- Зменшення посівних площ, рівня технологій та урожаю. Про наслідки заблокованого українського агроекспорту
- Існує ризик, що українцям бракне місця для зберігання зерна, – президент Української зернової асоціації
- Президент УЗА у Вашингтоні презентував українську зернову галузь представникам Посольства Канади в США
- За 5 років врожай зерна в Україні може сягнути 113 млн т
- Чому елеватори є трендом – Микола Горбачьов
Що відбувається з майбутнім урожаєм, експортом і чи готові фермери купувати землю
Микола Горбачов каже, що висока вартість логістики робить експорт невигідним
Президент Української зернової асоціації Микола Горбачьов — про втрати врожаю, логістику експорту і готовність фермерів купувати землю
Українськи фермери скорочують площі під посівними у півтора рази через проблеми з експортом та високу вартість доставки. Якщо за транспортування зерна до українського порту потрібно заплатити $25, то до польського — $150 за тонну. А трейдери цього року не кредитують аграріїв паливом, засобами захисту рослин чи насінням. Згідно прогнозу Української зернової асоціації, врожай зернових наступного року може скоротитися вдвічі, до 35 млн тонн. Експортна виручка не перевищуватиме $10 млрд Як усе це вплине на врожай наступного року та чи будуть фермери відмовлятись від паїв — в інтерв’ю НВ Бізнес розповів президент Української зернової асоціації Микола Горбачьов.
На полях в Україні лежить сніг. Чи дійсно фермери ще не зібрали врожай?
Так, не всі. На полях залишилось близько 30% кукурудзи. Думаю, що найближчим часом буде зібрано ще 10%, а решту — 20% збиратимуть, напевно, вже після Нового року.
Чи можливо збирати врожай, коли на вулиці – сніг?
З кукурудзою це можливо. Зерно в таких умовах вимерзає, вологість зменшується і це економить фермерам гроші на сушінні.
А якщо говорити про інші культури?
З іншими культурами це неможливо, бо зерно просто випаде з колосу. Тому усі культури за виключенням кукурудзи вже зібрані.
Останні 3−4 роки близько 5% кукурудзи залишалось у полі, бо фермери не встигали її скосити через велику вологість. І намагалися залишити її в полі. Бо сушити зерно з 28−30% вологості – витрати будуть шаленими. А цього року вони ще більш фантастичні.
Яким чином той факт, що частина врожаю досі не зібрана, вплине на посівну?
Під кукурудзою посіяно близько 5 млн га, а загалом під олійними і зерновими — близько 25 млн га. І трохи більше 1 млн га, де врожай не зібраний, це не так й багато. Проблема — в іншому. Фермери не впевнені, що зможуть продати кукурудзу, тому вони можуть зменшити посівні площі під цією культурою. Це вже сталось із пшеницею. Із 6,5 млн га, що раніше були під озимими, цього року засіяно лише 3,7 млн га. Думаю, що фермери посадять кукурудзу у кращому випадку на 3 млн га.
Після початку війни у фермерів — проблеми з експортом і це впливає на ціни. Чи можна компенсувати втрати за рахунок внутрішнього ринку?
Внутрішнє споживання в Україні невелике. Наприклад, пшениці нам необхідно десь 7−8 млн т, з яких лише 3,5 тонн йде на випічку хлібу, решта — на корм. В довоєнні роки вирощували приблизно 33 млн т цієї культури, цього року — 19 млн т. Кукурудзи необхідно приблизно 5 млн т, а до війни збирали близько 39 млн т.
Немає у нас великого внутрішнього споживання, тому фермери вимушені продавати врожай на експорт. В США, наприклад, інша ситуація. В цій країні вирощується 350 млн т кукурудзи, споживається приблизно 300 млн т на рік. І лише 50 млн відправляють на експорт.
В довоєнні роки фермери продавали свою продукцію трейдерам, які вже потім експортували зернові. Як змінилась ситуація цього року?
Зазвичай так і було. Однак після початку війни деякі фермери захотіли самостійно експортувати свою продукцію. Сказали, що самостійно доберуться і до Польщі, і до Румунії, і до Словаччини, і до Угорщини. Наразі десь близько 20% експорту — це продукція фермерів, що транспортується напряму.
Будівництво терміналів на кордоні з Україною допоможе зменшити вартість транспортування?
В більшість країн світу зерно відвантажується кораблями, і так само це працює в країнах ЄС. Тільки вартість транспортування зросте. Наприклад, якщо умовно з Жашкова везти до Одеси чи через Чернівці до Констанци (Румунія). Ціна на зернові в Одесі і Констанці буде однаковою. Але ж до Одеси — усього 300 кілометрів, а до Констанци через Чернівці – 2000 кілометрів. Зрозуміло, що логістика до румунського порту дуже дорога і фермеру вона невигідна. Тому він буде скорочувати посівні площі.
За яких умов можна відновити роботу миколаївського порту?
Наскільки мені відомо, зараз проводяться активні перемовини на найвищому рівні. Але там є проблемою з безпекою. Поки Кінбурнська коса буде окупована російськими військами, відвантаження зернових з Миколаєва неможливе.
Чи є зараз, враховуючи ситуацію, у фермерів кошти на проведення посівної кампанії?
Держава робить все, що в її силах. Пролонговані кредити державних та комерційних банків, які надавалися восени. Також уряд працює з міжнародними фінансовими інституціями, такі як EBRD, IFC, щоб залучити додаткові кошти для фермерів. Розглядається можливість надавати субсидії чи пільгові кредити тим, хто розширюватиме посівні площі під зерновими та олійними в Україні.
Я думаю, що фермери зіштовхнуться з дефіцитом коштів. Він не буде критичним. Однак не буде такого, як до війни, коли трейдери надавали фермерам засоби захисту рослин, насіння чи паливо у кредит. Зараз це ризикована операція.
Фермери скорочують посівні площі, чи будуть вони відмовлятись від паїв та повертати їх власникам?
Не думаю, що це станеться. З 1 січня 2024 року юридичні особи зможуть купувати по 10 тисяч гектар землі в одні руки. Ми побачимо нове обличчя сільгоспвиробників Україні. Фермери готові купувати землю, пайовики поки не хочуть її продавати.
Автор: Олександра Некращук
https://biz.nv.ua
