стануть багатшими, середній сегмент підприємців може просто зникнути, якщо його не підтримувати. В Європі йому компенсують до 70 відсотків витрат, а у нас люди вимушені самі боротись за своє існування, оскільки держава не має таких можливостей.
Напрямок аграрного сектору, крім переробки, буде стояти і давати можливість державі капіталізовуватися. Всі інші галузі будуть у тій чи іншій мірі падати. Але все залежить від держави, якщо буде підтримка – це падіння можна стримати.
На вашу думку, якими мають бути першочергові кроки держави? Що варто зробити для того, щоб використати світову інфляцію на свою користь?
Давайте подивимось на Німеччину, Швейцарію, Австрію, США, Китай та Японію. Який чином виходять з цієї ситуації вони? Це підтримка локальних виробників, інфраструктурних проектів, середнього класу. Все, більше нічого не треба. Підтримуєш свого виробника і переробника – та даєш їм захисну, стримуючу подушку. Це протекціонізм, який у нас чомусь не люблять. Виявляється, усім можна, а Україні не можна. Але якщо не робити того, що роблять усі, нас накриє навіть більша хвиля, ніж решту світу. Іншого рецепту, окрім того, щоб підтримувати своїх – немає.
Зараз ми переживемо цю кризу і вийдемо з неї біднішими, ніж були, як і весь світ, але ми можемо вийти з неї з новими можливостями. Не буває можливостей без грошей, а гроші треба взяти під щось конкретне. Тут вже питання до керівництва держави – як вони побудують діалог з міжнародними партнерами та представлятимуть нашу державу.
ІЦ УАК за матеріалами Уніан
agroconf.org
